25 липня 2019 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 13 червня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП,-
Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на десять років з оплатним вилученням транспортного засобу «ГАЗ», номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 14 травня 2019 року в 14 год. 05 хв. біля будинку № 17 по проспекту Визволителів м. Києві, керував автомобілем «ГАЗ», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння та в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП. Одночасно апелянт ставить питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк він пропустив із поважних причин.
Апелянт зазначає, що останній день строку, протягом якого він міг звернутись з апеляційною скаргою було 23 червня 2019 року - вихідний день, неділя. А тому 24 червня 2019 року він вже подав апеляційну скаргу, хоча звертає увагу на те, що копію судового рішення отримав лише 18 червня 2019 року.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, підійшов формально до вивчення справи.
Апелянт зазначає, що суд, приймаючи рішення про визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, не послався на докази, які б підтверджували повторність вчинення ним адміністративного правопорушення.
Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що суд при накладення на нього стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу не врахував той факт, що передача даного автомобіля в оренду є єдиним джерелом його доходу.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, а провадження щодо нього закриттю у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 130 КК України.
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_4 не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, причини свого неприбуття не повідомили.
Переглянувши справу та доводи клопотання про поновлення строку, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не пропустив строк на апеляційне оскарження постанови суду.
Відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 13 червня 2019 року судом ухвалене рішення про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП. Апеляційна скарга подана ним 24 червня 2019 року, оскільки десятий день строку оскарження постанови був 23 червня 2019 року, а це вихідний день - неділя, то ним не пропущений строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга підлягає розгляду.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
На думку апеляційного суду, цих вимог закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Судове рішення є вмотивованим. Суд вказав, які докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП він приймає, а тому доводи апелянта про те, що судом не дотримано положень ст. 245 КУпАП є необґрунтованими.
Посилаючись на ст. 252 КУпАП, суд оцінив наявні докази і прийшов до висновку, що в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності є склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Таке рішення суду ґрунтується на доказах: протоколі про адміністративне правопорушення, поясненнях свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , рапорті працівника поліції, відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 14 травня 2019 року керував автомобілем «ГАЗ», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння та в порушення п. 2.5 ПДР України відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку в присутності двох свідків.
Зазначені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі.
Судом апеляційної інстанції досліджений відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, відповідно до якого ОСОБА_1 інспектор поліції в присутності двох свідків пропонував проїхати до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Більше того, поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду, а саме, що така відмова є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду та водночас не зазначав підстави своєї відмови, про які він заявляв в суді апеляційної інстанції.
Відмова від такої вимоги є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп'яніння.
Отже, ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Не виконавши це, він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок.
Оскільки ОСОБА_1 постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2018 року його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, тому дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 130 КУпАП як вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за адміністративне правопорушення.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
З урахуванням характеру правопорушення, систематичністю вчинення тотожних правопорушень, судом вірно накладене адміністративне стягнення, яке відповідає ст. 33 КУпАП.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 13 червня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун