Справа № 760/8597/19 Головуючий у 1-й інст. - Українець В.В.
Апеляційне провадження 22-ц/824/9771/2019 Доповідач - Рубан С.М.
23 липня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року, постановлену у складі судді Українця В.В. у справі за поданням головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойки Людмили Романівни про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , -
Головний державний виконавець Солом'янського районного ВДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойка Людмила Романівна звернулась з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 , для подальшого опису та арешту майна боржника ОСОБА_1 .
Посилається на те, що на виконанні у Солом'янському районному ВДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві знаходиться виконавче провадження № 51541638 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-422/2011, виданого 11 жовтня 2011 року Котовським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 21 січня 2011 року та до досягнення дитиною повноліття.
05 липня 2016 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Згідно відповіді Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Державним виконавцем направлялись запити до Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України, Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте наявність у боржника доходів або майна не встановлено.
У ході проведення виконавчий дій 31 січня 2018 року, 06 вересня 2018 року, 04 жовтня 2018 року, 16 жовтня 2018 року, 25 жовтня 2018 року, 13 листопада 2018 року, 22 листопада 2018 року, 13 грудня 2018 року, 24 січня 2019 року, 05 лютого 2019 року та 21 лютого 2019 року здійснювались виходи державного виконавця за адресою реєстрації боржника, проте двері ніхто не відчинив, про що складені відповідні акти.
13 липня 2018 року від боржника до відділу надійшли пояснення щодо сплати заборгованості по аліментах. Крім того, 06 лютого 2019 року та 08 лютого 2019 року на прийом до державного виконавця боржник особисто не з'явився, а з'явився його представник, яка передала пояснення від боржника.
Заборгованість ОСОБА_1 по виплаті аліментів станом на 01 березня 2019 року складає 96 244 грн. 08 коп., а за період з 05 липня 2016 року по 13 березня 2019 року боржником перераховано на рахунок стягувача лише 38 500 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року подання головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойки Людмили Романівни про примусове проникнення до житла задоволено.
Дозволено головному державному виконавцю Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойці Людмилі Романівні проникнути в квартиру АДРЕСА_1 , з метою опису та арешту майна ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні подання про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 .
Посилається на те, що не викликався у судове засідання та був позбавлений можливості надати суду свої пояснення та докази. Зазначає, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло та договором дарування частини квартири. Боржник не є власником вказаної квартири. Будь - яких доказів наявності майна, яке належить боржнику на праві власності у вказаній квартирі державним виконавцем до суду не надано та судом вказана обставина не прийнята до уваги. Факт реєстрації боржника у вказаній квартирі не є доказом того, що в ній знаходиться будь - яке майно, яке належить боржнику на праві власності. Крім того, твердження суду про те, що станом на 01 березня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів складає 96 244 грн. не відповідає дійсності, оскільки боржником з 21 січня 2019 року по 14 травня 2019 року була погашена заборгованість від цієї суми у розмірі 96 000 грн.
В судовому засіданні стягувач ОСОБА_2 заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від належної сплати аліментів, внаслідок чого у нього постійно виникає заборгованість. Крім того, на виклики державного виконавця до відділу державної виконавчої служби боржник не з'являється.
Інші учасники процесу відзиву на апеляційну скаргу не подали, в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
Головний державний виконавець Солом'янського районного ВДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойка Людмила Романівна звернулась з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 , для подальшого опису та арешту майна боржника ОСОБА_1 для виконання рішення суду.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що надані до суду матеріали містять достатньо доказів того, що боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та свого обов'язку виконувати рішення суду, кошти сплачує лише частково, тому у нього утворилась заборгованість в розмірі 96 244 грн. 08 коп., чинить перешкоди державному виконавцю, направлені на його виконання, не надавав доступу до житла у відведений для нього час вчинення виконавчих дій, уникає викликів державного виконавця.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у Солом'янському районному відділі державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження № 51541638 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-422/2011, виданого 11 жовтня 2011 року Котовським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 21 січня 2011 року та до досягнення дитиною повноліття.
05 липня 2016 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с. 2).
19 лютого 2018 року державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника (а.с. 13).
Державний виконавець посилається на те, що нимнаправлялись запити до Державної фіскальної служби України, Пенсійного фонду України, Регіонального сервісного центру МВС у м. Києві, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, проте наявність у боржника доходів або майна не встановлено.
Згідно відповіді Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації Коловоротний Сергій Васильович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).
