Справа № 560/1614/19
іменем України
26 липня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, вимоги,
24.05.2019 позивач звернулась до суду з адміністративним позовом в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області №0005661303 від 24.04.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого донараховано 74086,43 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовані штрафні санкції в розмірі 7408,64 грн.; 2) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу ( недоїмки) ГУ ДФС у Хмельницькій області №Ф-0005671303 від 24.04.2019 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 74086,43 гривень.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що діяла до 01.01.2018 р.) не вимагають від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом рівномірного розподілу річного чистого доходу на 12 місяців, тобто шляхом арифметичної дії. При визначенні бази для нарахування єдиного соціального внеску шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, будуть порушені вимоги пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Ухвалою суду від 27.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ухвали від 06.06.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 87-88).
04.06.2019 відповідачем подано до суду відзив на позов, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачем неправомірно розподілено між місяцями року отриману суму чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, а саме з січня по листопад 2017 року включно у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску платником помісячно відображено базу нарахування єдиного внеску в розмірі 6000 грн., решту суми оподатковуваного доходу за 2017 рік в розмірі 380806,49 грн. відображено у грудні 2017 року, при цьому для визначення бази нарахування єдиного внеску платник застосував максимальну величину бази нарахування - 44050 грн. (25 x 1762 грн.) (прожитковий мінімум).
При цьому будь-яких первинних документів які б підтверджувані факт отримання чистого оподаткованого доходу позивачем в грудні 2017 р. в сумі 380806,49 грн. позивачем ні до перевірки, ні до позову не було надано, так як і не було надано жодних первинних документів на підтвердження факту отримання позивачем за період з січня по листопад 2017 р. чистого оподатковуваного доходу щомісячно у сумі 6000 грн. Платником занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 74086,43 грн. (арк. спр. 45-50).
07.06.2019 позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, зокрема, правові висновки Верховного Суду у постанові від 19.02.2019 у справі № 825/809/16, а також додає постанову Верховного Суду від 05.03.2019 по справі №807/216/16, згідно яких встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3; обов'язок ділити дохід, отриманий позивачем за рік в рівних частинах на кількість місяців у яких такий дохід отримано, для визначення доходу на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений (арк. спр. 90).
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.
Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017р. по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 р. по 31 грудня 2017р., за результатами якої складено акт від 13.03.2019 № 0148/22-01-13-03/ НОМЕР_1 (далі - Акт) (арк. спр. 57-67).
В Акті зазначено, зокрема, порушення позивачем пункту 2 частини 1 ст.7, частини 5 ст.8 Закону України від 08.07.2010 №2464-Vl "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 74086,43 грн. Так, згідно поданої податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік (від 26.04.2018р. № 2910) чистий дохід становить 446806,49 грн. В порушення пункту 3 частини 5 розділу IV Інструкції №499 самозайнята особа ОСОБА_1 не здійснювала у 2017 році рівномірний розподіл чистого оподатковуваного доходу, зазначеного в декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, на кількість календарних місяців, в яких отримано дохід. З січня по листопад 2017 року включно позивачем відображено базу нарахування єдиного внеску в розмірі 6000 грн., решту суми оподатковуваного доходу за 2017 рік в розмірі 380806,49 грн. відображено у грудні 2017 року, при цьому у грудні 2017 року для визначення бази нарахування єдиного внеску платник застосував максимальну величину бази нарахування - 44050 грн.
На підставі Акту ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято: 1) рішення №0005661303 від 24.04.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно якого донараховано 74086,43 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції в розмірі 7408,64 грн. (арк. спр. 68); 2) вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0005671303 від 24.04.2019 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 74086,43 грн. (арк. спр. 69).
Згідно з п.2, п.4 та п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464): єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно з ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відтак, приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.
Згідно з п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Відповідно до ч.5 статті 8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Отже, сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.
Згідно з пп.3 пункту 5 Розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказу Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 березня 2016 року №393, далі - Інструкція №449), платники, визначені підпунктом 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції (особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі нотаріальну), сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При цьому враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток). Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий.
Отже, позивач зобов'язаний був у 2017 році сплачувати єдиний внесок у порядку, визначеному Законом № 2464 та Інструкцією №449.
Згідно податкової декларації про майновий стан і доходи від 26.04.2018, сума чистого оподатковуваного доходу позивача за 2017 рік складає 446806,49 грн. (арк. спр. 34).
Тобто, у 2017 році кількість місяців, в яких було отримано позивачем дохід, складає 12 місяців, а у відповідності до п.п.3 п. 5 розділу IV Інструкції № 449, базою нарахування єдиного внеску буде чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий.
Отже, згідно вимог законодавства сума чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік - 446806,49 грн. ділиться на 12 місяців, і відповідно отримана сума чистого щомісячного доходу складатиме 37233,87 грн., з якої сплачується єдиний внесок.
Перевіркою встановлено, що сума єдиного внеску щомісяця протягом 2017 року мала становити 8191,45 грн., та в цілому за 2017 рік - 98297,43 грн. Позивачем же згідно звіту нараховано та сплачено за 2017 рік 24211 грн. єдиного внеску (арк. спр. 36-38), різниця складає 74086,43 грн.
Відтак, позивачем занижено єдиний соціальний внесок за 2017 рік на суму 74086,43 грн., тому відповідачем правомірно сформовано на вказану суму вимогу №Ф-0005671303 від 24.04.2019.
Згідно з п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску, тому рішення про застосування штрафних санкцій №0005661303 від 24.04.2019 в сумі 7408,64 грн. (10% від 74086,43 грн.), також є правомірним.
Щодо посилання позивача на те, що обов'язок ділити дохід, отриманий за рік в рівних частинах на кількість місяців у яких такий дохід отримано, для визначення доходу, на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений (що вказано у постановах Верховного суду від 05.03.2019 по справі №807/216/16 та від 19.02.2019 у справі № 825/809/16), суд зазначає наступне. На час виникнення спірних правовідносин уже була чинною Інструкція № 449, яка визначала, що базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. У вказаних позивачем постановах Верховного Суду правовідносини склались до прийняття Інструкції №449, а тому правове регулювання у таких було відмінним.
Зазначений висновок підтверджується, також постановою Верховного Суду від 04.12.2018 по справі №823/1996/16, в якій зазначено про безпідставність застосування Інструкції №449 до періоду 2013-2015 років, коли Інструкція №499 ще не діяла, виходячи із дії норми права у часі.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №820/2415/17 зазначено про правомірність визначення бази нарахування єдиного внеску із розміру чистого оподатковуваного доходу, поділеного на кількість місяців, в яких такий дохід був отриманий.
Щодо доводів позивача про те, що при визначенні бази для нарахування єдиного соціального внеску шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, будуть порушені вимоги пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону №2464, суд зазначає наступне. Неоднозначність тлумачення позивачем вказаного закону не повинна створювати ситуації, у якій певним особам або категоріям осіб було б надано можливість виконувати не в повній мірі свій конституційний обов'язок щодо сплати податків та зборів у розмірі, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а відповідач довів, що діяв у межах закону при прийнятті оскаржуваних рішень, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Судові витрати, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 26 липня 2019 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м.Хмельницький, Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)
Головуючий суддя А.І. Петричкович