Копія
Справа № 369/4766/15-к Головуючий в суді 1-ї інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/47/2019 Доповідач у суді 2-ї інстанції - ОСОБА_2
23 липня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13
за участю:
прокурора - ОСОБА_14 , ОСОБА_15
обвинуваченої - ОСОБА_16
захисника - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційними скаргами прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури, захисників обвинуваченої - адвокатів ОСОБА_20 , ОСОБА_17 та обвинуваченої на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року, яким
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі.
Задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_21 та стягнуто з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_21 4 770 (чотири тисячі сімсот сімдесят) грн. матеріальної шкоди та 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат,-
Згідно вироку, 08 лютого 2015 року близько 20 години ОСОБА_16 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , під час спільного розпиття спиртних напоїв, в ході суперечки, яка виникла на ґрунті неприязних відносин між нею та її співмешканцем ОСОБА_22 , маючи умисел, направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, з метою реалізації вищевказаного умислу, кухонним ножем умисно нанесла один удар в область грудної клітки справа ОСОБА_22 , спричинивши останньому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудей з пошкодженням правого головного бронху та аорти, та крововтрати, від яких ОСОБА_22 помер на місці.
Згідно висновку експерта № 82 від 09.02-25.03.2015 року проникаюче колото-різане поранення правої половини грудей з пошкодженням правого головного бронху та аорти відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя і має прямий причинний зв'язок з настанням смерті.
Органами досудового розслідування ОСОБА_16 обвинувачувалась у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, під час судового розгляду дії були перекваліфіковані на ч.2 ст.121 КК України.
Не погоджуючись із вироком, прокурор, обвинувачена та її захисники подали апеляційні скарги.
Прокурор в апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким визнати винною ОСОБА_16 за ч.1 ст.115 КК України та призначити їй покарання у виді 15 років позбавлення волі. Вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
На думку прокурора, суд незаконно перекваліфікував дії обвинуваченої з ч.1 ст.115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки вина ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України повністю доведена сукупністю доказів зібраних в матеріалах кримінального провадження.
Крім того, зазначає, що суд при призначені покарання формально врахував, що засуджена вчинила особливо тяжкий злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за місцем проживання характеризується негативно, ніде не працює, зловживає спиртними напоями, під час досудового розслідування свою вину у вчиненому визнала повністю, про що свідчать протоколи її допитів, проте суду надала неправдиві покази, які спростовані іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, що свідчить про бажання обвинуваченої уникнути покарання за вчинений нею злочин.
Обвинувачена та її захисники в апеляційних скаргах просять скасувати вирок, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю достатніх доказів для доведеності вини ОСОБА_16 у вчиненні умисного тілесного ушкодження потерпілому.
Обвинувачена вважає, що на досудовому слідстві та в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 надав суперечливі покази, що вказує на факт приховування ним дійсних обставин справи, за яких потерпілому ОСОБА_22 було спричинено тілесні ушкодження. Крім того, суд не врахував, що у ОСОБА_23 на руках та підошвах була виявлена кров, що належить потерпілому.
На думку апелянта, суд не врахував її позитивні характеристики за місцем проживання та роботи. Обвинувачена звертає увагу суду на те, що під час досудового та судового слідства в Боярському ІТТ до неї застосовувалися погрози та тиск з боку працівників міліції.
Захисник ОСОБА_17 звертає увагу, що суд першої інстанції неповно провів судове слідство, висновки суду, викладенні у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, в результаті чого суд неправильно застосував щодо ОСОБА_16 норми закону про кримінальну відповідальність та виніс незаконний вирок. Вказує, що судом в основу вироку було покладено ті обставини, які не було підтверджено жодними доказами, з точки зору належності та допустимості. Стверджує, що судом не було встановлено ні мети, ні мотиву вчинення ОСОБА_16 умисного тяжкого тілесного ушкодження потерпілому.
