Справа № 471/368/19
1-кп/467/124/19
23.07.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :
головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 12019150210000423, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2018 року, по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 за ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_9 за ч.3 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 за ч.3 ст. 185 КК України та ОСОБА_7 за ч.3 ст. 185 КК України та клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу,-
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою на 60 днів.
Мотивуючи необхідність продовження найсуворішого із запобіжних заходів, прокурор посилався на наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, регламентованих ст. 177 КПК України ризиків, зокрема, можливість переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь - яку з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку прокурора, ці ризики, на даний час є дійсними і продовжують існувати, у той час, як інші, більш м'які запобіжні заходи не будуть спроможним забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Зокрема, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відбував реальне покарання, усвідомлює можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі, у той час постійного місця роботи та джерела доходів не має.
На думку сторони обвинувачення, ОСОБА_4 , крім цього, може знищити або сховати будь - яку з викрадених речей, оскільки їх місцезнаходження в ході досудового розслідування не встановлено. Також обвинувачений може негативно впливати на потерпілих і свідків з метою уникнення від кримінальної відповідальності, у той час, як їхні об'єктивні показання мають важливе значення для встановлення обставин кримінального провадження.
Так само, за твердженням прокурора, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у виді позбавлення волі.
Позиції інших учасників провадження
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення внесеного прокурором клопотання, просив змінити вид запобіжного заходу на більш м'який, зокрема, домашній арешт.
Посилався на те, що вказані прокурором ризики є надуманими.
Захисник обвинуваченого вказував на погашену судимість та недоведеність дійсності ризиків, як то, прокурор підписав відповідне клопотання ще 05 липня 2019 року, однак, вже станом на 23 липня цього ж року частина ризиків могла відпасти.
Інші учасники своєї думки з приводу даного клопотання не висловлювали.
Мотиви, з яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання
У свою чергу, суд, перевіривши доводи і обґрунтованість внесеного на його розгляд клопотання, обговоривши доцільність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на даний час, можливість/неможливість його заміни на більш м'який, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, керуючись законом, за своїм внутрішнім переконанням, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, зробив такі висновки.
За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За правилом, що встановлене абзацом другим частини третьої статті 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст. 331 КПК України).
Також, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Зокрема, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).
Підставою ж для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст. 177 КПК України).
Відповідно до норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, визначені п. 1 - 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 12 частини 1 вказаної статті.
У даному в випадку суд установив, що прокурор висунув ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб і поєднаному з проникнення у житло.
Окрім даних, вказаних стороною захисту в ході обговорення питання доцільності продовження запобіжних заходів відносно обвинуваченого, відповідно до обвинувального акту встановлено також такі відомості : ОСОБА_4 одружений, не працює, має неповнолітню дитину, має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, в силу ст. 89 КК України не судимий, тобто, обвинувачений на час вирішення даного питання має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу.
Ухвалою слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 13 грудня 2018 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 153 680,00 грн. В подальшому строк тримання ОСОБА_4 під вартою неодноразово продовжувався із зменшенням розміру застави до 57 630,00 грн. ( ухвала слідчого судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08 лютого 2019 року та слідчого судді Доманівського районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2019 року).
Однак, суд, враховуючи, що лише сама по собі ступінь тяжкості інкримінованого правопорушення не може бути безумовною підставою для утримання особи під вартою, бере до уваги наявність регламентованих статтею 177 КПК України ризиків у даному, конкретному випадку, зокрема, передбачених п.п. 1,2,3 та 5 ч.1 цієї статті, існування яких ставить під загрозу забезпечення виконання покладених на обвинуваченого кримінальним процесуальним законом обов'язків, а як наслідок, і досягнення мети застосування запобіжного заходу.
Ці ризики на даній стадії кримінального провадження не відпали, є реальними і триваючими, а тому існує потреба у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої на цьому етапі судового провадження.
У світлі такого, з урахуванням наведених даних, суд вважає, що обставини, регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194, ст. 199 КПК України є дійсними. При цьому, вони обумовлені у світлі факторів пов'язаних з характером обвинуваченого, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій він піддається кримінальному переслідуванню, з огляду на що, з точки зору об'єктивного спостерігача у даному конкретному випадку, обставини визначені ст. 177 КПК України щодо ризиків є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.
Обставини, регламентовані ст. 178 КПК України , у контексті даних про обвинуваченого, не є такими, що вказують на відсутність передумови, визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Також, в судовому засіданні встановлено, що строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується, однак, на даний час, у зазначений строк неможливо закінчити судовий розгляд з огляду на наявність об'єктивних передумов.
Як наслідок, у цей період, є наявними обставини, визначені п.п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ст.ст. 199, 331 КПК України.
Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Сама по собі наявність сім'ї, у тому числі й неповнолітньої дитини, без доведеності дії інших стримуючих факторів, не може свідчити про зміну обставин, що стали підставою для застосування такого виду запобіжного заходу.
Щодо питання того чи є можливим уникнення наявних ризиків шляхом застосування іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів, пов'язаних з характером особи обвинуваченого, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій він піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам, принаймні, на даний час.
Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки суду не спростовують, що дає суду підстави відмовити у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який. Тож, у цьому контексті суд погоджується із доводами прокурора, за виключенням твердження щодо відсутності засобів електронного контрою, що унеможливлює застосування домашнього арешту. Позаяк, такі доводи із даного питання не вагомими аргументами і не можуть слугувати підставою для відмови у застосуванні такого типу запобіжного заходу, оскільки суд при вирішенні питань застосування чи продовження дії запобіжних заходів виходить виключно із передумов, визначених ст. 194 КПК України.
Та у цьому випадку, суд враховує недоцільність застосування більш м'яких запобіжних заходів, а можливість реального виконання умов домашнього арешту перед судом на даний час не доведена, принаймні, те, що обвинувачений здатний забезпечити своє існування під дією цього виду запобіжного заходу.
У той час, як строк його утримання під вартою є необхідною мірою, принаймні, знову ж таки, на даному етапі судового провадження, з огляду на те, що судом було встановлено наявність передумов, регламентованих п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу, тобто тривалість строку утримання під вартою відповідає критерію розумності і співмірності, а так само і суспільному інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.ХІ. 1950 року) і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
З огляду на таке, суд вважає за доцільне, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставини, у тому числі й визначеними ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331 КПК України, продовжити строк утримання ОСОБА_4 під вартою у межах строків, вказаних прокурором, до 60 днів.
Як наслідок, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, а клопотання обвинуваченого про зміну виду запобіжного заходу на більш м'який, як то, домашній арешт на даний час - відхиленню, виходячи із контексту установлених судом фактичних обставин із із даного питання.
А тому, з цих мотивів, керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 205, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити частково.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12019150210000423, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2018 року, продовжити в межах шістдесяти днів, тобто до 19 вересня 2019 року включно з можливістю внесення застави у розмірі 57 630 грн. 00 коп.
Застава може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, р/р 37316051016294, банк одержувача ДКС України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26299835, призначення платежу: залогові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України від заставодавця (прізвище, ім'я, по батькові повністю).
Роз'яснити, що обвинувачений ОСОБА_4 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки: 1) прибувати до Арбузинського районного суду Миколаївської області за кожним викликом; 2) не відлучатися з міста Одеса без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 19 вересня 2019 року включно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з моменту її проголошення через Арбузинський районний суд Миколаївської області.
Суддя ОСОБА_1