Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/8796/2019
м. Київ Справа № 761/48150/18
24 липня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Ігнатченко Н.В.
- Олійника В.І.
при секретарі - Осінчук Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Піхур О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдберрі» про незаконне звільнення, встановлення факту перебування у трудових відносинах, скасування наказу, внесення запису до трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -
14 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдберрі» про незаконне звільнення, встановлення факту перебування у трудових відносинах, скасування наказу, внесення запису до трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 3 листопада 2014 року він працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Голберрі» на посаді адміністратора знімальної групи. 20 липня 2018 р. позивача було повідомлено з відділу кадрів про те, що йому потрібно підписати документи про звільнення з ТОВ «Голдберрі» за власним бажанням, оформити трудові відносини з ФОП та підписати заяву заднім числом, з чим позивач не погодився. Пізніше начальник відділу кадрів повідомив позивача, що його звільнено. З 13.07.2018 р. на роботу в ТОВ «Голдберрі» позивач не виходив. 23.07.2018 року позивач подав заяву про звільнення за ст. 39 КЗпП та дав згоду на отримання трудової книжки поштою, відправивши заяву рекомендованим листом, що підтверджується копією повідомлення про вручення від 30.07.2018 року. 24.09.2018 року позивач повторно звернувся до відповідача з проханням повернути трудову книжку, яку отримав 15.11.2018 року. Зтрудової книжки позивача вбачається, що його було звільнено з посади у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору відповідно п. 2 ст. 36 КЗпП згідно наказу №1263-к від 28.09.2017 року. Зазначає, що його не було ознайомлено з наказом, не запропоновано забрати трудову книжку, тому вважає дії відповідача незаконними, оскільки вчинені з грубим порушенням трудового законодавства.
Вказував на те, що він фактично працював у ТОВ «Голдберрі» до липня 2018 року, виконував трудові обов'язки, вимоги внутрішнього трудового розпорядку, отримував виплати заробітної плати.
Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач просив суд визнати незаконним звільнення, встановити факт перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ «Голдберрі» на посаді адміністратора знімальної групи у період з 28.09.2017 року по 23.07.2018 року, скасувати наказ №1263-к від 28.09.2017 року, зобов'язати ТОВ «Голдберрі» внести запис до його трудової книжки, стягнути з ТОВ «Голдберрі» суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 131 250,00 грн., стягнути з ТОВ «Голдберрі» моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдберрі» про незаконне звільнення, встановлення факту перебування у трудових відносинах, скасування наказу, внесення запису до трудової книжки та стягнення коштів відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що з 3 листопада 2014 року він працював в ТОВ «Голберрі» на посаді адміністратора знімальної групи. Після повідомлення 20 липня 2018 року з відділу кадрів щодо необхідності підписання документів про звільнення з ТОВ «Голдберрі» за власним бажанням та оформлення трудових відносин з ФОП, з 23 липня 2018 року на роботу в ТОВ «Голдберрі» позивач не виходив та в цей же день написав заяву про звільнення на підставі ст.. 39 КЗпП України та заяву про згоду на відправлення трудової книжки поштою, які були відправлені на адресу відповідача. 24 вересня 2018 року повторно написав вимогу про повернення трудової книжки, і отримавши лише 15 листопада 2018 року трудову книжку з'ясував, що він звільнений з посади у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору п. 2 ст. 36 КЗпП України згідно наказу № 1263-к від 28.09.2017 року. Вважав, наказ № 1263-к від 28.09.2017 року незаконним, оскільки він фактично працював до липня 2018 року, виконував трудові обов'язки, правила внутрішнього трудового розпорядку та отримував заробітну плату.
Оскільки, йому не було вчасно видано трудову книжку з вини відповідача, то на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Крім того, у день звільнення з вини відповідача йому не було виплачено всіх належних сум, тому з урахуванням ст.. 117 КЗпП України на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Посилався на те, що в результаті порушення трудових прав, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і додаткових зусиль для організації свого життя, йому було завдано моральну шкоду.