Сторона захисту також зазначає, що слідством не було встановлено, що саме кухонним ножем, який було вилучено на місці скоєння злочину потерпілому було спричинено тілесне ушкодження, оскільки висновок експерта з даного приводу в матеріалах кримінального провадження відсутній. Вважає, що висновок суду про те, що саме вилученим ножем було спричинено поранення потерпілому, оскільки на ножі була кров потерпілого при тому, що ніж перебував там де був потерпілий і останній міг його торкатися після поранення, оскільки помер не одразу, є безпідставним. Крім того, при винесенні вироку судом не було взято до уваги той факт, що на руках у свідка ОСОБА_23 було виявлено кров потерпілого (висновок експерта № 76 від 18.02.2015 року) при тому, що у показах вказаний свідок взагалі заперечує будь-яку свою причетність до потерпілого під час і після його поранення.
Захисник ОСОБА_20 вказує, що суд безпідставно послався на покази потерпілої ОСОБА_21 , свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , оскільки жоден із них не надав показів, які б підтверджували причетність ОСОБА_16 до пред'явленого їй обвинуваченого. Зазначає, що на досудовому та судовому слідстві фактично не перевірялася причетність до скоєного злочину громадянина ОСОБА_23 , який знаходився в квартирі в період отримання потерпілим колото-різаного поранення. Вважає, що висновок суду про причетність ОСОБА_16 до вбивства потерпілого, є необґрунтованим та побудований на припущеннях, оскільки ОСОБА_16 проживала спільно з потерпілим, готувала їжу на кухні, брала в руки кухонний ніж, безпосередньо була присутня на місці отримання потерпілим поранень, як до так і після злочину, тому на ножі та на місці злочину могли бути залишені її сліди не пов'язані із скоєнням злочину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника в підтримку вимог та доводів своїх апеляційних скарг, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційних скарг захисників та обвинуваченої та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії, суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, тому апеляційні скарги захисників та обвинуваченої підлягають до задоволення, а вирок скасуванню виходячи з наступного.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисників та обвинуваченої про відсутність достатніх доказів для доведеності винуватості ОСОБА_16 в суді і вичерпанням можливості їх отримати заслуговують на увагу.
Як убачається з матеріалів провадження суд першої інстанції обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_16 послався у вироку на такі докази: висновок експерта № 140 від 01.04.2015 року, яким визначено, що вилучені на місці злочину сліди належать ОСОБА_16 та ОСОБА_22 ; висновок експерта № 20-4/303 від 14.05.2015 року, яким виявлено, що кров на ножі належить ОСОБА_22 ; висновок експерта № 3-02/145 віл 11.02.2015 року, відповідно до якого єдиний виявлений на вищевказаному ножі слід папілярного візерунку руки належить ОСОБА_16 , а також даними, отриманими при слідчому експерименті, коли підозрювана ОСОБА_16 спокійно та без тиску в присутності захисника розказала про обставини вбивства ОСОБА_22 та вказала механізм нанесенню удару. Про те, що саме в такий спосіб могло бути спричинено смертельне поранення ОСОБА_22 підтвердив експерт у своєму висновку № 102/Д/82тр від 05.05.2015 року.
З наведених у вироку доказів: показання свідка ОСОБА_26 , що стосуються обставин виклику швидкої медичної допомоги та працівників поліції, про що надавала показання і сама обвинувачена; потерпіла ОСОБА_21 та свідки ОСОБА_24 та ОСОБА_25 повідомили суду про спосіб життя ОСОБА_22 та ОСОБА_16 , надавали характеристики останнім, проте не були на місці злочину; протоколи огляду місця події від 16 травня 2014 року та від 17 травня 2014 року; висновки експертів № 77 від 20-31.03.2015 року, № 78 від 23-25.03.2015 року; № 76 від 18-20.03.2015 року, № 3-02/145 від 11.02.2015 року, № 2-04/254, № 2-04/255 від 14.05.2015 року, № 102/Д/82тр від 05.05.2015, № 82 від 09.02-25.03.2015.
Проте, жодний із згаданих доказів не містить даних про особу, яка позбавила життя потерпілого ОСОБА_22 .
В матеріалах кримінального провадження відносно ОСОБА_16 міститься протокол та відеозапис проведення слідчого експерименту, у якому відображені дії, які проводились під час проведення такої слідчої дії, зокрема, і дії обвинуваченої, на які посилається суд у вироку. На даному слідчому експерименті ОСОБА_16 повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення та надає свої пояснення з приводу події, яка трапилась 08 лютого 2015 року.
Проте, проаналізувавши інформацію, викладену на відеозаписі слідчого експеременту, колегія суддів звертає увагу на те, що підозрювана давала показання, які не відповідають механізму заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_22 .
Так, згідно з вироком ОСОБА_16 нанесла удар ножем тримаючи макет ножа в правій руці гострою його частиною лезом ДОНИЗУ, приклала до верхньої частини грудної клітки ПО ЦЕНТРУ. Відповідно до висновку експерта №82 від 09.02-25.03.2015, на який посилається суд першої інстанції у вироку смерть ОСОБА_22 наступила від проникаючого колото-різаного поранення грудей з пошкодженням ПРАВОГО БРОНХУ ТА АОРТИ.
Враховуючи суперечності в доказах, колегія суддів ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 березня 2018 року призначила комісійну судову медичну експертизу. Згідно висновку експерта №42/к від 26.04-03.05.2018 тілесне ушкодження, зазначене у «Висновку експерта» №82 від 09.02.2015, яке було виявлено при експертизі трупа ОСОБА_22 : проникаюче колото-різане поранення грудної клітки з пошкодженням правого головного бронху та аорти, могло бути заподіяно за обставин, вказаних ОСОБА_16 під час слідчого експерименту за умови, що ніж було розвернуто гострою частиною леза ДОГОРИ.
Вказані розбіжності між показами обвинуваченої ОСОБА_16 на слідчому експерименті та фактичними даними, на думку колегії суддів може свідчити про те, що обвинувачена себе оговорила.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що протокол проведення слідчого експерименту не відповідає вимогам ст. 104, ст. 105 КПК України та не може бути допустимим доказом у провадженні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що єдиним джерелом, яке містить пояснення обвинуваченої про механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, є відеозапис слідчого експерименту. Хоча колегія суддів і дійшла до висновку про визнання недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_16 , проте вважає за можливе послатись на дані цього протоколу для ілюстрації невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам провадження, оскільки і суд першої інстанції посилався на вказаний доказ.
Колегія суддів вважає за необхідне окремо зупинитись на висновках суду, викладеного у вироку, щодо заяви обвинуваченої про застосування до неї психічного та фізичного тиску з боку працівників міліції, яку суд першої інстанції до уваги не прийняв.
В судових засіданнях суду першої та апеляційної інстанцій обвинувачена ОСОБА_16 вказувала на вчинення щодо неї психічного тиску та фізичного тиску з боку працівників міліції і заявляла, що про обставини події, у тому числі і про механізм заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, їй було відомо зі слів працівників міліції.
Суд першої інстанції послався на протокол проведення слідчого експерименту під час якого ОСОБА_16 спокійно та без тиску в присутності захисника розказала про обставини вбивства ОСОБА_22 та вказала механізм нанесенню удару.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, 09.02.2015 ОСОБА_16 надавала свої пояснення слідчій ОСОБА_27 не визначаючи свою вину, а коли, на наступний день 10.02.2015 проводився додатковий допит обвинуваченої начальником слідчого відділення ОСОБА_28 за участі начальника РВ ОСОБА_29 , начальника сектору №7 НДЕК ОСОБА_30 , старшого прокурора району ОСОБА_31 та захисника ОСОБА_30 на якому вона змінила раніше надані показання та визнала свою причетність до вчиненого кримінального правопорушення.
На наступний день 11.02.2015 був проведений слідчий експеримент на підставі показань ОСОБА_16 наданих під час останнього додаткового допиту від 10 лютого 2015 року. Вказаний слідчий експеримент проводився за участі судово-медичного експерта - ОСОБА_32 , захисника - ОСОБА_33 , статиста - ОСОБА_34 , спеціаліста СТКЗР Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_35 , старшого прокурора прокуратури Києво-Святошинського районного класу ОСОБА_31 , конвоїра - о/у СКР Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_36 , конвоїра - ст. о/у СКР Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_37 та в присутності понятих - ОСОБА_38 , ОСОБА_39 .
