про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
26 липня 2019 р. Справа № 480/2761/19
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Соп'яненко О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернулась Біловодська сільська рада Сумського району Сумської області з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Просить зобов'язати Головне Управління Держгекадастру у Сумській області видати наказ про передачу:
-земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 97,4349га,
-земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 68,5468га,
-земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 23,0253га,
-земельної ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 площею 9,9899 га,
-земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 площею 40, 0 та,
-земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 площею 20,0270га,
-земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_7 площею 20,3902га,
-земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_8 площею 17,8954га,
-земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_9 площею 17,1601га,
-земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_10 площею 42,3945га,
-земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_11 площею 6, 43 га,
-земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_12 площею 2,008 га,
-земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_13 площею 34,8297га,
- земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_14 площею 3,4307 га,
-земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_6 площею 20,0270га,
-земельної ділянка з кадастровим номером НОМЕР_15 площею 12,40 га,
- земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_16 площею 0,2008 га,
- земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_17 площею 66,25 га, які належали КСП ім. Щорса і не передані у приватну власність, у комунальну власність територіальної громади Біловодської сільської ради Сумського району.
Вивчивши подані матеріали, суд вважає, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На думку суду спір, що розглядається не містить ознак публічно-правового з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Відповідно до ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до ч.9 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Зі змісту позовної заяви та матеріалів, доданих до неї вбачається, що позивач вважає, що землі, які належали КСП ім. Щорса і не передані у приватну власність, вважаються власністю територіальній громаді Біловодської сільської ради відповідно до вимог закону. Однак відповідно до витягів з Державного земельного кадастру вказані земельні ділянки є державною власністю. У зв'язку з цим звернувся до відповідача із заявою про передачу земельних ділянок у власність територіальній громаді Біловодської сільської ради Сумського району.
При цьому посилався на вимоги пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якого 21 з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Листом від 03.07.2019 відмовлено у задоволенні заяви з посиланням на відсутність підстав для передачі земельних ділянок державної власності у комунальну.
Тобто передумовою для звернення до суду із зазначеним позовом є спір про належність земельних ділянок до об'єктів права державної чи комунальної власності. Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки позивач вважає територіальну громаду власником земельних ділянок відповідно до закону, а відповідач вказує на те, що земельні ділянки не є об'єктом права комунальної власності, а відноситься до власності держави.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю) ... сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до частини першої статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи наведене, суд вбачає наявність підстав для відмови у відкритті провадження в цій справі, оскільки спір у справі не є публічно-правовим, та має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.
Керуючись ст. ст. 170,243,248 КАС України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Біловодської сільської ради Сумського району Сумської області до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про зобов'язання видати наказ про передачу земельних ділянок, які належали КСП ім. Щорса і не передані у приватну власність, у комунальну власність територіальної громади Біловодської сільської ради Сумського району.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Суддя О.В. Соп'яненко