1[1]
Іменем України
24 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції - прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року,
за участю сторін провадження:
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
та обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
Ухвалою підготовчого судового засідання від 29 травня 2019 рокуГолосіївський районний суд м. Києва відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості від 27.03.2019 року, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_7 та прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_8 , а кримінальне провадження № 12019000000000280 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 358 КК України - повернув до Генеральної прокуратури України для продовження досудового розслідування.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції у своїй ухвалі зазначив про те, що в угоді про визнання винуватості сторони, погоджуючись на призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 199 та ч. 3 ст. 358 КК України, із застосуванням положень ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70, ст. 77 КК України та положень ст. 75 КК України, узгодили призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років 8 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, зі звільненням ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, з іспитовим строком на 3 роки та покладенням на останнього відповідних обов'язків.
Однак, як прямо зазначено в ухвалі суду, при застосуванні прокурором ч. 1 ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_7 більш м'якого покарання, ніж передбаченого законом прокурором врахована та у даній угоді вказана фактично лише одна обставина, що пом'якшує покарання, а саме передбачена п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, у зв'язку з чим, як вважає суд, покарання ОСОБА_9 визначено із порушенням загальних засад призначення покарання.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції - прокурор відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати, як незаконну та необґрунтовану, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29.052019 за результатами проведення підготовчого судового засідання у провадженні № 752/6519/19, якою, на підставі ст. 314 КПК України, повернуто прокурору кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 для продовження досудового розслідування та повернути обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12019000000000280 за обвинуваченням ОСОБА_7 до суду першої інстанції для виконання вимог ст. ст. 314-316 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити; пояснення обвинуваченого та його захисника, які також підтримали подану скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 358 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що у відкриті провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з поданої прокурором апеляційної скарги, ним оскаржується судове рішення, а саме ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року, якою суд відмовив у затвердженні угоди про визнання винуватості від 27.03.2019 року, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_7 та прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_8 , а кримінальне провадження № 12019000000000280 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 358 КК України - повернув до Генеральної прокуратури України для продовження досудового розслідування, яка, відповідно до вимог, передбачених ст. 392 КПК України, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Зокрема, відповідно до вимог, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені інші ухвали суду першої інстанції лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Більш того, як прямо передбачено ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 цієї статті.
За таких обставин, незважаючи на доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, були грубо порушені норми та принципи кримінального процесу, через що ухвала суду від 29 травня 2019 року, є незаконною та необґрунтована, вони не можуть бути визнані достатніми підставами для її перегляду в апеляційному порядку, оскільки це рішення суду не підлягає окремому оскарженню.
При цьому, колегія суддів враховує не лише положення, передбачені ст. 392 КПК України, а й ту обставину, що оскаржувана ухвала постановлена в порядку та у спосіб, передбачений законом, зокрема ч. 7 ст. 474 КПК України, якою прямо встановлено, що суд, перевіряючи угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону, вправі відмовити у затвердженні угоди, з підстав які перераховані у зазначеній вище статті.
У такому випадку, приймаючи до уваги ту обставину, що угоду про визнання винуватості було укладено не під час судового провадження, досудове розслідування продовжується у загальному порядку.
Тобто, рішення суду першої інстанції про повернення кримінального провадження до Генеральної прокуратури України, після відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості не означає, що орган досудового розслідування повинен відновлювати розслідування або проводити будь-які інші дії пов'язані з його завершенням, якщо вони вже були здійснені.
Таке рішення суду означає лише те, що прокурор, у разі якщо досудове розслідування завершене і стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, може повторно звернутися до суду з обвинувальним актом але без угоди про визнання винуватості.
У зв'язку з цим, колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про те, що, відмовляючи у затвердженні угоди, суд мав призначити судовий розгляд для проведення судового провадження в загальному порядку, оскільки це могло бути лише у тому випадку, якщо б таке рішення суд прийняв під час судового розгляду, а не підготовчого судового засідання.
За таких обставин, у відповідності до вимог, передбачених ч. 4 ст. 399 КПК України, у відкритті провадження необхідно відмовити, оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 392, 399 КПК України, колегія суддів, -
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції - прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2019 року кримінального провадження № 42016000000000870.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/824/2056/2019
Категорія: ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 358 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_10
Доповідач - суддя ОСОБА_1