26 липня 2019 року справа № 580/1907/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
18.06.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - відповідач) про:
визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті йому пенсії учасника ліквідації наслідків на Чорнобильські АЕС, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року;
зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії учасника ліквідації наслідків на Чорнобильські АЕС, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, згідно зі ст.59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 25.04.2019.
В обґрунтування позивач стверджує, що брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовозобов'язаний, призваний на спеціальні збори, та отримав внаслідок цього інвалідність, в зв'язку з чим набув відповідне право. Також посилається на рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019, яким визнано, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ. У зв'язку з цим він, як особа, призвана на військові збори, має право на перерахунок пенсії на підставі вказаної норми.
Ухвалою суду від 05.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами, встановлено відповідачу строк тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Згідно з даними розписки та рекомендованого повідомлення вказану ухвалу сторони отримали 11.06.2019.
09.07.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що закон передбачає пeрeрaxунoк пенсії виключно oсoбaм, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових нaвчaнняx із застосуванням ядерної зброї під час прoxoджeння дійсної строкової служби і внаслідок цього стали oсoбaм з інвалідністю. Тобто такий перерахунок передбачено тільки особам, які стали інвалідами під час проходження дійсної строкової служби. Відповідач зазначає, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження дійсної строкової служби, а як військовозобов'язаний, який призваний на спеціальні збори, в зв'язку з чим не набув права на перерахунок відповідно до вищевказаної норми. Також вказує, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 не спростовує зазначених висновків про відсутність у позивача права на перерахунок пенсії. Також вказав, що на підставі постанови КМУ від 26.06.2019 №543 позивачу здійснено перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ з 01.07.2019.
Ухвалою від 17.07.2019 суд зупинив провадження у цій справі до часу набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №826/14077/18. У зв'язку з набранням законної сили вказаним рішенням суд ухвалою від 26.07.2019 поновив провадження у цій справі та продовжив її розгляд.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З довідки Галузевого архіву Міністерства оборони України від 03.03.1999 №51/1/2764 суд встановив, що позивач з 11.10.1986 до 26.11.1986 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Довідкою МСЕК від 26.12.2017 серії 12 ААА №876419 підтверджено наявність у позивача 2 групи інвалідності.
Відповідно до посвідчення від 09.12.1992 серії НОМЕР_2 (копія в матеріалах справи) позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії.
З листа відповідача від 29.05.2019 №667/Ч-10 суд встановив, що позивач звернувся із заявою від 15.05.2019 про перерахунок пенсії, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019.
Вказаним листом відповідач повідомив, що оскільки участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбувалась не під час проходження дійсної строкової військової служби, права на проведення перерахунку пенсії, виходячи із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, позивач не має. Також у листі вказано, що рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 не містить положень щодо порядку його виконання, а відповідні зміни до підзаконних нормативно-правових актів не внесено.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до ч.7 ст.2 Закону №2232-XII строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
Статтею 10 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно з приміткою до статті 10 Закону № 796-XII до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Зазначеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків ЧАЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Отже, законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба.
Згідно з ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ (у редакції з 01.10.2017) встановлено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія щодо інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Для аналізу вказаних норм суд врахував правову позицію Верховного Суду (далі - ВС) у постанові від 11.12.2018 (справа №822/1346/18), яка відповідно до ч.5 ст.242 КАС України обов'язкова для врахування судами нижчих інстанцій під час застосування норм права.
ВС у зазначеному рішенні вказав, що ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії з інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям та за наявності їх у сукупності:
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
При цьому, зазначена законодавча норма є чіткою та не передбачає можливості здійснення розширеного тлумачення.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року у справі у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Відповідно до ч.1 ст.91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною 2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.
У Рішенні від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність".
Отже, за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
Згідно з резолютивною частиною вказаного рішення Конституційного суду України від 25 квітня 2019 року зазначене у ч.3 ст.59 Закону №796-XII словосполучення "дійсної строкової" визнано неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
З огляду на вказане вище рішення Конституційного суду України не може вплинути на правовідносини, які виникли до його прийняття.
З цього приводу суд також врахував правову позицію ВС, викладену в постанові від 17.07.2019 у справі №826/14077/18, у подібних правовідносинах щодо наявності в особи з інвалідністю, отриманою внаслідок ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, призваної на військові збори, права на перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ.
ВС зазначив, що до 25 квітня 2019 року право на перерахунок пенсії з інвалідності, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, мали військовослужбовці строкової служби, а з 25 квітня 2019 року право на такий перерахунок мають військовослужбовці незалежно від виду служби.
Чинний станом на час виконання позивачем робіт з ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС Закон СРСР від 12.10.1967 «Про загальний військовий обов'язок» передбачав такі види військової служби: дійсну військову службу за призовом (Глави 2-4); службу на військових зборах осіб, звільнених в запас (Глава 6).
Проаналізувавши судову практику ВС у подібній категорії справ у взаємозв'язку зі вказаним рішенням Конституційного Суду, суд дійшов висновку, що оскільки у період з 11.10.1986 до 26.11.1986 позивач був призваний на спеціальні збори та направлений в зону відчуження для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а не проходив дійсну строкову службу, право на перерахунок йому пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону № 796-ХІІ виникло з 25.04.2019.
Тому суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо викладеної у листі від 29.05.2019 №667/Ч-10 відмови у перерахунку пенсії є протиправними.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
На підставі ч.4 ст.45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Отже, для перерахунку вказаної пенсії діє заявочний принцип.
Оскільки заява про перерахунок пенсії позивача датована 15.05.2019, а докази звернення позивача до вказаної дати відсутні, дотримуючись меж заявлених підстав позову, суд дійшов висновку, що вказаний перерахунок пенсії позивача мав бути здійснений з 01.05.2019 відповідно до вимог ч.4 ст.45 Закону №1058-IV.
На підставі абз.1 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Тому для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, перерахунок з 01.05.2019 та виплату позивачу пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, згідно з ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для його повернення.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо викладеної листом від 29.05.2019 №667/Ч-10 відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) в порядку, межах, спосіб та строки, визначені законодавством, здійснити з 01.05.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) його пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
2. Копію рішення направити учасникам справи.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя А.М. Бабич
Рішення складене у повному обсязі 26.07.2019