17.07.2019 Справа № 363/222/17
17.07.2019 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого - судді Котлярової І.Ю.,
за участі секретаря - Палій Л.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. В обґрунтування своїх вимог вказав, що у кінці 2013 року позивач через мережу Інтернет знайшов оголошення про те, що неподалік с. Нові Петрівці здійснюється продаж земельних ділянок під будівництво котеджів. Зателефонувавши за номером телефону вказаного в оголошенні з'ясував всі умови продажу та домовився про зустріч із відповідачем. Під час зустрічі позивач оглянув земельну ділянку та погодився придбати у відповідача дану земельну ділянку. Проте, у відповідача дана земельна ділянка не була виділена в натурі, відповідно до неї не були підготовлені документи на продаж, а тому сторони домовилися, що після виділення земельної ділянки в натурі та оформлення відповідних документів, сторони оформлять договір купівлі-продажу. Одночасно відповідач повідомив позивачу, що оформлення вказаних документів є затратним, а тому для підтвердження намірів позивач повинен йому сплатити аванс в рахунок сплати коштів за придбану земельну ділянку у розмірі повної її вартості. 07.12.2013 року з метою забезпечення укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,18 га на масиві «Балатон» в с. Нові Петрівці , він передав відповідачу аванс в розмірі повної вартості земельної ділянки у сумі 90 000, 00 доларів США, що в еквіваленті на день подачі позову становить 2 398 560 грн. 30 коп., що підтверджується розпискою складеною відповідачем. Проте, у розписці відповідач не вказав строк до якого часу від буде готувати документи для оформлення договору купівлі-продажу. На день звернення до суду із позовом договір купівлі-продажу між сторонами не укладено, аванс у сумі 90 000, 00 доларів США не повернуто. На усні та письмові звернення відповідач не реагує, натомість з боку відповідача почали надходити погрози. На підставі викладеного, звернувся до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму неповернутого авансу у розмірі 90 000, 00 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України по курсу НБУ на день подачі позову становить 2 398 560 грн. 30 коп., а також просив стягнути судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6 890,00 грн.
Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримував та просив про їх задоволення із викладених у позові підстав та надав аналогічні пояснення викладеним у позові. В подальшому позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, від позивача до суду надійшла заява в якій просив розгляд справи здійснювати за їх відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити із викладених у позові підстав. Крім того, просив суд звернути увагу на недостовірні покази свідків, викликаних за клопотанням відповідача та пояснень наданих самим відповідачем, які намагаються суд ввести в оману, щодо дійсних обставин справи та вважає за доцільне винести окрему ухвалу суду за фактом порушення присяги свідками по справі і направити до правоохоронних органів. Щодо клопотання про виклик нотаріуса для надання свідчень, зазначив, що розписка складена відповідачем нотаріально не посвідчувалась і нотаріус не зможе надати будь-яку інформацію з даного приводу. Правочин укладений між позивачем та дружиною відповідача не має жодного відношення до даної розписки, нотаріус вже засвідчив всі умови відповідного договору, а тому не має необхідності просити нотаріуса про свідчення. Вважає, що на меті виклику нотаріуса, є зловживання відповідачем своїми процесуальними правами з метою порушення строків розгляду справи.
Відповідач, у судовому засіданні надав показання, що гроші в сумі 90 000, 00 доларів США були отримані ним від позивача не як аванс, як це вказується у позові, а як оплата за договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,18 га в котеджному містечку «Балатон» в селі Нові Петрівці , кадастровий номер НОМЕР_1 . Вказаний договір сторони виконали повністю. Позивач станом на сьогодні є власником вказаної ділянки. Відповідач зазначив, що надав спірну розписку на вимогу позивача на підтвердження розрахунків за земельну ділянку, для його власного заспокоєння та враховуючи дружні, теплі відносини, які існували між ними станом на грудень 2013 року. Пояснив також, що розписку писав він, а не його дружина ОСОБА_3 , оскільки він веде фінансові справи родини, він вів перемовини з позивачем щодо продажу ділянки, він в присутності свідків отримував гроші у позивача. Договір купівлі-продажу, за яким були отримані 90000,00 доларів США був підписаний позивачем, його дружиною ОСОБА_4 з одного боку, та дружиною відповідача ОСОБА_3 , з іншого боку. Відповідач, як чоловік продавця, дав свою згоду на укладення цього договору.Земельна ділянка, яка зазначена в розписці була відчужена на користь позивача, інших на праві власності земельних ділянок площею 0,18 га у с. Нові Петрівці, масив «Балатон» ні він, ні його дружина не мали. Відповідач стверджує, що не мав жодних домовленостей з позивачем про продаж йому ще якихось земельних ділянок, окрім тої, що була продана за договором від 07.12.2013 року. Представник відповідача у судових засіданнях надав аналогічні пояснення. Крім того, зазначив, що позивач не надав суду жодного доказу, окрім копії спірної розписки, однак, з урахуванням доказів та аргументів відповідача, одна тільки копія спірної розписки не може бути підставою для задоволення позову. Небажання позивача з'явитися в судові засідання та пояснити суду обставини виникнення спірної розписки, ставить під сумнів саму розписку, як доказ на користь позивача.Небажання сторони позивача приймати участь у судових засіданнях свідомо унеможливлює допит свідка ОСОБА_5 , також свідчить про небажання позивача надати суду можливість з'ясувати всі обставини справи. В подальшому відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, у задоволенні позову просили відмовити.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18.06.2018 року заяву ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено та забезпечено позов в межах позовних вимог на суму 2 398 560 грн. 30 коп. шляхом накладання арешту на земельну ділянку площею 0,1га, з кадастровим номером НОМЕР_2 , яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці , та земельну ділянку площею 0,09га, з кадастровим номером НОМЕР_3 , яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці .
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 21.08.2018 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову сумі для забезпечення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було задоволено та зобов'язано позивача внести на депозитний рахунок Вишгородського районного суду Київської області на протязі 20 днів з дня отримання ухвали суду грошову суму для забезпечення відшкодування майбутніх витрат відповідача ОСОБА_2 , у зв'язку з розглядом цивільної справи № 363/222/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - в розмірі 182 722 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот двадцять дві) гривні 50 копійок.
Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст. 12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 07.12.2013 року ОСОБА_2 було складено розписку, згідно якої він отримав від ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 90 000, 00 доларів США за земельну ділянку 0,18 га в масиві «Балатон» с. Нові Петрівці (том 1 а.с. 5).
Позивач звернувшись до суду просить стягнути з відповідача на його користь суму неповернутого авансу у розмірі 90 000, 00 доларів США, передані відповідачу згідно розписки від 07.12.2013 року, у зв'язку із не укладенням договору купівлі - продажу земельної ділянки 0,18 га в масиві «Балатон» с. Нові Петрівці.
На спростування позиції позивача, представником відповідача було долучено до матеріалів справи договір купівлі-продажу та відомості з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. З даного договору вбачається, що 07.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О., згідно якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , а останні прийняли у власність у таких частках: ОСОБА_4 - 2/3 частки, ОСОБА_1 - 1/3 частку земельної ділянки площею 0, 18 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Новопетрівська , цільове призначення якої для індивідуального садівництва, продаж вчинено за домовленістю сторін за 115100 гривень (том. 1 а.с. 151).
Згідно відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності на підставі договору купівлі продажу від 07.12.2013 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. належить 1/3 частка земельної ділянки площею 0, 18 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1 , що розташованаза адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Новопетрівська .
Розписка за своєю суттю є нічим іншим як письмовим правочином (угодою), яким визначаються права та обов'язки сторін такої угоди.
Відповідно до вимог п.3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 ЦК України.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки вимагає складної письмової форми з обов'язковим нотаріальним посвідченням.
У відповідності до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Частиною 2 ст. 570 ЦК України передбачено, що якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Аванс у цивільному праві - це грошова сума або інша майнова цінність, яка передається однією стороною договору другій у рахунок майбутніх платежів. На відміну від завдатку, який при невиконанні договору стороною, що дала завдаток, нею втрачається, аванс у разі порушення умов договору повертається стороні, яка його видала. Як і завдаток, аванс служить доказом укладення договору, але, на відміну від завдатку, не є способом забезпечення виконання зобов'язання. Тому будь-яка попередня плата вважається авансом, якщо в договорі немає прямої вказівки на те, що ця плата є завдатком. При належному виконанні договірного зобов'язання аванс включається в загальний рахунок остаточної плати.
Аванс - це визначена грошова сума. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання. Тому незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. І якщо продавець отримав як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.
Тобто, боржник який видав аванс, має право вимагати його повернення в усіх випадках невиконання чи неналежного виконання договору кредитором.
