про закриття провадження у справі
25 липня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/790/19-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати бездіяльність відповідача по ухиленню від повернення і передачі йому майна описаного і арештованого відповідно до постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09.03.2017 р. та 06.04.2017 р. ВП № 53236605 - протиправною;
- зобов'язати відповідача повернути йому майно описане і арештоване згідно із постановами про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09.03.2017 р. та 06.04.2017 р. ВП № 53236605.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначав, що ухилення відповідача від повернення майна з відповідального зберігання і передачі йому майна є незаконним і таким, що порушує його права, оскільки арештоване майно підлягало поверненню йому у зв'язку із зняттям арешту та закінченням виконавчого провадження.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.07.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (у письмовому провадженні), із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених ст. 287 КАС України.
Цією ж ухвалою витребувано з Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 53236605, а оригінал - для огляду.
Крім того, вказаною ухвалою встановлено відповідачу дводенний строк для подання відзиву на позов з врахуванням положень ст. 162 КАС України.
Правом передбаченим ст. 162 КАС України відповідач не скористався, відзив на позов не надав.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25.01.2016 р. у справі № 718/2129/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 17.03.2016 р., зобов'язано усунути за рахунок ОСОБА_1 перешкоди ТзОВ «Агропроменергосервіс» в користуванні земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 1,1007 га, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , шляхом знесення самовільно зведеної на місці навісу з електротельфером, позначеного на плані інвентарної справи літ. «Д», забудови столярного цеху та прибудови до неї.
На виконання даного рішення 04.04.2016 р. Кіцманським районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист №718/2129/15-ц.
Постановою старшого державного виконавця Кіцманського РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Шевкеник Н.Є. від 27.04.2016 р. відкрито виконавче провадження № 50977442 та зобов'язано ОСОБА_1 у строк до 7 днів добровільно виконати рішення суду.
29.09.2016 р. старшим державним виконавцем Кіцманського РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Шевкеник Н.Є. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження".
На вказану постанову стягувачем, ТзОВ «Агропроменергосервіс» подано скаргу до Кіцманського районного суду.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 26.10.2016 р. визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Шевкеник Н. Є. про закінчення виконавчого провадження ВП № 50977442 від 29.09.2016 р. за виконавчим листом № 718/2129/15-ц; зобов'язано Кіцманський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області вжити заходів щодо примусового виконання рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25.01.2016 р. у справі № 718/2129/15-ц.
Постановою від 30.12.2016 р. виконавче провадження № 50977442 закінчено на підставі п. 13 ч. 1 ст. 39, ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку із непред'явленням виконавчого листа у строки, визначені ст. 41 Закону.
У зв'язку із повторним пред'явленням виконавчого документу до примусового виконання, постановою державного виконавця Григорчака А.П. від 13.01.2017 р. відкрито виконавче провадження ВП № 53236605 з примусового виконання виконавчого листа Кіцманського районного суду № 718/2129/15-ц виданого 04.04.2016 р.
Не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2017 р. ВП № 53236605 позивач звернувся із скаргою до Кіцманського районного суду Чернівецької області.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 06.03.2017 р. у справі № 718/2129/15-ц у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження - відмовлено (а.с. 71).
За невиконання рішення Кіцманського районного суду у справі №718/2129/15-ц, 13.02.2017 р. державним виконавцем Кіцманського РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Шевкеник Н.Є. у виконавчому провадженні ВП № 53236605 винесено постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 170,00 грн, зобов'язано виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
У зв'язку із невиконанням у наданий термін рішення Кіцманського районного суду, 28.02.2017 р. державним виконавцем Кіцманського РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Шивкеник Н.Є. у виконавчому провадженні ВП № 53236605 винесено постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 3400,00 грн.
З матеріалів справи видно, що 09.03.2017 р. державним виконавцем Кіцманського РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Шивкеник Н.Є. при примусовому виконанні виконавчого листа Кіцманського районного суду № 718/2129/15-ц від 04.04.2016 р. у виконавчому провадженні ВП № 53236605 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на майно боржника, яке належить ОСОБА_1 , всього 22 предмети. На описане майно встановлено заборону розтрачувати, відчужувати та пошкоджувати майно, а також призначено відповідальним зберігачем майна ОСОБА_2 (а.с. 10-11).
06.04.2017 р. державним виконавцем Кіцманського РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Шевкеник Н.Є. при примусовому виконанні виконавчого листа Кіцманського районного суду № 718/2129/15-ц від 04.04.2016 р. у виконавчому провадженні ВП № 53236605 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на майно боржника, яке належить ОСОБА_1 , всього 31 предмет. На описане майно встановлено заборону розтрачувати, відчужувати та пошкоджувати майно, а також призначено відповідальним зберігачем майна ОСОБА_2 (а.с. 12 - 13).
13.05.2017 р. державним виконавцем Кіцманського РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Шивкеник Н.Є. при примусовому виконанні виконавчого листа Кіцманського районного суду № 718/2129/15-ц від 04.04.2016 р. у виконавчому провадженні ВП № 53236605 винесено постанову про стягнення виконавчого збору з позивача (боржника) в розмірі 6400,00 грн (а.с. 41).
13.05.2017 р. державним виконавцем Кіцманського РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Шивкеник Н.Є. при примусовому виконанні виконавчого листа Кіцманського районного суду № 718/2129/15-ц від 04.04.2016 р. у виконавчому провадженні ВП № 53236605 винесено постанову про стягнення з боржника (позивача) витрат виконавчого провадження в сумі 24378,56 грн (а.с. 43).
