Справа № 560/2104/19
іменем України
25 липня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.
за участю:секретаря судового засідання Бачка А.М. позивача: ОСОБА_1 представника позивача: ОСОБА_2 представника відповідача: Лісової Я.І.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.06.2019 №968250890757 про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності за нормами Закону України "Про державну службу"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 08.09.1997 по 20.09.2000 на посаді голови Державної податкової адміністрації у м. Нетішині, з 22.07.2008 по 15.05.2010 на посаді радника голови обласної ради, з 21.08.2013 по 26.03.2014 на посаді начальника управління капітального будів ництва департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів виконавчого комітету Хмельницької міської ради, з 27.03.2014 по 12.11.2014 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу надання адміністративних та консультаційних послуг Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, з 13.11.2014 по 26.10.2016 на посаді першого заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби Хмельницької області; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 11.06.2019 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати зазначені у довідках за №710/10/22-01-05 та №711/10/22-01-05 від 07.06.2019 видані Головним управлінням Державної фіскальної служби в Хмельницькій області, а саме: - посадовий оклад за займаною посадою - 10660,00 грн; - доплату за 5 ранг державного службовця - 135,00 грн; - надбавку за вислугу років (42%)- 4477,20 грн; - надбавку за роботу з відомостями, що становлять державну таємницю - 1250,40грн; - премію - 1810,95 грн; - матеріальну допомогу на оздоровлення - 19613,51 грн; - компенсацію за невикористану відпустку - 11 768,24 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 08.04.2016 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Маючи понад 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ та інвалідність II групи набуту під час проходження державної служби, 11.06.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-XII.
Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 19.06.2019 №968250890757 позивачу було відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності на загальних умовах на пенсію за по інвалідності згідно Закону України "Про державну службу" № 3723-XII, оскільки відсутній необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його протиправним та просить задовольнити адміністративний позов.
Ухвалою від 11.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін.
Відповідач 25.07.2019 надав відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що позивачу в переході з пенсії по інвалідності на загальних умовах на пенсію по інвалідності як держслужбовцю згідно статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-XII було відмовлено в зв'язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, та у зв'язку із тим, що нормами даного нормативно правового акту не передбачено призначення такого виду пенсії, а отже оскаржуване рішення є законним.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив стосовно задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву а також оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію за по інвалідності відповідно до закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач 11.06.2019 звернувся до відповідача із заявою про переведення його на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
До поданої заяви позивач додав довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 07.06.2019 №710/10/22-01-05 та від 07.06.2019 №711/10/22-01-05.
Рішенням ГУ ПФУ у Хмельницькій області від 19.06.2019 №968250890757 позивачу відмовлено у переведені на пенсію по інвалідності відповідно до закону України "Про державну службу" оскільки нормами цього закону не передбачено призначення даного виду пенсії.
Позивач, не погоджуючись з вказаним рішення відповідача, оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII).
Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII втратив чинність Закон України "Про державну службу" № 3723-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, статті 490 із наступними змінами, далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60% суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто до 01.05.2016 право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Виходячи з системного аналізу вищевказаних положень Закону № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-XII суд зазначає, що із набранням чинності Закону № 889-VIII державні службовці втратили право на призначення спеціальних пенсії та отримали право на призначення пенсій на загальних підставах, тобто відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Разом із тим, законодавцем передбачено виключення для тих осіб, які станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом № 889-VIII) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, або які мають не менш як 20 років стажу на таких посадах. Для такої категорії осіб збережено право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок (страхові внески).
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апарату, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців встановлені Законом України "Про державну службу".
Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 із змінами і доповненнями основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд зазначає, що відповідно до записів в трудовій книжці позивач працював з 08.09.1997 по 20.09.2000 на посаді голови Державної податкової адміністрації у м. Нетішині, з 22.07.2008 по 15.05.2010 на посаді радника голови обласної ради, з 21.08.2013 по 26.03.2014 на посаді начальника управління капітального будів ництва департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів виконавчого комітету Хмельницької міської ради, з 27.03.2014 по 12.11.2014 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу надання адміністративних та консультаційних послуг Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, з 13.11.2014 по 26.10.2016 на посаді першого заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби Хмельницької області, але вказані періоди відповідачем не зараховані до стажу, що дає право на пенсію державного службовця.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 №503-р (яке було чинним на момент проходження служби позивача), посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань, віднесено до категорій посад державних службовців. Дане розпорядження не містить застережень про те, що працівники державних податкових інспекцій, які мають спеціальні звання, не є державними службовцями.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працювали в державних органах та їх апараті, визначав Закон України "Про державну службу" №3723 (в відповідній редакції, чинній на час проходження позивачем служби).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3723, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно з ч.2 ст.9 вказаного Закону, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Суд вказує, що з наведеної норми встановлено, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами, крім того Закон №3723 застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ (в редакції, чинній на час проходження позивачем служби).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №509, Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин другої, третьої цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади.
Згідно пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
У відповідності до п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (який був чинний на момент проходження позивачем служби), яким визначено посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Отже, період проходження служби в податкових органах зараховується до стажу державної служби, який надає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" згідно положень пункту 12 розділу XI Закону України "Про державну службу", однак на думку суду відповідачем протиправно не враховано до стажу державної служби позивача періоди роботи в у державній податковій службі, зокрема з 08.09.1997 по 20.09.2000, з 27.03.2014 по 12.11.2014, з 13.11.2014 по 26.10.2016.
Суд також звертає увагу відповідача, що останній не зарахував до стажу державної служби роботу в органах місцевого самоврядування, а саме: з 22.07.2008 по 15.05.2010 та з 21.08.2013 по 26.03.2014, оскільки посадові особи органів місцевого самоврядування не були віднесенні до категорії посад державних службовців, визначених у статті 25 Закону № 3723-XII.
Згідно статті 46 Закону № 889-VIII передбачені особливості стажу державної служби. У пункті 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VІІІ обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, який був чинний на момент проходження позивачем служби.
Згідно пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування передбачених статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, їх управлінь, самостійних відділів, інших структурних підрозділів.
Враховуючи наведене, вказані періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування, зокрема на посаді радника голови обласної ради та начальника управління капітального будівництва та архітектури, містобудування та земельних ресурсів виконавчого комітету Хмельницької міської ради повинні бути зараховані до стажу державної служби позивача, у зв'язку із чим такі дії відповідача, щодо не зарахуванні цього періоду до стажу державної служби та щодо відмови у призначенні пенсії державного службовця є протиправними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26 червня 2018 року по справі № 735/939/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналізуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктом 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частини статті 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Така правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 (зразкова справа № 822/524/18).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.06.2019 №968250890757 про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності за нормами Закону України "Про державну службу" .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи з 08.09.1997 по 20.09.2000 на посаді голови Державної податкової адміністрації у м. Нетішині, з 22.07.2008 по 15.05.2010 на посаді радника голови обласної ради, з 21.08.2013 по 26.03.2014 на посаді начальника управління капітального будів ництва департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів виконавчого комітету Хмельницької міської ради, з 27.03.2014 по 12.11.2014 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу надання адміністративних та консультаційних послуг Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, з 13.11.2014 по 26.10.2016 на посаді першого заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби Хмельницької області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 11.06.2019 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії виплати зазначені у довідках за №710/10/22-01-05 та №711/10/22-01-05 від 07.06.2019 видані Головним управлінням Державної фіскальної служби в Хмельницькій області.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 26 липня 2019 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 21318350)
Головуючий суддя О.П. Шевчук