27 червня 2019 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдберрі» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2019 року без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Зазначав, що позивач з 03.11.2014 року по 28.09.2017 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді адміністратора знімальної групи. По закінченню трудового договору, 28.09.2017 року строковий трудовий договір з ОСОБА_1 було припинено на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку його дії. В день припинення трудових відносин позивач ознайомився з наказом ТОВ «Голдберрі» № 1263-к від 28.09.2017 року «Про припинення трудового договору (контракту)», однак відмовився поставити підпис на ньому, а також відмовився отримати належним чином оформлену трудову книжку та поставити особистий підпис в Книзі обліку руху трудових книжок. Даний факт був зафіксований у Акті про відмову поставити підпис про ознайомлення із наказом та про відмову отримати трудову книжку та поставити підпис в Книзі обліку руху трудових книжок від 28.09.2019 року № 2017/01. Після цього позивач не з'являвся на роботі, трудові обов'язки ним не виконувалися, про що свідчить не виплата позивачу заробітної плати починаючи з жовтня місяця. 02 жовтня 2017 року відповідач звернувся до позивача шляхом направлення поштовою кореспонденцією листа з пропозицією отримати трудову книжку за адресою відповідача та/або надати письмову згоду на пересилання трудової книжки поштою, проте поштове відправлення позивачем не було отримане, у зв'язку з чим повернулося на адресу відповідача. 28.09.2018 року відповідач отримав від позивача вимогу про надіслання трудової книжки поштою, у зв'язку з чим 01.10.2018 року відповідач спрямував за вказаною позивачем адресою трудову книжку, проте позивач не отримав вказано листа, у зв'язку з чим 12.11.2018 року відповідачем було повторно направлено листа та трудову книжку. Таким чином, звільнення позивача відбулося у відповідності до вимог КЗпП України, затримка видачі трудової книжки відбулася не з вини відповідача, відтак відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Голдберрі» - Русіна О.А. проти доводів апеляційної скарги заперечувала та просила залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 03 листопада 2014 року ОСОБА_1 працював в ТОВ «Голдберрі» на посаді адміністратора знімальної групи на підставі укладеного між сторонами строкового трудового договору від 03.11.2014 року. (а.с. 33-36)
28 вересня 2017 року відповідно до наказу № 1263-к від 28.09.2017 року «Про припинення трудового договору (контракту)» ОСОБА_1 звільнений на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору. (а.с. 37)
Згідно акту від 28.09.2017 року № 2017/01 про відмову поставити підпис про ознайомлення із наказом № 1263-к від 28.09.2017 року «Про припинення трудового договору (контракту)» на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України та про відмову отримати трудову книжку та поставити підпис в книзі обліку руху трудових книжок , складеним директором ОСОБА_3 , менеджером з кадрів ОСОБА_4 та старшим адміністратором ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , який перебував в трудових відносинах з ТОВ «Голдберрі» на посаді адміністратора знімальної групи та з яким було укладено строковий трудовий договір, у їх присутності ознайомився з наказом № 1263-к від 28.09.2017 року, але відмовився поставити особистий підпис про таке ознайомлення, а також відмовився отримати трудову книжку та поставити особистий підпис в Книзі обліку руху трудових книжок в день звільнення (а.с. 38).
02 жовтня 2017 року ТОВ «Голдберрі» направило на адресу ОСОБА_1 листа від 02 жовтня 2017 року вих. № 02/10-2, в якому було запропоновано останньому з'явитися до товариства для отримання трудової книжки, а у разі бажання отримати трудову книжку поштою, товариство просило надіслати письмову заяву про це на його адресу. Згідно накладної № 2201346 позивач ОСОБА_1 вказаного листа не отримав, оскільки він був відсутній за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 39-40)
01 жовтня 2018 року ТОВ «Голдберрі» направлено на адресу ОСОБА_1 листа від 01 жовтня 2018 року вих. № 01/10-1, в якому зазначено, що у зв'язку з отриманням вимоги про надсилання трудової книжки поштою, товариство надсилає трудову книжку на зазначену поштову адресу. (а.с. 42-44).
12 листопада 2018 року ТОВ «Голдберрі» повторно направило на адресу ОСОБА_1 його трудову книжку. (а.с. 45-46).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що термін дії трудового договору закінчився 28.09.2017 року, на підставі чого видано наказ № 1263-к від 28.09.2017 року про припинення трудового договору, а позивач після звільнення на робочому місці не з'являвся, трудові функції ним не виконувалися, крім того відповідачем було вжито всіх необхідних заходів для забезпечення своєчасної видачі трудової книжки позивачу, розрахунок при звільненні було перераховано, тому звільнення позивача проведене відповідачем у відповідності до норм трудового законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання незаконним та скасування спірного наказу про звільнення та встановлення факту перебування позивача і задоволення похідних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, внесення запису до трудової книжки, а також моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених судом доказах та відповідає вимогам матеріального права, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Ст. 22 КЗпП України визначено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.
Ст. 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту;4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.