У ході проведення виконавчий дій 31 січня 2018 року, 06 вересня 2018 року, 04 жовтня 2018 року, 16 жовтня 2018 року, 25 жовтня 2018 року, 13 листопада 2018 року, 22 листопада 2018 року, 13 грудня 2018 року, 24 січня 2019 року, 05 лютого 2019 року та 21 лютого 2019 року здійснювались виходи державного виконавця за адресою реєстрації боржника, проте двері квартири ніхто не відчинив, про що складені відповідні акти (а.с. 6, 19, 21-27, 30, 38).
13 липня 2018 року від ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби надійшли пояснення щодо сплати заборгованості по аліментах (а.с. 17).
06 лютого 2019 року та 08 лютого 2019 року на прийом до державного виконавця з'являвся представник боржника, яка передала пояснення від нього. (а.с. 31).
Заборгованість ОСОБА_1 по виплаті аліментів станом на 01 березня 2019 року складала96 244 грн. 08 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості № 51541638 від 11 березня 2019 року (а.с. 42).
Державний виконавець зазначив, що боржником за період з 05 липня 2016 року по 13 березня 2019 року перераховано на рахунок стягувача 38 500 грн.
Таким чином,боржнику ОСОБА_1 відомо про стягнення з нього аліментів та про наявність виконавчого провадження.
Разом з тим, рішення суду він не виконує, кошти сплачує лише частково, тому утворилась заборгованість в розмірі 96 244 грн. 08 коп.
Боржник до державного виконавця не з'являється, борг погашає лише частково. При вчиненні виконавчих дій не було встановлено майна чи доходів, на які можна звернути стягнення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду.
Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.
Таким чином, обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.
Відповідно до ч.1, п.п.4, 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Згідно ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Згідно ч.1,4 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Опис та арешт майна боржника є виконавчою дією, а особливості виявлення майна, що знаходиться в помешканні боржника, вимагають сповіщення боржника про проведення виконавчих дій за його місцем проживання для забезпечення присутності боржника або його уповноваженої особи та потрапляння виконавця до помешкання.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Відсутність даних про сповіщення боржника щодо проведення виконавчих дій за місцем його проживання свідчитиме про недотримання прав бути присутнім під час проведення виконавчих дій (ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вматеріалах подання взагалі відсутні дані про те, що боржник повідомлявся державним виконавцем про проведення виконавчих дій за місцем його проживання на 31 січня 2018 року, 06 вересня 2018 року, 04 жовтня 2018 року, 16 жовтня 2018 року, 25 жовтня 2018 року, 13 листопада 2018 року, 22 листопада 2018 року, 13 грудня 2018 року, 24 січня 2019 року, 05 лютого 2019 року та 21 лютого 2019 року.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що державний виконавець просить надати дозвіл про примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 .
Проте згідно свідоцтва про право власності на житло від 31 грудня 1997 року та договору дарування частини квартири від 21 жовтня 2005 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 (а.с.66,67).
Відповідно до даних Довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
Однак, факт реєстрації у вказаній квартирі боржника не є доказом того, що в ній знаходиться будь - яке майно, яке належить йому на праві власності.
Доказів наявності майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 на праві власності у вказаній квартирі державним виконавцем відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України суду не надано.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, не врахував, що подання містить вимогу про проникнення в помешкання, яке належить на праві спільної часткової власності не боржнику у виконавчому провадженні, а іншим особам, відтак задоволення подання може призвести до порушення прав інших осіб - співвласників вказаної квартири.
Крім того, з копій квитанцій, доданих боржником до апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 в період з 21 січня 2019 року по 14 травня 2019 року сплатив на користь ОСОБА_2 96 000 грн. на погашення заборгованості по аліментам за виконавчим провадженням № 51541638, а саме: 21.01.2019 року - 10 000 грн., 14.02.2019 року - 3 000 грн., 20.03.2019 року - 3 000 грн., 01.04.2019 року - 10 000 грн., 23.04.2019 року - 10 000 грн., 07.05.2019 року - 20 000 грн., 08.05.2019 року - 10 000 грн., 10.05.2019 року - 10 000 грн., 14.05.2019 року - 20 000 грн. (а.с.68-71).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про ухилення боржника від виконання судового рішення та перешкоджання ним державному виконавцю виконувати покладені на нього обов'язки передбачені ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойки Людмили Романівни про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 19 квітня 2019 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні подання головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойки Людмили Романівни про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 26 липня 2019 року.
Головуючий Рубан С.М.
Судді Желепа О.В.
Іванченко М.М.