Справа № 500/1281/19
25 липня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Баранюка А.З.
за участю:
секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.
позивача: ОСОБА_1 ;
представника позивача: ОСОБА_2 ;
представника відповідача: Онофрійчука Д. М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та скасування рішення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та скасування рішення Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про перерахування пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №961170172142 від 20.12.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки, на думку відповідача, матеріали пенсійної справи позивачки не містять документів, які б служили підставою для обчислення страхового стажу в кратному розмірі, 20.12.2018 відповідач прийняв рішення №961170172142 про приведення з 01.12.2018 пенсійної справи у відповідність до норм чинного законодавства, а період роботи з 20.01.1978 по 12.07.1983 в районах Крайньої Півночі зарахував до стажу в одинарному розмірі. ОСОБА_1 вважає такі дії відповідача протиправними, так як надала всі необхідні документи, які підтверджують, що у спірний період працювала в районах Крайньої Півночі, а тому період з 20.01.1978 по 12.07.1983 підлягає обчисленню в кратному розмірі.
Ухвалою судді від 10.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №500/1281/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20.06.2019 представник відповідача подав до суду відзив, в якому вказав, що пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Оскільки позивачем не було представлено в об'єднане управління жодного з вище перелічених документів, де було б зазначено, що на позивача поширюються пільги передбачені для осіб, які працювали в зазначеній місцевості, тому період роботи з 20.01.1978 по 12.07.1983 обчислено в одинарному розмірі.
Відповідно до довідки секретаря судового засідання, судове засідання 10.07.2019 не проводилося у зв'язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці. Судове засідання відкладене на 25.07.2019.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві, просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив в повному обсязі з мотивів наведених у відзиві на позов, просив відмовити в їх задоволенні.
Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.
Судом встановлено, що з 06.01.2003 позивачці призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» при загальному стажі тривалістю 24 роки 3 місяці 23 дні.
З 01.01.2004 пенсію позивачки перераховано відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та період роботи з 20.01.1978 по 12.07.1983 (період роботи в районах Крайньої Півночі) перераховано у півтора кратному розмірі. Загальний страховий стаж склав 27 років 19 днів.
В подальшому, на підставі поданих позивачкою заяв про перерахунок, страховий стаж було перераховані і він становив 31 рік 3 місяці 20 днів, період роботи з 20.01.1978 по 12.07.1983 (період роботи в районах Крайньої Півночі) врахований у півтора кратному розмірі.
Рішенням №961170172142 від 20.12.2018 про приведення з 01.12.2018 пенсійної справи у відповідність до норм чинного законодавства, період роботи з 20.01.1978 по 12.07.1983 в районах Крайньої Півночі зараховано ОСОБА_1 до стажу в одинарному розмірі.
В подальшому позивачка звернулася до відповідача про скасування прийнятого рішення, однак листом від 02 травня 2019 року № 175//К-11 їй було відмовлено.
Не погодившись із такими діями та рішенням Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, позивачка звернулася до суду із відповідним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до цих районів, було встановлено Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» та від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а також Інструкцією про порядок надання пільг, затверджений постановою Держкомпраці і Президії ВЦРПС від 16.12.1967.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів СРСР №148 від 10.02.1960 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Пунктом «д» статті 5 цього Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» встановлено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, при умові укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» постановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» з п'яти до трьох років. Надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості за власною ініціативою, за умови укладення ними трудових договорів на термін три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року, тобто з 01.03.1960 до 01.01.1991 -у півтора кратному розмірі.
Крім цього, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування пільгового обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі до 01.01.1991 року, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Абзацом другим підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком, за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Як слідує із записів у вкладці в трудову книжку позивачки (а.с. 17 зворот), ОСОБА_1 з 20.01.1978 по 12.07.1983 працювала в Мегіонській експедиційно-комплектувальній базі на посаді інженера відділу праці та заробітної плати повний робочий день (Ханти-Мансійський автономний округ, Тюменська область, РРФСР).
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 р. № 1029 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» Ханти-Мансійський автономний округ входить до переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширюється дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року про пільги для осіб, які працюють в цих районах і місцевостях.
Даний факт також підтверджується довідкою ВАТ «Славнефть-Мегионнефтегазгеология» №113 від 05.04.2019, у якій також зазначено, що на території Ханти-Мансійського автономного округу, де працювала позивачка з 20 січня 1978 року по 12 липня 1983 року, встановлено коефіцієнт до заробітної плати 1,5 (а.с.15).
Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №302/662/17.
Стаж роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (а.с. 10-11) та довідкою №113 від 05 квітня 2019 року.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що трудова книжка та вказана довідка є належними підставами для пільгового обчислення стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі у відповідності до ст.5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», а тому суд приходить до висновку, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 12, код ЄДРПОУ 40377598) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 20 грудня 2019 року № 961170172142.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 липня 2019 року.
Головуючий суддя Баранюк А.З.
копія вірна
Суддя Баранюк А.З.