26 липня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1336/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Скадовської міської ради Скадовського району Херсонської області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням уточнених вимог, просить визнати протиправною відмову Скадовської міської ради Херсонської області оформлену листом від 04.06.2019 року № 03-09-886, у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 800,16 м2 (0,080016 га) на території м.Скадовськ для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовне місцезнаходження земельної ділянки - в межах вулиць Шмідта, Маріїнська та Набережна , земельна ділянка має цільове призначення - землі житлової та громадської забудови; зобов'язати Скадовську міську раду Херсонської області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 800,16 м2 (0,080016 га) на території м. Скадовськ для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієностне місцезнаходження земельної ділянки - в межах вулиць Шмідта, Маріїнська та Набережна , земельна ділянка має цільове призначення - землі житлової та громадської забудови.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає наступне: 07.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Скадовської міської ради Херсонської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 800,16 м2 (0,080016 га) на території м.Скадовськ для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовне місцезнаходження земельної ділянки - в межах вулиць Шмідта, Маріїнська та Набережна , земельна ділянка має цільове призначення - землі житлової та громадської забудови. Відповідачем надано відповідь від 04.06.2019 року № 03-09-886, зі змісту якої вбачається, що питання отримання дозволу на розробку проекту земелеустрою розглянуто з виїздом на місце. Окрім того, відповідач повідомив, що надання земельної ділянки не вбачається можливим, оскільки на сьогоднішній день в міські раді існує черга на отримання земельних ділянок під житлову забудову, в томму числі і учасників бойових дій. Позивач вважає дії відповідача протиправними а відмову такою, що суперечить положенням чинного законодавства.
Ухвалою від 05 липня 2019 року відкрито спрощене провадження у справі.
У відзиві від 22.07.2019 року відповідач не погоджується із позицією, викладеною у позовній заяві, оскільки п. 14 ч.1 ст. 12 та п.13 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій, учасникам війни надаються такі пільги, зокрема: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва. Абзацом другим пункту 18 частини першої статті 13 та абзацом другим пункту 15 частини першої статті 15 цього ж Закону визначено, що земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку. Таким чином, доводи позивача щодо безпідставної відмови відповідача у наданні дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки є надуманими, оскільки спеціальним законом (Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), який має перевагу над загальним законом (Земельним кодексом України), визначена черговість осіб відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва. На підставі чого просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
25.07.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує, щодо викладених обставин у відзиві та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача в судове засідання з'явився, надав суду заву про розгляд справи за правилами письмового провадження. Уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав суду заву про розгляд справи за правилами письмового провадження. Проти задоволення позову заперечував в повному обсязі.
Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши наявні документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до наступного: 07.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Скадовської міської ради Херсонської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 800,16 м2 (0,080016 га) на території м.Скадовськ для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієностне місцезнаходження земельної ділянки - в межах вулиць Шмідта, Маріїнська та Набережна , земельна ділянка має цільове призначення - землі житлової та громадської забудови.
Відповідно до листа від 04.06.2019 року № 03-09-886, зі змісту якого вбачається, що надання земельної ділянки не вбачається можливим, оскільки на сьогоднішній день в міські раді існує черга на отримання земельних ділянок під житлову забудову, в тому числі і учасників бойових дій.
Відповідно до Рішення Скадовської міської ради Херсонської області ХL позачергової сесії VІІ скликання від 22.11.2017 року № 590 внесенні зміни до рішення ХІV сесії Скадовської міської ради V скликання від 29.03.2007 року № 226 «Про затвердження Положення «Про надання земельних ділянок в м.Скадовськ від індивідуальну забудову» виклавши додатки 1, 2 у новій редакції.
Не погоджуючись з відмовою відповідача від 04.06.2019 року № 03-09-886 позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне: ст. 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
У рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Частиною 1 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що з землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Частинами 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналізуючи вказане, суд приходить до висновку, що ст. 118 Земельного кодексу України встановленно вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування, а тому надання тотожних дозволів щодо розробки проекту землеустрою на одну й ту саму земельну ділянку не порушує права іншої особи. Тому особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.
В той же час, суд зазначає, що органи місцевого самоврядування не вправі приймати рішення про встановлення черговості громадян, які бажають отримати земельну ділянку. Тому відмова суб'єкта владних повноважень у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не ґрунтується на вимогах закону, дана позиція також узгоджується з висновками викладеними в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 р. у справі № 820/2303/17, від 05.03.2019 р. у справі № 808/2200/18.
Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі вказаного суд робить висновок щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною відмову Скадовської міської ради Херсонської області оформлену листом від 04.06.2019 року № 03-09-886, у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 800,16 м2 (0,080016 га) на території м.Скадовськ для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієностне місцезнаходження земельної ділянки - в межах вулиць Шмідта, Маріїнська та Набережна , земельна ділянка має цільове призначення - землі житлової та громадської забудови.
Що стосується вимоги про зобов'язання Скадовської міської ради Херсонської області прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 800,16 м2 (0,080016 га) на території м. Скадовськ для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієностне місцезнаходження земельної ділянки - в межах вулиць Шмідта, Маріїнська та Набережна , земельна ділянка має цільове призначення - землі житлової та громадської забудови, суд дійшов висновку про їх відмову з огляду на таке: зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду справи, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановлені судових рішень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині та вважає, що права позивача можуть бути належним чином поновлені шляхом повторного, повного та всебічного розгляду питання згідно приписів законодавства з урахуванням висновків суду.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.08.2018 року у справі №820/2605/17, "безпідставним є посилання в обґрунтування касаційної скарги на те, що зобов'язавши відповідача повторно розглянути клопотання позивача суд вийшов за межі позовних вимог та втрутився у його дискреційні повноваження, а також те, що вказане клопотання відповідачем розглянуто та надано письмову відповідь, у зв'язку з чим підстави повторного розгляду клопотання відсутні, оскільки відповідачем передбаченого законодавством рішення за результатами клопотання позивача прийнято не було".
Враховуючи те, що в досліджуваних правовідносинах встановлено факт ухилення відповідача від винесення встановленого чинним законодавством рішення, суд вважає необхідним встановити позивачу належний спосіб захисту порушених прав та інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги необхідність ефективного захисту прав та інтересів позивача що ґрунтується на чинному законодавстві України, суд вважає необхідним здійснити такий захист шляхом зобов'язання Скадовської міської ради Херсонської області на найближчій сесії розглянути питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 800,16 м2 (0,080016 га) на території м.Скадовськ для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієностне місцезнаходження земельної ділянки - в межах вулиць Шмідта, Маріїнська та Набережна , земельна ділянка має цільове призначення - землі житлової та громадської забудови, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Позивач просив суд стягнути з відповідача 6000 рн. витрат на правову допомогу, з огляду на вищевикладене, суд, враховуючи складність справи та виконаних адвокатом робіт, приходить до висновку, що розрахунок суми судових витрат значно збільшений, а саме щодо підготовки та подання до Херсонського окружного адміністративного суду області адміністративного позову у розмірі 4500 грн. та підлягає зменшенню до 1000 грн., що стосується витрат на представництво інтересів ОСОБА_1 в суді у розмірі 1000 грн, такі задоволенню не підлягають, з урахуванням того, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного письмового провадження, в іншій частині вимог про стягнення витрат на правову допомогу підлягають задоволенню у розмірі 500 грн.
Судові витрати розподілені відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Скадовської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26285017, 75700, Херсонська область, м.Скадовськ, вул. Гагаріна, 63) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Скадовської міської ради Херсонської області оформлену листом від 04.06.2019 року № 03-09-886, у наданні дозволу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 800,16 м2 (0,080016 га) на території м.Скадовськ для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовне місцезнаходження земельної ділянки - в межах вулиць Шмідта, Маріїнська та Набережна , земельна ділянка має цільове призначення - землі житлової та громадської забудови.
Зобов'язати Скадовську міську раду Херсонської області (код ЄДРПОУ 26285017, 75700, Херсонська область, м.Скадовськ, вул. Гагаріна, 63) на найближчій сесії розглянути питання про надання дозволу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 800,16 м2 (0,080016 га) на території м.Скадовськ для будівництва та обслуговування житлового будинку, орієнтовне місцезнаходження земельної ділянки - в межах вулиць Шмідта, Маріїнська та Набережна , земельна ділянка має цільове призначення - землі житлової та громадської забудови, з урахування висновків суду.
Стягнути з Скадовської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 26285017, 75700, Херсонська область, м.Скадовськ, вул. Гагаріна, 63) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) 80 грн. та витрати на правову допогу у розмірі 1500 грн. (одна тисяча п'ятсот грн.) шляхом безспірного списання.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 109020100