Представником позивача у судовому засіданні не доведено та не спростовано, що договір купівлі-продажу земельної ділянки не укладався та що відповідачем було порушено умови договору. Твердження позивача, що ним було передано відповідачу саме аванс в розмірі повної вартості земельної ділянки в сумі 90 000 доларів США, згідно розписки від 07.12.2013 року непідтверджено жодними доказами, оскільки з даної розписки не вбачається, що відповідач отримав від позивача саме аванс за відчуження земельної ділянки в подальшому та укладення договору відповідно. Дана розписка не містить у собі жодної інформації щодо дати укладання в подальшому договору купівлі-продажу земельної ділянки, термінів виконання або вчинення інших дій, як то отримання документів та інше. Безпосередньо позивачем, у позові було зазначено, що аванс є доказом, який посвідчує факт наявності зобов'язання та зараховується в рахунок майбутніх платежів, але дана інформація відсутня у копії розписки наданої позивачем до суду. Таким чином, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що отримані відповідачем кошти від позивача, згідно розписки від 07.12.2013 року не є авансом.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як вбачається з долученого до матеріалів справи договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2013 року, а саме п. 6 цього ж договору, продаж земельної ділянки зазначеної у договорі, здійснювався за згодою чоловіка продавця - ОСОБА_2 , викладеної у вигляді заяви, підпис на якій було засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. Згідно п. 7 цього ж договору, купівля ОСОБА_7 2/3 частки земельної ділянки здійснювалася зі згоди чоловіка ОСОБА_1 та 1/3 частка ОСОБА_1 зі згоди дружини ОСОБА_7 відповідно.
Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 , суду пояснила, що у 2013 році її чоловік - відповідач - домовився із позивачем про продаж йому та його дружині - ОСОБА_4 - належну їм на праві власності земельну ділянку площею 0,18 га на масиві Балатон. Їй було відомо, що сторони домовились про вартість ділянки у розмірі 90 000,00 доларів США. В грудні 2013 року між нею та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки. Під час підписання договору купівлі-продажу ОСОБА_1 попросив зменшити суму договору, щоб зменшити нотаріальні витрати, що і було зроблено та зазначено в договорі меншу суму. Після підписання даного договору ОСОБА_1 попросив написати розписку передачі грошових коштів та написання розписки відбувалося в одному приміщенні де і укладався договір. Вказала, що нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки укладався зі згоди її чоловіка ОСОБА_2 та оскільки саме він займався фінансовими питаннями родини - розписку про отримання грошей склав саме він. Зазначила, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент укладення договору були доволі дружні стосунки. Іншими земельними ділянками площею 0,18 га в с. Нові Петрівці, масив «Балатон», окрім, яка відчужена на користь позивача на момент укладення договору ні вона, ні її чоловік не володіли.
Крім того, допитаний у судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_8 суду пояснив, що з відповідачем знайомий давно, вони працюють разом, він забезпечує охорону котеджного містечка «Балатон» в с. Нові Петрівці, а також по інших спільних питаннях. Позивач являється жителем котеджного містечка «Балатон». В розмові з відповідачем, останній повідомив, що грудні 2013 року має відбутись угода на укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки та відповідач попросив його бути присутнім при укладенні угоди і забезпечити його безпеку, оскільки велика сума грошей. В момент укладення угоди знаходились у нотаріуса по АДРЕСА_3 чи 48 точно не пам'ятає на якій були присутні дружина відповідача, сам відповідач, він та позивач і його дружина. При укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_1 запропонував зазначати в договорі меншу суму за яку відчужується земельна ділянка, а ніж ту яка визначена між ними, з метою зменшення оподаткування правочину на, що відповідач погодився та пішов на зустріч позивачу. У зв'язку із чим, за проханням позивача про написання розписки про отримання відповідачем коштів у розмірі 90 000, 00 доларів США, оскільки у договорі визначено у меншому розмірі, відповідачем була написана розписка. Зазначив, що особисто він кошти не перераховував, але зі слів відповідача йому було відомо, що земельна ділянка відчужується за 90 000, 00 доларів США, які були передані одночасно при укладенні договору. При цьому, позивач повідомив, що жодних вимог до відповідача не матиме. На момент укладення договору між позивачем та відповідачем були більше ніж дружні стосунки, які згодом погіршилися на побутовому рівні, оскільки позивач є жителем містечка «Балатон», а відповідач є керівником даного містечка з часу його заснування.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2013 року укладений з дружиною відповідача жодного відношення до розписки від 07.12.2013 року не має, договір купівлі-продажу земельної ділянки, який повинен був укладатися між позивачем та відповідачем не укладався, кошти останнім не повернуті.
