24 липня 2019 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 761/21864/18
Номер провадження № 22-ц/824/8207/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Соколової В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Якушко Т. А.,
вивчивши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Осаулова А. А., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» про визнання пунктів кредитного договору недійсними та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Юнісон» звернулось до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором № SA-000150 від 26 грудня 2014 року в сумі 54 869 грн. 49 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 762 грн.
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічної позовною заявою до ПАТ «Банк «Юнісон», у якій просив визнати недійсним з моменту укладення умови п. 2.5 та 2.5.1 кредитного договору № SA-000150 від 26 грудня 2014 року, якими передбачено сплату щомісячної (періодичної) комісії за забезпечення обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3 % від суми кредиту, виключити вищевказану комісію з Графіку погашення заборгованості за кредитним договором № SA-000150 від 26 грудня 2014 року, зобов'язати ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» здійснити перерахунок здійснених платежів з моменту укладення договору, зарахувавши сплачену комісію за забезпечення обслуговування кредитної заборгованості в рахунок інших обов'язкових платежів, передбачених умовами кредитного договору.
Зустрічну позовну заяву обґрунтовано зокрема тим, що 26 грудня 2014 року між ПАТ «Банк «Юнісон» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № SA-000150, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у національній валюті 30 000 грн., а ОСОБА_1 зобов'язався одержати кредит і повернути його разом з процентами за користування кредитом у розмірі 5% річних.
Крім того, положення укладеного кредитного договору передбачають сплату банку комісії щомісячно в розмірі 3% від суми кредиту, а тому банк нарахував позичальнику 18 900 грн. простроченої заборгованості за комісіями та 6 815 грн. 16 коп. пені.
Позивач зазначає, що вищевказані умови кредитного договору порушують права ОСОБА_1 , як споживача, оскільки містять умову про сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту банком та пеню за прострочення сплати комісії, що суперечить Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору існує графа «щомісячна комісія за забезпечення обслуговування кредитної заборгованості», яка визначає щомісячну оплату комісії в розмірі 900 грн., а та за весь період у розмірі - 32 400 грн., що перевищує тіло кредиту.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року (а.с. 97 - 105) позовні вимоги ПАТ «Банк «Юнісон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Юнісон» заборгованість за кредитним договором № SA-000150 від 26 грудня 2014 року, а саме заборгованість за тілом кредиту у розмірі 18 086 грн. 46 коп., відсотки за користування кредитом - 1 990 грн. 05 коп., пеню за прострочення сплати кредиту - 6 471 грн. 54 коп., пеню за прострочення сплати відсотків - 606 грн. 28 коп., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «Юнісон» про визнання пунктів кредитного договору недійсними та зобов'язання вчинити дії задоволено частково, визнано недійсним з моменту укладення п. 2.5 та п. 2.5.1 кредитного договору № SA-000150 від 26 грудня 2014 року, зобов'язано службових осіб ПАТ «Банк «Юнісон» здійснити перерахунок сплачених з часу укладення кредитного договору № SA-000150 від 26 грудня 2014 року коштів комісії у розмірі 13 500 грн в рахунок суми боргу за тілом кредиту за вказаним кредитним договором, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено, стягнуто з ПАТ «Банк «Юнісон» на користь ОСОБА_2 кошти за сплату судового збору у розмірі 704 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, 02 травня 2019 року ПАТ «Банк «Юнісон» направило апеляційну скаргу, у якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просило скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року в частині задоволення зустрічного позову, у іншій частині - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що, рішенням Правління НБУ від 18 червня 2018 року та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 червня 2018 року запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Юнісон» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням повноважень ліквідатора банку Федорченка А. В. строком на два роки з 19 червня 2018 року по 18 червня 2020 року включно.
Враховуючи вищенаведене, банк позбавлений можливості здійснити задоволення вимог кредитора ОСОБА_2 шляхом проведення зарахування сплаченої комісії у розмірі 13 500 грн. в рахунок суми боргу за тілом кредиту, оскільки чинним законодавством не допускається задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури.
Фактично проведення перерахунку сплаченої комісії у розмірі 13 500 грн. в рахунок суми боргу за тілом кредиту призведе до зарахування зустрічних однорідних вимог,що заборонено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 травня 2019 року поновлено скаржнику процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву.
Відзиву подано не було.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - адвокат Свистунов А. В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення представника скаржника та представника відповідача за первісним позовом, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26 грудня 2014 року між ПАТ «Банк «Юнісон» та ОСОБА_1 було укладений кредитний договір № SА-000150, відповідно до умов якого, банк надав відповідачу за первісним позовом кредит в сумі 30 000 грн. на строк з 26 грудня 2014 року по 26 грудня 2017 року (включно), а останній зобов'язався сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 5 % річних та повернути кредит банку шляхом здійснення фіксованих платежів кожного місяця 26 числа починаючи з 26 січня 2015 року відповідно до графіку здійснення платежів згідно з Додатком № 1 до кредитного договору(а.с. 5-9).
