24 липня 2019 року м. Рівне №460/1143/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРівненської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови, -
У травні 2019 року ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Рівненської митниці ДФС, в якому просив: визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000543/2 від 19.04.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00548.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, за наявності усіх документів, звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого транспортного засобу. У поданій митній декларації митна вартість транспортного засобу позивачем була визначена за резервним методом із розрахунку еквіваленту суми 4484,24 EUR - вартість згідно звіту №2019/3914 про оцінку колісного транспортного засобу від 09.04.2019 та 100 EUR - заявленої декларантом вартості транспортування транспортного засобу. Проте, відповідачем протиправно було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів подані документи і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Позивач погодився, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові, але при цьому митний орган може витребовувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач позову не визнав, подав відзив на адміністративний позов, просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, покликався на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією, встановлено, що документи містять розбіжності. При цьому митниця володіла інформацією, яка призвела до сумнівів у правильності визначення митної вартості транспортного засобу, позаяк за даними ЦБД ЄАІС, вартість такого транспортного засобу становить 11100 EUR, що перевищує заявлену до митного оформлення вартість транспортного засобу. Тому, відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації, на яку декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів. Оскільки декларантом було надано відмову в наданні додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та за результатом проведеної відповідно до положень Митного кодексу України процедури консультації з декларантом, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості заявленого товару. Таким чином, оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. Представник просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Щодо клопотання представника відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні, яке він подав разом з відзивом суд зазначає наступне.
Ухвалою від 29.05.2019 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оцінивши категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, обраний позивачем спосіб захисту його прав, свобод та інтересів розгляд справи було вирішено провести без виклику сторін.
Статтею 12 КАС України визначені форми адміністративного судочинства.
Так, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
5. Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Вирішуючи заявлене клопотання суд не встановив підстав для його задоволення та переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.04.2019 уповноваженою собою декларанта ПП «А-2» до відповідача було подано митну декларацію на митне оформлення транспортного засобу комерційного призначення легкового автомобіля марки «PEUGEOT»модель « 308», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення та додано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 2019567 від 11.03.2019 р.; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA204010|2019|211246 від 02.04.2019 р.; Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205010|2019|415636 від 14.03.2019 р.; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 25.04.2016 р.; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 01/04-03 від 01.04.2019 р.; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №2019/3914 від 09.04.2019 р.; внутрішній договір (контракт) доручення ННО 059791 від 12.03.2019 р.; договір про надання послуг митного брокера № 800 від 12.03.2019 р.; заява підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів № 840/17-37 від 09.02.2019 р.; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_3 від 15.05.2016 р.; паспортний документ особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України МЮ 227861 від 20.01.2010 р.; паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України СР 973172 від 25.07.2003 р.; митна декларація, UA 204010/2019/212129 від 09.04.2019.
Декларант самостійно визначив митну вартість транспортного засобу за резервним методом із розрахунку еквіваленту суми 4484,24 EUR - вартість згідно звіту №2019/3914 про оцінку колісного транспортного засобу від 09.04.2019 на рівні 137362,16 грн.
Також встановлено, що за результатами опрацювання документів долучених до митної декларації відповідачем згідно положень статей 53, 54, 368 Митного кодексу України, у спосіб визначений пунктом 2,3 Розділу ІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, декларанту направлено електронне повідомлення щодо підтвердження ціни купленого автомобіля з вимогою надати додаткові документи, а саме: касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості імпортованого транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення, а також наголошено про можливість подання інших документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Однак, декларантом на електронний лист митниці стосовно необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, повідомлено, що додаткові документи надаватись не будуть та прохання прийняти рішення про коригування митної вартості товару без врахування термінів визначених ст.53 МКУ.
19.04.2019 відповідач, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ (декларантом не надані касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості імпортованого транспортного засобу; копію митної декларації країни відправлення). Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA204000/2019/000548.
Також відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів за 19.04.2019 р. за № UA204000/2019/000543/2, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля в сумі 11100 EUR (еквівалент у національній валюті складає 332600,38 грн.).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 (далі - МК України, Кодекс).
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК України).
Відповідно до ч.6 ст.257 МК України, умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Аналіз вищевикладених правових норм дає підстави для висновку, що саме на декларанта покладено обов'язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, такими платіжними документами можуть бути касові або товарні чеки, ярлики, інші документи, які містять відомості щодо вартості товару, який ввозиться на територію України та використані декларантом документи повинні бути об'єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню.
Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч.5 ст.54 МК України).
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Відповідно до пункту 8 Розділу 2 наказу ДФС України від 11.09.2015 року №689 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», які розроблено відповідно до положень Розділів III та XI митного кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року №684 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 року №1021/27466), у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларування митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться у документах, що підтверджують заявлену митну вартість та відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України здійснює запит додаткових документів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Статтею 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 2, 3 статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч.4 ст.57 МК України).
Аналіз наведених вище норм законодавства зумовлює висновок про те, що обов'язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
В ході судового розгляду встановлено, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 МК України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією встановлено, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - згідно форм митного контролю за індексом 105-2 та 166-2 вартість має становити 11000 EUR.
Крім того в рахунку-фактурі від 11.03.2019 покупцем автомобіля зазначено ОСОБА_2 , але при цьому вартість автомобіля в сумі 2450 EUR готівкою сплатив ОСОБА_3 , і переміщення автомобіля також здійснювала ця особа.
Однак як митний орган вказав, що ні до митного оформлення, ні до позовної заяви позивачем не надано жодного документу, який би засвідчив повноваження ОСОБА_4 щодо купівлі імпортованого автомобіля та здійснення розрахунку за нього.
Відповідачем Рівненською митницею ДФС встановлено, з чим погоджується суд, що надані декларантом у розглядуваній ситуації документи не підтверджують об'єктивність визначення митної вартості транспортного засобу, тобто у розмірі 4484,24 EUR - вартість згідно звіту №2019/3914 про оцінку колісного транспортного засобу від 09.04.2019 та 100 EUR - заявленої декларантом вартості транспортування транспортного засобу.
В такій ситуації у відповідача були обґрунтовані підстави для виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.
Митницею було скеровано лист на електронну адресу декларанта щодо підтвердження ціни купленого автомобіля з вимогою надати додаткові документи, однак, декларантом повідомлено, що додаткові документи надаватись не будуть.
Судом встановлено, що декларантом не надано копію експортної митної декларації та касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого транспортного засобу.
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що відповідач правомірно здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00548 та рішення про коригування митної вартості товарів за №UA204000/2019/000543/2 від 19.04.2019 р., яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 11100 EUR.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність оспорюваних рішення та картки відмови підтверджено належними та допустимими доказами.
Отже, на підставі наведених норм, у зв'язку із неподанням документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, відповідачем правомірно винесено оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00548 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA204000/2019/001022.
Враховуючи підтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони декларанта під час визначення митної вартості товарів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставним та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00548 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000543/2 від 19.04.2019 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 25 липня 2019 року.
Суддя Махаринець Д.Є.