16.06.2017 р. державним виконавцем Кіцманського РВ ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області Шивкеник Н.Є. при примусовому виконанні виконавчого листа Кіцманського районного суду № 718/2129/15-ц від 04.04.2016 р. у виконавчому провадженні ВП № 53236605 винесено постанову закінчення виконавчого провадження, у зв'язку із фактичним виконанням судового рішення (а.с. 39).
12.03.2019 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про передачу (повернення) йому майна із відповідального зберігання у ОСОБА_2
08.04.2019 р. листом за вих. № 3777 відповідач повідомив позивача, що станом на 05.04.2019 р. у відділі не перебуває на виконанні виконавче провадження, де ОСОБА_1 , виступає стягувачем, дії по примусовому виконання виконавцем не проводяться (а.с. 19).
23.05.2019 р. позивач повторно звернувся з листом до відповідача, в якому просив повернути арештоване майно із переліком та в кількості, визначеними постановами Кіцманського ГТУЮ у Чернівецькій області про накладення арешту від 09.03.2017 р. та 06.04.2017 р. (а.с. 20).
04.06.2019 р. листом за вих. № 5713 відповідач повідомив позивача, що виконавче провадження № 53236605 завершено на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а тому дії по примусовому виконанню державним виконавцем не проводяться (а.с. 21).
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною по ухиленню від повернення і передачі йому майна описаного і арештованого відповідно до постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09.03.2017 р. та 06.04.2017 р. ВП № 53236605, звернувся до Кіцманського районного суду.
Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19.06.2019 р. у справі № 718/1637/19 позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі.
У зв'язку із наведеною обставиною, позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з вказаним позовом.
Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Таким чином, рішення, дії чи бездіяльність виконавця можуть бути оскаржені до адміністративного суду виключно у тому випадку, якщо законом не встановлений інший порядок їх оскарження.
Водночас, нормами чинного законодавства встановлені особливі правила оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця при виконанні ним судових рішень, ухвалених, зокрема, у господарських та цивільних справах.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Так, згідно ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що оскарження рішення, дії або бездіяльності виконавця під час примусового виконання ним рішення цивільного суду здійснюється за правилами цивільного судочинства.
Як видно із позовної заяви, позивач просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача по ухиленню від повернення і передачі йому майна описаного і арештованого відповідно до постанов про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09.03.2017 р. та 06.04.2017 р. ВП № 53236605; зобов'язати відповідача повернути йому майно описане і арештоване згідно із постановами про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09.03.2017 р. та 06.04.2017 р. ВП № 53236605.
Судом встановлено, що постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09.03.2017 р. та 06.04.2017 р. ВП № 53236605 винесені держаним виконавцем під час примусового виконання рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25.01.2016 р. у справі № 718/2129/15-ц.
Відтак, ч.1 ст. 74 Закону № 1404-VIII містить правило, відповідно до якого оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця щодо виконання судового рішення здійснюється до того суду, який таке рішення ухвалив, у даному випадку до Кіцманського районного суду Чернівецької області.
Верховний Суд України у постановах від 24.02.2016 р. у справі № 6-3077цс15, від 11.11.2015 р. у справі № 6-2187цс15 висловив правовий висновок, згідно якого якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Підтримуючи такий висновок, Верховний Суд України у постанові від 16.11.2016 р. у справі № 216/749/14-ц наголосив на тому, що положення пункту 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» та пункту 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 р. № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» не є нормами матеріального права, оскільки вони прийняті органами судової влади.
Велика Палата Верховного Суду від наведених правових висновків Верховного Суду України відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС не відступила, а тому підстави для їх неврахування при розгляді даної справи відсутні.
З огляду на наведене, інший, відмінний від ч.1 ст. 287 КАС України порядок оскарження рішень дій чи бездіяльності виконавця щодо виконання ним рішень судів у цивільних справах, встановлений ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII та відповідними положеннями ЦПК України.
При цьому, суд зауважує, що ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII («рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом») стосується виключно виконавчих проваджень, у яких виконуються не рішення судів, а рішення інших органів. У тому числі зазначена норма стосується виконавчих проваджень, які відкрито з виконання згаданих постанов виконавця, які в силу п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII є виконавчими документами.
Тобто, наведені положення ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII жодним чином не поширюють юрисдикцію адміністративних судів на спірні правовідносини, оскільки постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 09.03.2017 р. та 06.04.2017 р. у виконавчому провадженні ВП № 53236605 були прийняті на виконання рішення Кіцманського районного суду на підставі виконавчого листа № 718/2129/15-ц від 04.04.2016 р.
Отже, у справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, який у свою чергу виданий на виконання рішення суду цивільної юрисдикції.
З огляду на це, спір у даній справі має розглядатися за правилами цивільного судочинства, оскільки у виконавчому провадженні, у межах якого оскаржується бездіяльність щодо винесених постанов, здійснюється виконання виключно рішення Кіцманського районного суду.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки спір у даній справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю.
За змістом ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 6 ст. 143 КАС України у випадку постановляння ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.
Крім цього, згідно положень ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Відтак, зважаючи на закриття провадження у справі в зв'язку з неналежністю розгляду в порядку адміністративного судочинства, сплачений судовий збір може бути повернуто позивачу за ухвалою суду в разі звернення з відповідним клопотанням.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 19, 143, 194, 238, 248, 256, 287 КАС України, суд, -
Провадження в адміністративній справі № 824/790/19-а за позовом ОСОБА_1 до Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - закрити.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
У відповідності до ст. ст. 287, 293, 294 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її складання.
Суддя Левицький В.К.