Справа № 450/3960/18 Провадження № 2/450/672/19
/заочне/
"07" лютого 2019 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельничук І. І.
при секретарі Лаба С. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтовування позову вказує на те, що вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16077040 видане 27.09.2007 року. На даний час в житловому будинку зареєстровані: позивач, ОСОБА_1 , її мати ОСОБА_3 , брат ОСОБА_3 та брат ОСОБА_2 , про що свідчить довідка (виписка з будинкової книги) № 1029 видана 23.08.2018 року Зубрянським старостинським округом Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Однак, протягом останніх чотирнадцять років брат позивача ОСОБА_2 в даному житловому будинку не проживає, останнє місце проживання відповідача позивачу не відоме, факт не проживання підтверджується актами обстеження умов проживання згідно паспортного режиму, які датовані: 07 травня 2015 року, 04 червня 2018 року та 23 листопада 2018 року. Крім цього, відповідач ОСОБА_2 , не оплачують плату за комунальні послуги. Зазначені витрати несу позивач з іншими мешканцями будинку. Перешкоди у користуванні житловим будинком відповідачу не чиняться. Добровільно вирішити питання про право користування житловим приміщенням в позасудовому порядку неможливо у зв'язку із невідомим місцем проживання та перебування відповідача, а тому позивач змушена звертатися з позовом до суду.
Ухвалою від 04.12.2018 року відкрито провадження у справі.
10.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій позов підтримала в повному обсязі, просить справу розглядати у її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечила.
Відповідач в судові засідання повторно не з'явився, відзив не подав, про причини неявки повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з'ясувавши думку позивача та третіх осіб висловлені у письмових заявах, суд вважає, що існує достатньо підстав визначених ст. 280 ЦПК України для проведення судового розгляду справи, без участі відповідача, у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за наявними у ній доказами та ухвалення за його результатом заочного рішення, відповідно ст. 282 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
З копії витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16077040 видане 27.09.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч.4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Згідно Довідки про склад сім'ї, виданої Зубрянським старостинським округом Солонківської сільської ради № 1029 від 23.08.2019 року, в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач, ОСОБА_1 , її мати ОСОБА_3 , брат ОСОБА_3 та брат ОСОБА_2 .
З копій актів обстеження умов проживання від 07.05.2015 року, 04.06.2018 року, 23.11.2018 року року, 13.12.2017 року, 28.03.2018 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою реєстрації: в будинку АДРЕСА_1 не проживає, зі слів власника будинку станом на 07.05.2015 року більше 10 років.
Судом встановлено, що позивач є власником жилого приміщення. Протягом більше шести місяців відповідач який не є членом сім'ї власника, вказаним житловим приміщенням не користується. Місце проживання відповідача не відоме, оскільки він покинув місце реєстрації більше не появляється, не проживає у ньому, своїх речей не зберігає, поштової кореспонденції не отримує, не здійснює оплату комунальних послуг, не несе обов'язку по утриманню житла в належному технічному стані.
З'ясовуючи причини відсутності відповідача понад встановлені строки у спірному житловому будинку, суд не встановив, що такі є поважними.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дослідженими в судовому засіданні доказами повністю доведено, що відповідач протягом тривалого часу не проживає у спірному житловому будинку, однак є членом сім'ї власників, добровільно забрав особисті речі, не несе витрат, пов'язаних з утриманням житла, виїхав в невідоме місце проживання , будь-яких договорів щодо користування квартирою позивачів не існує, як і не встановлено прояви відповідачем інтересу до вказаного житла понад рік, а тому реєстрація відповідача порушує права позивача та створює останньому незручності як співвласнику, останній змушений нести додаткові витрати на утримання житла та позбавлений можливості у повній мірі розпоряджатися своєю власністю. Отже, вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення у повному обсязі.
За положеннями частини першої статті 71, статті 72 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що дослідженими в судовому засіданні доказами повністю доведено, що відповідач, який правомірно набув право користування вказаним житловим приміщенням та був у ньому зареєстрований, протягом тривалого часу не проживає у спірній квартирі, добровільно забрав особисті речі, не несе витрат, пов'язаних з утриманням житла, виїхав в невідоме місце проживання, будь-яких договорів щодо користування квартирою не існує, як і не встановлено прояви відповідачем інтересу до вказаного житла понад шість місяців, а тому реєстрація відповідача порушує права позивача та створює останній незручності та додаткові витрати на утримання житла. Отже, вимоги позивача є підставними та підлягають до задоволення у повному обсязі.
На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 321, 391 ЦК України, статті 71, статті 72 ЖК Української РСР, керуючись ст.ст. 10, 12, 76, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задоволити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07.02.2019 року.
СуддяІ. І. Мельничук