про залишення позовної заяви без руху
26 липня 2019 р. м. ХерсонСправа № 540/1522/19
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору-Білозерський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправними дії по відкриттю виконавчого провадження та зобов'язання утриматися від продовження виконавчого провадження шляхом його закінчення,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі-відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору-Білозерський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі-третя особа), в якому просить визнати протиправними дії відповідача по відкриттю виконавчого провадження №57063474 та зобов'язати відповідача утриматися від продовження виконавчого провадження №57063474, закінчивши зазначене виконавче провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України, з огляду на наступне.
Частинами 1, 4 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
В порушення вказаної норми позивачем не надано копій доданих до позовної заяви документів для відповідача та третьої особи.
При цьому слід звернути увагу, що згідно ч.ч.2, 4, 5 ст.94 КАС України письмовими доказами є документ (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Отже, копії документів, доданих до позовної заяви мають бути засвідчені належним чином.
Також, звертаючи увагу на строки звернення до суду з даним позовом слід зазначити наступне.
Так, за ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби закріплені статтею 287 КАС України, відповідно до положень якої передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту позовних вимог убачається, що позивач просить визнати протиправними дії відповідача по відкриттю виконавчого провадження №57063474, тобто фактично саме відкриттям виконавчого провадження на думку позивача порушені її права. При цьому з документів, доданих до позовної заяви убачається, що оскаржені дії по відкриттю виконавчого провадження вчинені державним виконавцем Білозерського районного відділу ДВС ГТУЮ у Херсонській області 22.08.2018р., шляхом прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження №57063474.
Звертаючись до суду 23.07.2019р. з позовом про оскарження дій по відкриттю виконавчого провадження, яке фактично відбулось 22.08.2018р., позивач не зазначає жодних причин пропуску встановленого десятиденного строку звернення до суду, не надає жодних доказів на підтвердження поважності таких причин та не надає заяви про поновлення пропущеного строку.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Крім того, слід звернути увагу на суб'єктивний склад учасників справи.
Відповідно до положень ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Так, відповідачем у позові зазначено Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, у позовних вимогах позивач просить визнати протиправними дії відповідача по відкриттю виконавчого провадження №57063474 та зобов'язати відповідача утриматися від продовження виконавчого провадження №57063474, закінчивши зазначене виконавче провадження. Однак, зі змісту позовної заяви та документів, доданих до позову убачається, що оскаржені дії по відкриттю виконавчого провадження №57063474 вчинені саме Білозерським районним відділом ДВС ГТУЮ у Херсонській області. В той же час Білозерський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області визначений у позові третьою особою.
З наведеного убачається, що у позовній заяві відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та обґрунтування таких вимог.
Отже, позивачу слід визначитись з колом відповідачів або привести у відповідність позовні вимоги. При цьому, позивачу слід звернути увагу на положення Закону України "Про судовий збір", згідно з якими за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (ст.7 Закону).
Враховуючи викладені обставини вбачаються підстави для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, а саме: для подання до суду належним чином оформленої позовної заяви з приведенням у відповідність позовних вимог до переліку відповідачів, додавши до позову обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та відповідних доказів на підтвердження таких причин, у разі пред'явлення декількох позовних вимог, надати документ про сплату судового збору у визначеному Законом України "Про судовий збір" розмірі, а також до позовної заяви мають бути додані належним чином засвідчені копії документів для усіх учасників справи.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення даної ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/1522/19 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.
Суддя Пекний А.С.