Справа № 372/18/19
Провадження № 2-673/19
(ЗАОЧНЕ)
11 липня 2019 року Обухівський районний суд
Київської області в складі :
Головуючого судді Потабенко Л.В.,
при секретарі Буртовій О.Є.,
справа № 372/18/19
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання,
08.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Обухівського районного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , та примусово зняти його з реєстрації. Обґрунтовуючи заявлені по справі позовні вимоги, позивач зазначила, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований у вказаному будинку, але фактично з дня реєстрації в даному будинку не проживає. Оскільки, відповідач за вказаною адресою не проживає, у позивача виникають труднощі зі сплатою надмірних комунальних послуг, які не надаються, але нараховуються, тому за захистом своїх прав та інтересів, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 27.02.2019 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутність, позов підтримала та просила задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду поштовим відправленням, заяв та клопотань по суті справи суду не надавав.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, враховуючи інтереси позивача, суд вважає за можливе вирішити справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи та постановити заочне рішення, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування житлового будинку від 23.03.2018 року, посвідчений державним нотаріусом Обухівської районної державної нотаріальної контори Київської області Плющ Н.В., зареєстровано в реєстрі за № 1-995, та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 118179623 від 23.03.2018 року.
Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області та копією паспорта відповідача серії НОМЕР_1 .
Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 , підтверджується актами від 20.06.2018 року, 19.07.2018 року, 23.08.2018 року, 20.09.2018 року, 22.10.2018 року, 22.11.2018 року.
Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Судом встановлено, що до теперішнього часу відповідач не знятий з реєстрації, таким чином, враховуючи викладені обставини по справі, вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням (будинком) за адресою: АДРЕСА_1 , є законними та обґрунтованими у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про зняття відповідача з реєстраційного обліку, суд відзначає, що реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; виселення, визнання особи безвісно відсутньою; оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що вказаний вище Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
Рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи.
З огляду на викладене, позовні вимоги у частині зняття відповідача з реєстраційного обліку задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 82, 89, 263-265, 284, 285, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. 72 ЖК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації за місцем проживання, задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням (будинком), за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків у суду відсутній, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Повний текст рішення виготовлено 19.07.2019 року.
Суддя: