25 липня 2019 р. Справа № 480/2281/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воловика С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2281/19 за позовом ОСОБА_1 до Московськобобрицької сільської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Московськобобрицької сільської ради (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Московськобобрицької сільської ради, яка полягає у ненаданні відповіді на заяву №14 від 09.01.2019;
- зобов'язати відповідача надати відповідь на заяву №14 від 09.01.2019.
10.07.2019 позивач подав до суду заяву, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення.
Позовні вимоги мотивує тим, що 09 січня 2019 року він звернувся до Московськобобрицької сільської ради із заявою № 14, яку надіслав електронною поштою та в якій просив надати інформацію на ряд запитань. Дана заява відповідає вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації", однак, ані в п'ятиденний термін з дня отримання заяви, ані станом на день звернення до суду відповідач відповіді на неї не надав.
На переконання ОСОБА_1 , бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви та ненадання відповіді є протиправною. В зв'язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/2085/19, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін з 24.07.2019, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Московськобобрицька сільська рада з позовними вимогами не погодилась, у відзиві на позовну заяву (а.с.13) зазначила, що позивачу було направлено лист № 02-21/12 від 10.01.2019 р. із відповідями на його заяви № 765 від 06.12.2018 р., № 836 від 22.12.2018 р., №№ 13, 14, 15 від 09.01.2019 р., однак даний лист гр. ОСОБА_1 у поштовому відділенні не отримав і лист був повернутий сільській раді. Відповідач також вбачає у діях позивача порушення ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки ним було подано окремі адміністративні позови за наслідками розгляду його заяв №№ 13, 14, 15, які до сільської ради були направлені одним електронним листом.
Враховуючи наведені обставини, Московськобобрицька сільська рада вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , 09 січня 2019 року відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" звернувся до Московськобобрицької сільської ради із заявою №14, яку надіслав електронною поштою та в якій просив надати інформацію на ряд запитань, однак відповіді на звернення надано не було (а.с.5).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Так, відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулюються Законом України "Про інформацію".
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовані Законом України "Про звернення громадян".
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" (далі - Закон) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг визначений статтями 15, 16 Закону.
Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань) (ч. 1 ст. 15 Закону).
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідач є розпорядником інформації.
Відповідно до п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані вести облік запитів на інформацію та надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію.
Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
З огляду на зазначені вимоги відповідач в межах своїх повноважень повинен був розглянути звернення позивача та надати обґрунтовану відповідь.
Натомість відповідачем не вчинено жодних дій щодо розгляду звернення. Доказів розгляду звернення матеріали справи не місять.
Так, відповідач зазначає, що гр. ОСОБА_1 свідомо не побажав отримати у поштовому відділенні лист із відповідями на його заяви, на підтвердження чого надав суду копію квитанції та конверта (а.с.14,15). Однак дані документи, на переконання суду, не можуть бути враховані як доказ, оскільки із наданої копії квитанції та копії конверта не вбачається, яке саме вкладення містилося в конверті, який документ надсилався заявнику, та, відповідно, які саме документи не вручено адресату.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази суду надають учасники справи.
З огляду на зазначену норму відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування заперечень проти позову.
Разом з тим, відповідно до статті 19 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, закон покладає обов'язок, у даному випадку на Московськобобрицьку сільську раду, об'єктивно і вчасно розглянути заяву, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства та забезпечити його виконання, повідомити позивача про наслідки розгляду заяви.
Суд зазначає, що відповідач не виконав такі обов'язки щодо розгляду звернення від 09.01.2019 р., відповіді на звернення у встановлений строк не надав.
Таким чином, доказів того, що звернення позивача розглянуте, матеріали справи не містять. Така бездіяльність щодо розгляду звернення порушує вимоги ч. 1 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" в частині вчасного розгляду, прийняття рішення та повідомлення громадян про наслідки розгляду заяви.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
На підставі викладеного суд вважає, що дії відповідача, що полягали у нерозгляді звернення ОСОБА_1 , є протиправними, що є підставою для зобов'язання повторно розглянути це звернення.
Стосовно заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов'язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт.
При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконувати в рамках законодавства.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 480/2281/19.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Московськобобрицької сільської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Московськобобрицької сільської ради, що полягають у ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_1 № 14 від 09.01.2019.
Зобов'язати Московськобобрицьку сільську раду (42235, Сумська область, Лебединський район, с. Московський Бобрик, вул. Центральна, 24, код ЄДРПОУ 04389621) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) відповідь на заяву № 14 від 09.01.2019.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик