1[1]
Іменем України
25 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року,
за участю сторін провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
За результатами проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12018100070004821 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146 КК України, Подільський районний суд м. Києва своєю ухвалою від 11 червня 2019 року прийняв рішення, яким, крім призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у зазначеному кримінальному провадженні, розглянув клопотання прокурора про обрання обвинуваченим запобіжного заходу.
Зокрема, суд задовольнив клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрав обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів у державній установі «Київський слідчий ізолятор» до 09 серпня 2019 року включно.
На підставі ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави судом не визначався.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та звільнити його з-під варти в залі судового засідання.
В обґрунтування поданої скарги апелянт посилається на те що, викладені в ухвалі висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження (що є підставою для скасування або зміни судового рішення відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України) та матеріалам справи, а деякі взагалі їм протирічать, а також їм не надана правильна та належна правова оцінка.
Зокрема, як зазначає апелянт, відповідно до тексту обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146 КК України, що є відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України злочином середньої тяжкості.
При цьому, п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України, передбачає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, -виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Однак, прокурором як у клопотанні, так і у судовому засіданні не зазначалося про вищевказані підстави та ризики взагалі.
Враховуючи ці та інші обставини, наведені в апеляційній скарзі, захисник звертає увагу на те, що сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
При цьому, як зазначає апелянт, сторона захисту у судових засіданнях наголошувала на тому, що відсутні будь-які підстави для подальшого тримання під вартою ОСОБА_5 , оскільки прокурор не надав жодних підтверджень своїм припущенням, на яких ґрунтувалось клопотання.
На сьогоднішній день не з'явилися нові ризики, які б давали підстави для тримання ОСОБА_5 під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу подану в інтересах обвинуваченого та просила її задовольнити; пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення; перевіривши надані в копіях матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, незважаючи на висновки, наведені у рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 4-р/2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, та визнання цих положень такими, що не відповідають Конституції України, прийнявши до розгляду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу суду, якою було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів не вбачає законних підстав для її скасування, з огляду на таке.
По-перше, з урахуванням наведеного вище рішення Конституційного Суду України, оскаржувана ухвала може бути переглянута в апеляційному порядку не взагалі, а лише в частині обраного судом щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки рішення суду про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, прийняте відповідно до вимог ст. 314 КПК України, окремому оскарженню, як це передбачено ч. 2 ст. 392 цього Кодексу, не підлягає.
По-друге, розглянувши клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції діяв у відповідності до вимог закону, оскільки ч. 3 ст. 315 КПК України прямо передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
По-третє, при розгляді клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом першої інстанції були додержані правила, передбачені главою 18 розділу ІІ КПК України, в тому числі вимоги ст.ст. 177, 178, 183 цього Кодексу, якими регламентуються: мета і підстави застосування запобіжних заходів; обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, а також застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Приймаючи до уваги вищенаведені вимоги законодавства, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо незаконності рішення суду в частині обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки останній крім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146 КК України, що, відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, обвинувачується також у тяжкому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, у відповідності до п. 4, а не п. 3, як безпідставно зазначається у скарзі, ч. 2 ст. 183 КПК України, прокурор у своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, не повинен був доводити, що перебуваючи на волі, ОСОБА_5 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або що йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Не погоджується колегія суддів і з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, в порушення вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначив розміру застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, передбачених цим Кодексом, оскільки ч. 4 цієї статті, на яку послався суд у своєму рішенні, надає йому право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, що охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 146 КК України, у замаху на яку обвинувачується ОСОБА_5 .
Окрім вищенаведеного, колегія суддів приймає до уваги і ту обставину, що на час розгляду апеляційної скарги, як повідомила суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_6 , суд першої інстанції, під час судового розгляду зазначеного кримінального провадження, своєю ухвалою продовжив обвинуваченому ОСОБА_5 строк його тримання під вартою, у зв'язку з чим, незалежно від результату перегляду оскаржуваної ухвали, буде виконуватися остання ухвалу суду першої інстанції, а не ухвала суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами апеляційного розгляду.
За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним вказану скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року в частині обраного обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу - без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 11 червня 2019 року, відповідно до якої суд обрав обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів в державній установі «Київський слідчий ізолятор» до 09 серпня 2019 року включно, - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/824/2354/2019
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_10
Доповідач - суддя ОСОБА_1