Справа № 404/4188/19
Номер провадження 2-а/404/244/19
26 липня 2019 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
за участі секретаря - Коноваленко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Боєвець Юрія Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління патрульної поліції у Кіровоградській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом, яким просить скасувати постанову поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Боєвець Юрія Олександровича серії НК №522943 від 16 червня 2019 року про накладення на нього адмінстягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за порушення ч.1 ст. 122 КУпАП та провадження по справі закрити, в зв"язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу. Крім того, 16.06.2019 року десь о 10 годині 35 хвилин на вул.Декабристів 7/17, керуючи транспортним засобом БМВ 520, державний номерний знак НОМЕР_1 , дотримуючись Правил дорожнього руху здійснив вимушену зупинку- припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху. Вимушену зупинку було здійснено на вимогу пасажира ОСОБА_2 , якій стало зле під час руху та негайно була викликана карета швидкої медичної допомоги, про що свідчить форма № 110/о від 16.06.2019. При цьому, діяв згідно з приписами п. 15.14 ПДР, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити заходів щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9. - 9.11. цих Правил, якими передбачено, що водій повинен ввімкнути аварійну сигналізацію, а при вимушеній зупинці в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менш 100 м - ще й встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані 20 м від транспортного засобу в населеному пункті та 40 м за межами населеного пункту. Про всі обставини вимушеної зупинки відповідач був повідомлений. Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21 червня 2019 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження, призначено судове засідання, з викликом сторін.
На підставі ч. 2 ст. 49 КАС України, до участі в адміністративній справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції у Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції.
В судове засідання позивач подав заяву про підтримання заявлених позовних вимог та розгляд справи у його відсутності на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідач- поліцейський роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Боєвець Юрій Олександрович в судове засідання не з"явився, повідомлявся належно, через канцелярію суду, надав відзив на позов, згідно якого вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити. Вважає свої дії законними та такими, що вчиненні у межах правового поля. Постанова серія НК №522943 від 16.06.2019 року складена у відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395. Як доказ по справі додав відео-фіксацію з місця адміністративного правопорушення від 16.06.2019 року, що здійснювалася на нагрудний відео реєстратор згідно ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Справу просив слухати у його відсутності, в зв"язку із службовою зайнятістю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, її представник в судове засідання не з'явився, повідомлявся належно, письмових пояснень не подав. Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи ( в тому числі оглянувши відео-фіксацію з місця адміністративного правопорушення, що здійснювалася на нагрудний відео реєстратор) , суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню, з наступного.
Судом встановлено, що 16 червня 2019 року о 11 год. 15 хв. ОСОБА_1 , в Кропивницький вул. Декабристів, 7/ 17 керуючи автомобілем BMW 520, державний номерний знак НОМЕР_2 здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку "Зупинка заборонена", чим порушив п. 8.4 "в" ПДР України. По факту вчинення правопорушення 16 червня 2019 року поліцейським роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Боєвець Юрієм Олександровичем винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №522943, якою прийнято рішення до ОСОБА_1 застосувати адміністративне стягнення -штраф у розмірі 255,00 грн. за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.122 КУпАП (а.с.9).
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути притягнутий заходам адміністративного примусу у зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху (далі - Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно з п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації (п. 31.1 ПДР України).
Відповідно до п. 8.4 "в" Правил, дорожні знаки поділяються на групи: заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Дорожні знаки: Заборонні знаки - 3.34 "Зупинку заборонено". Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). За приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП , перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Частиною 1 ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі і ч. 1 ст. 122 КУпАП . Статтею 258 КУпАП визначаються перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Так, приписами даної норми визначено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Частиною 2 ст. 257 КУпАП також передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015, суд зазначає наступне.
Так, у пункті 2.4 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення «на місці вчинення правопорушення» і «за місцем його вчинення», які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення «за місцем його вчинення», застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення «за місцем його вчинення», яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Дане твердження спростовується п.1 p. III Інструкції №1395, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення, частиною 4 статті 258 КУпАП. у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП та статтею 133 Конституції України, відповідно до якої систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.
На підставі вище зазначеного, суд зазначає, що інспектором, як посадовою особою Управління, було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову на місці вчинення правопорушення, що відповідає нормам чинного законодавства.
Разом з цим, за приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тож, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, частиною 1 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці.
Судом переглянута надана відповідачем відео-фіксація, що здійснювалася на нагрудний відео реєстратор, з якого вбачається, що на DVD диску містяться відеофайли, здійснені бодікамерою ва00096. Самого факту вчинення ОСОБА_1 порушення п. 8.4 "в " Правил дорожнього руху України, наявності знака "Зупинку заборонено" на відео не зафіксовано, так як містить лише відео-фіксацію вже після зупинки автомобіля позивача.
Крім того, інспектором зазначено у постанові про здійснення стоянки позивачем в зоні дії дорожнього знаку "Зупинка заборонена". При цьому, порушення правил стоянки регламентується п.15.10 ПДР України, а не п.8.4"в" ПДР України.
Враховуючи викладене, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, тому суд робить висновок про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Разом з цим, позивачем повідомлено відповідача, що змушений був зробити зупинку, оскільки пасажиру ОСОБА_2 стало зле під час руху.
Згідно карти виїзду швидкої медичної допомоги №176 від 16 червня 2019 року ОСОБА_2 16 червня 2019 року о 10:35 год. звернулась за медичною допомогою, в зв'язку з болем внизу живота (а.с. 11).
Відповідно 15.14. ПДР України, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил. Вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Пунктами 9.9-9.11 ПДР України передбачено, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: а) у разі вимушеної зупинки на дорозі (припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху); б) у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар; в) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами; г) на механічному транспортному засобі, що буксирується; ґ) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком "Діти", що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки; д) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки на дорозі; е) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі: а) скоєння дорожньо-транспортної пригоди;
б) вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м. Якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар:а) ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пункті 9.9 ("в", "г", "ґ") цих Правил;б) з боку гіршої видимості для інших учасників дорожнього руху у випадку, зазначеному в підпункті "б" пункту 9.10 цих Правил.
На відео зафіксовано, що позивач встановив знак аварійної зупинки.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки, відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів законності та обґрунтованості постанови, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, зокрема, скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення, як і передбачають приписи ст. 286 КАС України. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 271, 272, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Боєвець Юрія Олександровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління патрульної поліції у Кіровоградській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення- задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16.06.2019 року серії НК № 522943 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Відомості про учасників справи: позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків не встановлено ; відповідач: поліцейський роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції капрал поліції Боєвець Юрій Олександрович, місцезнаходження: вул. Юрія Бутусова, 22 "б", м. Кропивницький;
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Управління патрульної поліції у Кіровоградській області, місцезнаходження: вул. Юрія Бутусова, 22 "б", м. Кропивницький.
Повне судове рішення складено 26.07.2019 року
Суддя Кіровського О. В. Бершадська
районного суду
м.Кіровограда