Провадження №2/447/31/19
Справа №447/736/17
17.07.2019 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі:
головуючого -судді Карбовнік І. М.
при секретарі Данилів О.І. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади, Миколаївського району Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення сільської ради ,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади, Миколаївського району Львівської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення сільської ради. В обгрунтування позову вказує, що він є власником земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору дарування житлового будинку та земельної ділянки №1022 посвідченого приватним нотаріусом Гусак Р.Т. 15.07.2016 року. До часу укладення договору дарування дана земельна ділянка належала ОСОБА_3 .
Наприкінці листопада 2016 року він дізнався, що його сусідка ОСОБА_2 розпочала виготовлення документації, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на території Бродківської сільської ради, яка є суміжною із його земельною ділянкою та на якій знаходиться його криниця.
Бродківська сільська рада Миколаївського району Львівської області 08.09.2015 року прийняла рішення № 1823 про затвердження акту встановлення і узгодження меж земельної і ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_2 з суміжними землекористувачами в АДРЕСА_1 площею 0.800га. Вказане рішення було прийняте із порушенням його прав та чинного законодавства, оскільки погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами передбачено ст. 198 Земельного кодексу України при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Інші норми законодавства погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками не передбачають. Відповідно до вказаної статті кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Якщо суміжний землевласник або землекористувач відмовляється підписувати акт погодження меж орган уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акту, а із мотивів відмови.
Щодо відмови суміжного землекористувача підписати акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, зазначаємо, що згідно з частиною третьою статті 158 Кодексу земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, вирішують органи місцевого самоврядування.
Порядок розгляду земельного спору врегульовано статтею 159 Кодексу, а саме ч. 2 цієї статті регламентує, що земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні і питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору і переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.
Але, всупереч вище вказаних норм, а ні його сусідка, тим паче відповідач не звертались та не повідомляли про розгляд даного питання., у звязку з чим просив визнати недійсним рішення № 1823 від 08 вересня 2015 року XXXVI сесії VI - го скликання, щодо затвердження акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 площею 0.800га.
В судовому засіданні представник позивач ОСОБА_4 позов підтримав, дав пояснення аналогічні позовній заяві та просив таку задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не зявився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позову заперечував та просив в такому відмовити в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, хоч належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Нормами ст. 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм для користування.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користуванні.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору дарування житлового будинку та земельної ділянки №1022 посвідченого приватним нотаріусом Гусак Р.Т. 15.07.2016 року. До часу укладення договору дарування дана земельна ділянка належала ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 є власницею сусідньої земельної ділянки. Земельна ділянка ОСОБА_2 межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 .
Відповідно до будівельного паспорту ОСОБА_3 та додатку до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вказано, що від точки Д до точки А є землі загального користування, а саме заїзд де, окрім того знаходиться спільна криниця, які приватизувала ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
У відповідності з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Згідно із ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задаволення, оскільки в судовому засіданні представником позивача доведено факту протиправних дій із сторони відповідача та третьої особи, рішення Бродківської сільської ради Миколаївського району Львівської області № 1823 від 08.09.2015 року прийнято без погодження меж земельної ділянки з суміжним власником та землекористувачем, що призвело до порушення його права на користування землями загального користування, а саме заїздом та спільною криницею.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-266, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення № 1323 від 08 вересня 2015 року XXXVI сесії VI - го скликання, щодо затвердження акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 площею 0.800га.
Стягнути з Тростянецької сільської ради Тростянецької об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської областіна користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 651,21 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Львівського апеляційного суду Львівської області.
Повний текст рішення складено 26.07.2019 року.
Суддя Карбовнік І. М.