Як вбачається із відеозапису слідчого експерименту, показання ОСОБА_16 були не впевненими і не послідовними, а особа, залучена в якості статиста потерпілого фактично скеровував її на відтворенні обставин, які були зазначені в протоколі додаткового допиту ОСОБА_16 .
Показання, які давала обвинувачена при проведенні слідчої дії фактично не відповідають механізму заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_22 .
Про застосування до неї недозволених методів з боку працівників поліції і прокурора ОСОБА_31 обвинувачена неодноразово повідомляла як під час досудового слідства так і при судовому розгляді та підтвердила в суді апеляційної інстанції.
З метою перевірки заяв обвинуваченої про застосування до неї незаконних методів під час досудового слідства ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.01.2018 зобов'язано прокурора Київської області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення, яке стало відомо із слів ОСОБА_16 під час апеляційного розгляду кримінального провадження.
За численними запитами суду апеляційної інстанції надходили відповіді від начальника відділу за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Київської області ОСОБА_40 , в яких йшлося про те що досудове розслідування триває.
Проте, на час винесення апеляційний судом ухвали відповіді про стан виконання ухвали Апеляційного суду Київської області від 15.01.2018, - відсутні. На останній запит від 27.07.2018 відповіді до апеляційного суду не надійшло. Відомості, щодо ходу досудового розслідування відсутні.
За наведених обставин посилання обвинуваченої про те, що про обставини вбивства ОСОБА_22 їй було відомо зі слів працівників міліції та доводи щодо психічного та фізичного тиску з боку працівників міліції не можна вважати повністю необґрунтованими, а тому саме сторона обвинувачення мала довести той факт, що такого тиску не було.
Суд першої інстанції в своєму вироку на підтвердження винуватості ОСОБА_16 у вчинення інкримінованого кримінального правопорушення послався на висновок експерта №3-02/145 від 11.02.2015, відповідно до якого єдиний виявлений слід папілярного візерунку руки на ножі належить ОСОБА_16 . Колегія суддів звертає увагу на те, що органами слідства не було встановлено, яким саме ножем було спричинено потерпілому тілесне ушкодження. Висновку відповідного експерта в матеріалах справи немає.
Згідно з положенням ч. 4 зазначеної статті, всі сумніви щодо не доведеності вини особи, тлумачиться на її користь. При цьому, як передбачено в ч. 6 ст. 22 КПК України, суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації прав та виконання процесуальних обов'язків.
За змістом положень ст. 92 КПК України, обов'язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого зроблено не було.
Жодне із зафіксованих в матеріалах кримінального провадження пояснень ОСОБА_16 щодо дій, направлених на позбавлення життя потерпілого, не знайшло відображення у вироку, та не узгоджується з обставинами заподіяння смерті потерпілому, викладеними у вироку, які суд вважав доведеними.
Вищенаведені обставини, за відсутності допустимих доказів причетності ОСОБА_16 до вбивства потерпілого ОСОБА_22 , викликають істотні сумніви у правильності висновків суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Окрім того, колегія суддів, приймаючи до уваги доводи апеляційних скарг захисників та обвинуваченої щодо неповноти досудового розслідування та судового слідства, а також невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та вважає, що викладені у вироку обставини заподіяння потерпілому ОСОБА_22 не підтверджуються дослідженими доказами.
При цьому колегія суддів наголошує, що відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Доводи прокурора під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження та не відображаються в матеріалах справи.
Колегія суддів вважає, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_16 в судовому засіданні суду першої інстанції сторона обвинувачення не довела винуватість особи поза розумним сумнівом, а тому обвинувачена підлягала виправданню у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення її винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 412, 417, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.
Апеляційні скарги захисників та обвинуваченої - задовольнити.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 липня 2016 року щодо ОСОБА_16 , за ч. 2 ст. 121 КК України - скасувати, а кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)