Справа №359/2963/18 Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/942/2019 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
23 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
потерпілого - ОСОБА_9
представника потерпілого - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, обвинуваченого та потерпілого на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2018 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, українця, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України України та призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 розраховано з моменту фактичного затримання, тобто з 22.02.2018 року, зарахувавши в строк відбування покарання строк тримання останнього під вартою під час судового розгляду, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання під вартою.
Цим же вироком вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати,-
Згідно вироку, в період з 18 по 22 лютого 2018 року, ОСОБА_7 , в невстановлений досудовим слідством час, перебував за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
18.02.2018 р. у ОСОБА_7 , на ґрунті неприязних відносин, виник злочинний умисел нанести ОСОБА_11 тілесні ушкодження.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , знаходячись у будинку АДРЕСА_1 , систематично з 18 по 22 лютого 2018 р., на ґрунті неприязних відносин, умисно наносив ОСОБА_11 чисельні удари руками та ногами по обличчю, тулубу, спині, грудній клітці, верхніх та нижніх кінцівках.
22.02.2018 р. о 16.20 год. ОСОБА_11 внаслідок заподіяних ОСОБА_7 тілесних ушкоджень була госпіталізована до Бориспільської ЦРЛ, де о 22:25 год. цього ж дня настала її смерть.
Всі вказані тілесні ушкодження ОСОБА_11 у своїй сукупності мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, та знаходяться в прямому (причинно-наслідковому) зв'язку із настанням смерті. Смерть ОСОБА_11 настала від поєднаної травми з переломами кісток скелету з розвитком крововтрати та шоку.
Такими своїми злочинними діями, які виразились в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_11 тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило її смерть, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України.
На вирок суду подали апеляційні скарги прокурор, обвинувачений та потерпілий.
Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор просить вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Просить ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Вказує, що суд недостатньо врахував наявність тяжких наслідків, що настали від злочину - загибель людини, наявність обтяжуючих покарання обставин - вчинення злочимну особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, та вчинення злочину щодо особи похилого віку, а також позицію обвинуваченого, який не визнав вину в інкримінованому злочині та не розкаявся.
Потерпілий в апеляційній скарзі просить вирок змінити та призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді 10 років позбавлення волі.
Вказує, що обвинувачений не визнав себе винним та намагався уникнути відповідальності, вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку. Зазначає, що обвинувачений не був працевлаштований, являється батьком трьох дітей, проте допомоги їм не надавав. Кошти на алкогольні напої весь час брав у матері, яка отримувала пенсію. З урахуванням таких характеристик, на думку потерпілого, суд першої інстанції мав законні підстави призначити обвинуваченому більш суворе покарання в межах санкції статті.
Обвинувачений в апеляційній скарзі просить винести справедливе рішення та пом'якшити винесене судом першої інстанції покарання.
Вказує, що не наносив матері тілесні ушкодження. Звертає увагу, що матір була у віці та мала тяжкий стан здоров'я. В той день, коли він зайшов до кімнати, побачив, що остання лежить на підлозі. Хотів її підняти та допомогти їй, проте не зміг через стан здоров'я. Вважає себе винуватим в тому, що недогледів матір, проте ніколи не наносив їй тяжкі тілесні ушкодження.
Обвинувачений подав заперечення на апеляційні скарги прокурора та потерпілого, в яких вказує, що слідчі дії були проведені не в повному обсязі, немає чітких показань свідків та не повністю досліджені обставини справи.
Зазначає, що не наносив систематичних побоїв матері, як зазначено в апеляційній скарзі потерпілого, оскільки ніяких медичних документів та підтверджень цим твердженням немає.
Під час проведення слідчих дій, обвинувачений вказує, що на нього здійснювався тиск, принижували його гідність. А покази на слідчих експериментах змушували давати слідчий і прокурор і вказували що робити та говорити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора в підтримку вимог та доводів своєї апеляційної скарги, підтримував апеляційну скаргу потерпілого та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, думку обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілого, підтримував свою апеляційну скаргу, думку потерпілого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив задовольнити вимоги своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 307 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказані вимоги закону були дотримані судом першої інстанції в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому призначене покарання ОСОБА_7 має відповідати його особі і вчиненому ним кримінальному правопорушенню.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у заподіянні тяжкого тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_11 , що спричинило її смерть, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються наявними в ньому доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 засуджено вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2018 року та визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.Строк відбування покарання ОСОБА_7 розраховано з моменту фактичного затримання, тобто з 22.02.2018 року, зарахувавши в строк відбування покарання строк тримання останнього під вартою під час судового розгляду, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день тримання під вартою.
На думку колегії, суд першої інстанції, внаслідок повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до правильного висновку про доведеність вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України та призначеного судом покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесено кримінальним законом до категорії умисних тяжких злочинів. Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочину щодо особи похилого віку. Особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, за місцем свого проживання, згідно характеристики дільничного інспектора характеризується з посередньої сторони, скарг від сусідів не надходило, до адміністративної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання не перебуває, розлучений, являється батьком трьох неповнолітніх дітей, з середньо-спеціальною освітою, за спеціальністю - слюсар, збірник радіоапаратури, не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається, не має постійного джерела.
Доводи в апеляційній скарзі потерпілого щодо необхідності призначення більш суворого покарання обвинуваченому, колегія суддів не приймає до уваги та погоджується з позицією суду першої інстанції, оскільки рідні ОСОБА_7 , незважаючи на те, що їм було достовірно відомо, що останній протягом тривалого часу зловживав алкоголем, вживаючи кожного дня спиртні напої, допускали недбале відношення щодо його лікування та належного контролю за ним, не прийняли будь-яких мір з метою допомогти йому вилікуватися від алкогольної залежності, та байдуже віднеслися до його проблеми.
Доводи прокурора в своїй апеляційні скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Зазначаючи, що вирок підлягає до скасуванню у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, колегія суддів звертає увагу на фактори соціального середовища, які вплинули на особу обвинуваченого. Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений, втративши роботу, почав зловживати алкогольними напоями, та допустив такий спосіб життя, який зробив його особою, яка страждає на алкоголізм. Тобто до подій, що передували вчиненню злочину, обвинувачений докорінно змінив свій спосіб життя, який до цього йому був непритаманний, оскільки він завжди піклувався про свою матір та допомагав їй, у зв'язку з відсутності в нього роботи та належного контролю з боку рідних.Указані обставини в сукупності потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Доводи обвинуваченого щодо занадто суворого покарання не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції що загибла, була матір'ю обвинуваченого, якій на момент скоєння злочину виповнилось 70 років. При цьому, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, враховано те, що ОСОБА_7 застосовував по відношенню до матері фізичну силу, неодноразово, а систематично, протягом певного проміжку часу. Свою вину не визнав та не розкаявся в скоєному.
Вивченням матеріалів справи, колегією суддів не встановлено даних, які б свідчили про невідповідність ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через тяжкість чи м'якість призначеного покарання, у зв'язку із чим доводи апеляційної скарги прокурора, обвинуваченого та потерпілого в цій частині є безпідставними.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання винним ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та мірою призначеного йому покарання.
Будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, колегією суддів під час апеляційного розгляду не встановлено, у зв'язку із чим вирок суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого та потерпілого - залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 , за ч. 2 ст. 121 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення до Верховного суду, а засудженим з дня отримання її копії.
Головуючий:
Судді: