про залишення позовної заяви без руху
26 липня 2019 р. м. ХерсонСправа № 540/1527/19
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі-відповідач-1), Державної казначейської служби України (далі-відповідач-2), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо невиплати йому компенсації втрати частини доходів через порушення встановлених строків їх виплати за період з 23.03.2018р. по 19.02.2019р.;
- стягнути з відповідача-1 з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача компенсації втрати частини доходів за період з 23.03.2018р. по 19.02.2019р. у сумі визначеної судом та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн..
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.161 КАС України.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем не додано до позовної заяви документу про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Натомість позивачем викладено у змісті позовної заяви прохання про звільнення від сплати судового збору.
З 01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (з наступними змінами), який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Так, ст.4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про державний бюджет на 2019 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2019 року становить 1921,00 грн.
Разом з тим, відповідно до ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вказана норма кореспондується зі ст.8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, зокрема розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік (п.1 ч.1 ст.8 Закону).
Слід звернути увагу, що позивачем не надано до суду відповідного клопотання про звільнення від сплати судового збору, а лише викладено прохання у мотивувальній частині позовної заяви.
Прохання позивача про звільнення від сплати судового збору мотивоване тим, що у 2018р. позивач отримав доходу в розмірі 10026,03 грн., а сума судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
Однак, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, зазначених у позові щодо скрутного матеріального становища, що позбавляє суд можливості встановити наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Відповідно до положень Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Зі змісту прохання про звільнення від сплати судового збору та долучених до позову документів не вбачаються підстави для застосування пільг щодо сплати судового збору.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги положення норм процесуального законодавства щодо вимог до позовної заяви, а також вимоги Закону України "Про судовий збір", станом на день постановлення даної ухвали відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору у зв'язку з не наданням останнім будь-яких доказів на підтвердження обставин викладених у позові щодо неможливості сплати судового збору, як і не надано відповідного клопотання.
Також слід звернути увагу, що згідно із положеннями частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, а тому суд не надає привілеї тим чи іншим особам зі сплати судового збору. Надання такого привілею порушить принцип рівності сторін.
З огляду на викладене позовна заява відповідно до ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме позивачу необхідно надати до суду обґрунтоване клопотання про звільнення від сплати судового збору із доданими доказами на підтвердження обставин, зазначених у цьому клопотанні, або документ про сплату судового збору в сумі 768,40 грн.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання даної ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/1527/19 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили негайно.
Суддя Пекний А.С.