03 листопада 2014 року між ТОВ «Голдберрі» та ОСОБА_1 було укладено трудовий договір (строковий трудовий договір), відповідно до п. 12.1 якого договір діє з 03.11.2014 року по 03.11.2015 року. За місяць до закінчення терміну дії договору він може бути продовжений або укладений на новий термін. Дію договору продовжено з 01 листопада 2015 р. до 28.09.2017 р. (включно.)
Відповідно до вимог п. 2 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Як вбачається з матеріалів справи, у встановлений строк ані з боку позивача, ані з боку відповідача не було ініційовано продовження дії договору.
У зв'язку з припиненням дії трудового договору, 28 вересня 2017 року було видано наказ № 1263-к та звільнено ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Ст. 48 КЗпП України визначено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Відповідно до п. п. 2.4, 2.5 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соцзахисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до п. 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Пунктом 4.2. Інструкції передбачено, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
У день звільнення позивача ОСОБА_1 , останній відмовився ознайомлюватися з наказом № 1263-к від 28 вересня 2017 року та отримати трудову книжку, що підтверджується актом від 28.09.2017 року № 2017/01 про відмову поставити підпис про ознайомлення із наказом № 1263-к від 28.09.2017 року «Про припинення трудового договору (контракту)» на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України та про відмову отримати трудову книжку та поставити підпис в книзі обліку руху трудових книжок, складеним директором ОСОБА_3 , менеджером з кадрів ОСОБА_4 та старшим адміністратором ОСОБА_5
02 жовтня 2017 року відповідач направив позивачу листа з пропозицією отримати трудову книжку за адресою відповідача та/або надати письмову згоду на пересилання трудової книжки поштою.
В свою чергу, надіслане позивачу поштове відправлення не було отримано, у зв'язку з чим повернулося на адресу ТОВ «Голдберрі».
Відповідно до п. 6.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соцзахисту населення від 29 липня 1993 року № 58 трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у відділі кадрів підприємства окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку не затребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві підприємства протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.
28.09.2018 року, тобто через рік після дати припинення строкового трудового договору, відповідач отримав від позивача вимогу про надіслання трудової книжки, на підставі чого 01.10.2018 року відповідач спрямував за вказаною позивачем адресу трудову книжку, проте вказаного листа позивач не отримав, у зв'язку з чим 12.11.2018 року відповідачем було повторно направлено по пошті трудову книжку позивача.
Відповідно до ст.. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З виписки АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 18.09.2017 року відповідачем була сплачено позивачу 517,51 грн. заробітної плати, 10.10.2017 року - 4 710,21 грн. заробітної плати та 11.12.2017 року - 17,65 грн. заробітної плати. Перерахування заробітної плати у розмірі 17,65 грн. 11.12.2017 року позивачу було наслідком технічного збою у системі «1С», яка використовується відповідачем для нарахування заробітної плати.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма законодавства містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом вказаного положення закону, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об'єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.
З огляду на вищезазначене, оскільки трудовий договір припинив свою дію 28.09.2017 року, сторони не ініціювали продовження дії договору, виконання посадових обов'язків після 28.09.2017 року позивачем не здійснювалося, трудову книжку позивач відмовився отримувати, розрахунок при звільненні виплачено, та враховуючи, що відповідачем у відповідності до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соцзахисту населення від 29 липня 1993 року № 58 вчинено дії щодо отримання позивачем трудової книжки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання звільнення незаконним, скасування наказу № 1263-к від 28.09.2017 року «Про припинення трудового договору (контракту)», встановлення факту перебування позивача у трудових відносинах після 28.09.2017 року, стягнення середньомічного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, внесення запису до трудової книжки та стягнення моральної шкоди, так як звільнення позивача відбулося у відповідності до норм трудового законодавства України.
Посилання позивача в апеляційній скарзі, що наказ № 1263-к від 28.09.2017 року є незаконним, оскільки він фактично працював до липня 2018 року, виконував трудові обов'язки, правила внутрішнього трудового розпорядку та отримував заробітну плату, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. (ч. 1 ст. 69, ст. 76 ЦПК України)
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно вищезазначених норм процесуального права позивачем не було надано доказів на підтвердження того, що він фактично працював до липня 2018 року, виконував трудові обов'язки, правила внутрішнього трудового розпорядку та отримував заробітну плату, а тому такі посилання позивача ґрунтуються на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу не було вчасно видано трудову книжку з вини відповідача, а тому на його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на відповідача не може бути покладено обов'язок оплати вимушеного прогулу, так як відсутня вина власника або уповноваженого ним органу у затримці видачі трудової книжки.
Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне й обгрунтоване рішення, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2019 року без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженау касаційному порядку до Верховного Судупротягом тридцяти днів з дня проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 липня 2019 року.
Головуючий: Судді: