24 липня 2019року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 357/9637/18
Номер провадження 22-ц/824/8165/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Соколової В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Якушко Т. А.,
вивчивши апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2018 року, ухвалене під головуванням судді Орєхова О. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення з відповідача збитків, заподіяних в результаті прострочення виконання грошового зобов'язання внаслідок інфляції за період з 14 вересня 2017 року по 21 серпня 2018 року в сумі 22 898 грн. 04 коп. а також 3 % річних від простроченої суми за період з 14 вересня 2017 року по 21 серпня 2018 року в сумі 6 829 грн. 74 коп., а всього - 29 728 грн. 14 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2017 року визнано неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо прийняття рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника міліції, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року, № 850.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання МВС України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника міліції, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року, № 850 та ухвалено в цій частині нове судове рішення про зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності відповідно до вищевказаного Порядку.
Тобто, датою виникнення зобов'язання є дата винесення постанови Київським апеляційним адміністративним судом, тобто 14 вересня 2017 року.
На виконання вищевказаного судового рішення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 16 листопада 2017 року видано виконавчий лист, на підставі якого 22 листопада 2017 року Відділом примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 55209267.
Однак, боржником, тобто Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Київській області, не здійснено жодних платежів, а виконавчою службою не проведено ніяких примусових дій з метою погашення боргу.
Враховуючи вищенаведене, за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 14 вересня 2017 року по 21 серпня 2018 року з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних, що становить 6 829 грн. 74 коп., а також компенсація від інфляцій, що становить 22 898 грн. 04 коп.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2018 року (а.с. 73 - 80) задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа: Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, стягнуто з Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області 3 % річних у сумі 6 829 грн. 74 коп. та індекс інфляції у сумі 22 898 грн. 40 коп., а загалом - 29 728 грн. 14 коп.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2019 року залишено без задоволення заяву Головного управляння Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про перегляд заочного рішення.
Не погоджуючись з вищевказаним заочним рішенням, 25 квітня 2019 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області направило апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2018 року та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що 27 березня 2018 року позивачем подано до Головного управління Національної поліції у Київській області заяву про виплату одноразової грошової допомоги, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у в'язку з встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника міліції, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року, № 850.
Протоколом засідання Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності працівника міліції затверджено на виплату матеріали, подані позивачем, та подано до Національної поліції України довідку про потребу в коштах на виконання судових рішень на виплату ОГД у розмірі 243 600 грн., про що 16 квітня 2018 року повідомлено ОСОБА_1 .
На час звернення з апеляційною скаргою кошти від Міністерства внутрішніх справ не надходили, а тому Головне управління позбавлено можливості виплатити їх позивачу.
Скаржник зазначає, що суд порушив приписи процесуального законодавства, ухваливши заочне рішення, оскільки відповідачем не було подано відзив на позовну заяву. Дана обставина не була зазначена в описовій частині оскаржуваного заочного рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 червня 2019 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано учасникам справи строк для подачі відзиву.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 червня 2019 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
25 червня 2019 року на адресу суду надійшов відзив від позивача з відповідним підтвердженням його надсилання відповідачу, з якого зокрема вбачається, що виконавче провадження стосовно відповідача відкрито 22 листопада 2017 року, однак лише в січні 2018 року останнім відправлено лист до Національної поліції України про потребу впорядкуванні витрат за судовими рішеннями та подано довідку про потребу у виділенні коштів, а позивача повідомлено про нарахування коштів в квітні 2018 року. Разом з тим, виконавче провадження № 55209267 не закінчено, а кошти з відповідача не стягнуто.
У судовому засіданні представник відповідача Сердюк О. О. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник позивача - адвокат Гажала Ю. Б. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено відповідно до приписів чинного законодавства.
Представник третьої особи - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві до суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення, а тому, керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за відсутності представника останньої.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення представника позивача та представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено в ході судового розгляду, постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2017 року визнано неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо прийняття рішення про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), працівника міліції, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21 жовтня 2015 року, № 850 (а. с. 10-12).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2017 року скасовано в частині зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), працівника міліції, інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року, № 850 та ухвалено в цій частині нове рішення про зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до вищевказаного Порядку. В інший частині постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2017 року залишено без змін (а. с. 13-15).
Встановлено, що на виконання вищезазначеного судового рішення, Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 16 листопада 2017 року видано виконавчий лист № 357/14110/16-а (а. с. 16).
Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 22 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження № 55209267 за виконавчим листом № 357/14110/16-а, виданим 16 листопада 2017 року (а. с. 17).
Встановлено, що боржник, тобто Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області,жодних платежів не здійснила.
Листом від 10 січня 2018 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області було направлено Національній поліції України довідку про потребу у виділенні додаткових коштів для виконання судових рішень (а.с. 38).
Листом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 05 квітня 2018 року повідомлено позивача про те, що заява останнього розглянута членами ліквідаційної комісії Головного управління, на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року йому нарахована одноразова грошова допомога у сумі 243 600 грн., а кошти будуть перераховані на рахунок після надходження фінансування на зазначені цілі (а.с. 24).
Листом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 09 серпня 2018 року повідомлено ОСОБА_1 нарахування та виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності перебуває у процесі виконання (а.с. 25).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникло грошове зобов'язання на підставі судового рішення, яке набрало законної сили 14 вересня 2017 року і на виконання якого 22 листопада 2017 року було відкрито виконавче провадження.
Разом з тим, відповідачем лише в січні 2018 року направлено відповідний лист до Національної поліції України про впорядкування виплат за судовим рішенням на надано довідку про потребу у виділенні коштів. На день ухвалення оскаржуваного рішення зобов'язання перед відповідачем не виконано.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зі змісту статей 524, 533-535 і 625 ЦК України вбачається, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, у якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а відтак у ній визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (постанова Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 718/2080/17-ц).
Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України нараховано позивачу одноразову грошову допомогу у сумі 243 600 грн. Разом з тим, вищевказані кошти не були перераховані на рахунок останнього, тобто рішення суду не було виконано.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання, не виконання якого дає підстави застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Рішення суду, яким зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності, набрало законної сили 14 вересня 2017 року та не було виконано станом на день звернення до суду з позовною заявою, тобто 21 серпня 2018 року.
Тобто, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що період прострочення грошового зобов'язання слід рахувати з 14 вересня 2017 року по 21 серпня 2018 року. З розрахунків, наданих позивачем, вбачається, що індекс інфляції за вищевказаний період складає 22 898 грн. 40 коп., а 3% річних - 6 829 грн. 74 коп.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідачем подано до Національної поліції України довідку про потребу в коштах на виконання судових рішень на виплату ОГД у розмірі 243 600 грн., однак дані кошти так і не надійшли, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки рішення суду фактично не було виконано.
Крім того, судове рішення було ухвалено 14 вересня 2017 року, а вищезазначена довідка подана лише 10 січня 2018 року, тобто зі сплином трьох місяців, дана обставина була обґрунтовано врахована судом першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при ухваленні заочного рішення, враховуючи, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, є безпідставними, оскільки відсутність відзиву від належного повідомленого відповідача про дату і час розгляду справи є однією з умов ухвалення заочного рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області - залишити без задоволення.
Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст складено 25 липня 2019 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В. В. Саліхов
В. В. Соколова