Відповідно до п.2.5.1. кредитного договору позичальник сплачує Банку наступні комісії: щомісячна (періодична) комісія за забезпечення обслуговування кредитної заборгованості, сплачується щомісячно в розмірі 3% від суми кредиту, зазначеної п.1.1. цього Договору (без ПДВ) згідно з періодичністю, що встановлена п.2.1.1. цього договору, шляхом зарахування/переказу суми комісії на рахунок, зазначений в п. 2.1.1. цього договору.
Згідно п. 4.1 кредитного договору, позичальник зобов'язується сплачувати комісійну винагороду, у розмірі, передбаченому умовами цього договору, повернути банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у повному обсязі, виконувати інші зобов'язання в порядку та в строки, встановлені договором, у тому числі у випадку дострокового часткового погашення кредиту, шляхом забезпечення наявності на рахунку, зазначеному у п. 2.1.1 кредитного договору грошових коштів у сумі, достатній для здійснення таких платежі, до настання терміну їх сплати.
Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що за порушення терміну сплати ануїтетних платежів за цим договором позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, в тому числі за день погашення простроченої заборгованості. У випадку часткової сплати ануїтетного платежу пеня нараховується на його несплачену частину.
У зв'язку із невиконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань за кредитним договором, банком на його адресу направлялася вимога про дострокове повернення кредиту, сплатою процентів за користування ним та інших платежів від 19 грудня 2016 №2016/13, а саме дострокове погашення основної суми кредиту у розмірі 18 086 грн. 46 коп., процентів у розмірі 656 грн. 22 коп., простроченої комісійної винагороди у розмірі 7 200 грн., пені та штрафу за несвоєчасне повернення грошових коштів та несвоєчасну сплату процентів, що становить в загальному розмірі 2 293 грн. 43 коп. (а.с. 28-30).
Частково задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, а банком не зазначено, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу, а компенсація сукупних послуг банку за рахунок позичальника є незаконною.
Враховуючи, що відповідачем за первісним позовом було сплачено комісію в розмірі 13 500 грн., банк має здійснити відповідний перерахунок коштів в рахунок суми боргу за тілом кредиту за кредитним договором.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з умов кредитного договору, банком було надано кредит на споживчі цілі, що зумовлює застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» до спірних правовідносин.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
За змістом ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до положень ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
В свою чергу відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (що діяли на момент укладення кредитного договору) визначає, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З апеляційної скарги вбачається, що ПАТ «Банк «Юнісон» оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині задоволення зустрічного позову, а тому колегія суддів переглядає рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року лише в цій частині.
Так, п. 2.5 та п. 2.5.1 кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачено сплату щомісячної комісії за забезпечення обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3 % від суми кредиту, що призводить до зміни у витратах позичальника, та є незаконним в силу частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсними п. 2.5 та 2.5.1 кредитного договору, у зв'язку з тим, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, що вчиняється на користь банку, оплата якої була прямо заборонена приписами законодавства, яке діяло на момент укладення кредитного договору з оспорюваними положеннями.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в частині виключення щомісячної комісії за забезпечення обслуговування кредитної заборгованості з Графіку погашення заборгованості за кредитним договором № SA-000150 від 26 грудня 2014 року, оскільки такий спосіб захисту прав споживача не передбачений чинним законодавством.
Разом з тим, визнання вищевказаних пунктів кредитного договору, укладеного між сторонами, тягне за собою виконання рішення суду шляхом здійснення перерахунку заборгованості, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині зобов'язання здійснення перерахунку сплачених з часу укладення кредитного договору № SA-000150 від 26 грудня 2014 року коштів комісії у розмірі 13 500 грн. в рахунок суми боргу за тілом кредиту за вказаним кредитним договором.
Крім того, доводи апеляційної скарги стосовно того, що банк позбавлений можливості здійснити задоволення вимог кредитора ОСОБА_2 , оскільки чинним законодавством не допускається задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури, не спростовують висновки суду першої інстанції, з огляду на те, що діями банку були порушенні права відповідача за первісним позовом як споживача фінансових послуг, а тому вони підлягають захисту.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати в повній мірі законним та обґрунтованим в розумінні ст.263 ЦПК України, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення в частині.
Відповідно до приписів ч. 13. ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з квитанції № 11938 від 23 травня 2019 року скаржником сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 643 грн.
Враховуючи вищенаведене є підстави для стягнення з відповідача за первісним позовом на користь скаржника судових витрат у розмірі 1 321 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 березня 2019 року в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» про визнання пунктів кредитного договору недійсними та зобов'язання вчинити дії - змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення суду абзац 7 щодо зобов'язання службових осіб Публічного акціонерного товариства «Банк Юнісон» здійснити перерахунок сплачених з часу укладення кредитного договору № SA-000150 від 26 грудня 2014 року коштів комісії у розмірі 13 500 грн. в рахунок суми боргу за тілом кредиту за вказаним кредитним договором.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Юнісон» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 321 (одна тисяча триста двадцять один) грн. 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 26 липня 2019 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В. В. Саліхов
В. В. Соколова