Разом з тим, представником позивача у судовому засіданні жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст. 77-78 ЦПК України, не спростовано доводів відповідача, що нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2013 року укладений між його дружиною та позивачем саме в день написання розписки, а саме 07.12.2013 року не укладався і те, що розписка не була написана одночасно із укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки із зазначенням саме тієї суми, яка була обумовлена сторонами при її відчуженні ніж та, що визначена у самому договорі.
Під час судового засідання на запитання суду, чи мала місце розписка, на яку посилається позивач, при укладенні нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2013 року, представник позивача чітких пояснень щодо даних обставин надати не зміг, у зв'язку із чим, судом було визнано явку позивача до суду обов'язковою, але останній до суду жодного разу не з'явився, а лише подавав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв'язку із перебування ним у відрядженні. Представником позивача у судовому засіданні не спростовано, що розписка не є іншим, ніж доказом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Договір і розписка датовані однією датою, а саме 07.12.2013 року. Позивач та його представник жодними доказами не підтвердили тих обставин, що відповідач та його дружина на праві власності мали чи мають іншу земельну ділянку площею 0, 18 га, ніж ту, яка була відчужена 07.12.2013 року на користь позивача.
Разом з тим, згідно листа Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 16.05.2019 року сформованого згідно інформації в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі по Новопетрівській сільській раді Вишгородського району Київської області та відповідно до відомостей Державного земельного кадастру у власності гр. ОСОБА_2 станом на 07.12.2013 року не перебували земельні ділянки з площею 0, 18 га., у власності ОСОБА_3 станом на 07.12.2013 року, зокрема, перебувала земельна ділянка площею 0, 1800 га на території Новопетрівської сільської ради (а.с. 82-83).
Крім того, суд звертає увагу, що розписка була написана ще в грудні 2013 року, до відповідача із вимогою позивач звернувся в грудні 2016 року, а до суду в січні 2017 року, тобто після спливу більше трьох років. Представником позивача у судовому засідання жодних доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача до 2016 року суду не надано та не спростовано у судовому засіданні.
Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
На посилання позивача, що він звертався до відповідача з усними зверненнями для укладення договору та після чого з боку відповідача почали надходити погрози, що також підтверджується висновками дільничного офіцеру, суд ставиться критично, оскільки з вказаних висновків не вбачається, що працівники поліції викликалися з тих підстав, що є предметом розгляду даної справи у суді.
Крім того, з договору купівлі-продажу від 07.12.2013 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 вбачається, що останніми за земельну ділянку площею 0,18 га, що розташована за адресою: Київська область , Вишгородський район, с/рада Новопетрівська , цільове призначення якої для індивідуального садівництва, сплачено 115 100 гривень, що станом на час укладання договору за курсом НБУ, відповідно до якого курс USD - 8.24 / 8.276 грн., то б то 115 100 : 8,276 становить 13 907 доларів США. У той же час, як стверджує представник позивача, ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 , за земельну ділянку такої ж саме площею, розташовану у тому ж самому населеному пункті авансом 90 000 доларів США, що майже в 6,5 разів більше ніж та сума, яка визначена у договорі купівлі-продажу земельної ділянки придбаної у той же самий день. Під час судового засідання, представник позивача не зміг пояснити даних обставин, а позивач до суду не з'явився. У той же час, як відповідач, так і свідки по справі, повідомили, що фактично продаж земельної ділянки 07.12.2013 року було вчинено за 90 000 доларів США, з приводу чого було надано розписку, їх пояснення та доводи не були спростовані, під час судового засідання, представником позивача.
Отже, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі з підстав його необґрунтованості.
Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, у відповідності до ст.158 ЦПК України, слід скасувати вжиті судом заходи забезпечення позову в межах позовних вимог на суму 2 398 560 грн. 30 коп. шляхом накладання арешту на земельну ділянку площею 0, 1га, з кадастровим номером НОМЕР_2 , яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці , та земельну ділянку площею 0,09га, з кадастровим номером НОМЕР_3 , яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці , на підставі ухвали судді Вишгородського районного суду Київської області від 18 червня 2018 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-79, 81, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - відмовити у повному обсязі.
Скасувати вжиті на підставі ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 18 червня 2018 року заходи забезпечення позову в межах позовних вимог на суму 2 398 560 грн. 30 коп. шляхом накладання арешту на земельну ділянку площею 0, 1га, з кадастровим номером НОМЕР_2 , яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці , та земельну ділянку площею 0,09га, з кадастровим номером НОМЕР_3 , яка знаходиться за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці .
Повний текст рішення суду виготовлений 26.07.2019 року.
Після набрання рішенням законної сили невідкладно направити всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення, за приписами ч. 1 ст.354 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ).
Суддя І.Ю. Котлярова