24 липня 2019 року справа № 580/1401/19
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кульчицького С.О.,
за участі: секретаря судового засідання - Зачепи Х.В.,
позивача ОСОБА_1 - особисто,
представника відповідача Криштоф В.В. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області при ухваленні рішення №1245 від 19.09.2018 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком в 53 роки 7 місяців відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та нарахувати позивачу пенсію на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку в 53 роки 7 місяців відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" з 14.09.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС".
Ухвалою від 02.05.2019 відкрито провадження у справі № 580/1401/19 за даним позовом, призначено підготовче засідання з розгляду справи.
Заперечуючи проти позову відповідач надав 16.05.2019 до суду відзив, в якому вказує на безпідставність позовних вимог, оскільки позивачу відмовлено у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку у зв'язку із тим, що позивач не має достатнього періоду проживання чи роботи в зоні посиленого радіологічного контролю. Посвідчення потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії № НОМЕР_1 видане 22.12.1992 позивачу Звенигородською районною державною адміністрацією протокольним рішенням засідання комісії Черкаської облдержадміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 11 від 26.10.2018 визнано недійсним, у зв'язку із недостатнім (станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років) терміном проживання (роботи) на території посиленого радіоекологічного контролю у м. Ватутіне.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги просила задовольнити повністю, посилаючись на обставини викладені у позові та письмових поясненнях інших осіб наданих до суду, оскільки особи, якими надано зазначені пояснення підтримують сторону позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував повністю просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
14 вересня 2018 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" при досягненні віку - 53 року 7 місяців.
Листом від 21.09.2018 № 59454/03-07 повідомлено позивача, що згідно з поданими документами страховий стаж позивача становить 35 років 9 місяців 26 днів та станом на 01.01.1993 позивач прожила і відпрацювала в зоні посиленого радіологічного контролю 6 місяців 17 днів. Відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" право на пенсію за віком мають особи, які постійно працювали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 з дня аварії прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. З огляду на наведене прийнято рішення №1245 від 19.09.2018 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком згідно з ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС".
Вважаючи, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у призначенні пенсії за віком в 53 роки 7 місяців відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС" є протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених території, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ).
Згідно ст.49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.
Так, п.4 ч.1 ст.14 Закону №796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення викладені у ст.55 Закону №796-ХІІ, згідно п.2 ч.1 якої потерпілі від Чорнобильської катастрофи, а саме особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
Відповідно до ч.3 ст.55 Закону №796-ХІІ призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулюються Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.
Зі змісту пп.5 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слідує, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, серед яких, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування, (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Із наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та проживали (працювали) на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 31.12.1992 року не менше 4-х років.
Відповідно до ч.3 ст.65 Закону №796-XII, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановлені цим Законом.
Згідно п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 (чинного на час видачі позивачу посвідчення, далі Порядок №51), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В .
У відповідності до п.10 Порядку №51 посвідчення видаються, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7).
Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 року у справі №344/9789/17, від 22.03.2018 року у справі №588/538/16-а.
При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що протокольним рішенням засідання комісії Черкаської облдержадміністрації з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 11 від 26.10.2018 на підставі копії записів у будинковій книзі щодо проживання у м. Звенигородка з 01.07.1986 по 17.01.1987, довідки виконавчого комітету Звенигородської міської ради від 17.09.2018 № 9738/02-17, копій записів у трудовій книжці щодо роботи в період з 15.08.1986 по даний час за межами зони посиленого радіоекологічного контролю у м. Ватутіне визнано недійсним, у зв'язку із недостатнім (станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років) терміном проживання (роботи) на території посиленого радіоекологічного контролю у м. Ватутіне.
Вказане протокольне рішення станом на день судового розгляду даної справи є чинним, доказів його оскарження позивачем у судовому порядку суду сторони не назвали та не надали.
При цьому суд критично оцінює доводи позивача, що факт її постійного проживання у м. Звенигородка з 1986 рік по 1996 рік та роботи у м. Ватутіне підтверджується наданими до суду письмовими поясненнями восьми осіб, оскільки нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено повноваження суду у межах здійснення адміністративного судочинства встановлювати певні факти, у тому числі і проживання на певній території.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).
Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача, а тому в задоволенні позовних вимог відмовляє.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 271, 272, 287, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26.07.2019.
Суддя С.О. Кульчицький