26 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1703/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чеснокової А.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Безеги А.А.
представника позивача - Крамаренко О.П.,
представника відповідача - ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-
14 травня 2019 року позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 23497,25 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем у 2018 році не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, внаслідок чого Фондом соціального захисту інвалідів до ФОП ОСОБА_2 застосовано адміністративно-господарські санкції в розмірі 23150,00 грн. У зв'язку з несплатою відповідачем зазначеної суми у строк, передбачений Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", позивачем нараховано пеню. Несплата вищевказаних сум стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені з підприємства.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи.
06 червня 2019 року судом отримано відзив, у якому представник відповідача вказує на відсутність правових підстав для застосування до ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання в 2018 році нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів /а.с. 22-25/.
У відповіді на відзив від 10 червня 2019 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів заперечує доводи відповідача про невиконання позивачем у 2018 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та наполягає на безпідставності застосування до ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарських санкцій та пені /а.с. 42-43/.
19 червня 2019 року до суду надійшли письмові заперечення представника відповідача, в яких останній не визнає обґрунтованими твердження позивача, викладені у відзиві на позов, зазначаючи, що за результатами математичного обчислення середньооблікової кількості працевлаштованих у ФОП ОСОБА_2 осіб з інвалідністю випливає, що така кількість становить 0 осіб /а.с. 46-49/.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позов.
Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Полтавському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як фізична особа-підприємець, який у своїй діяльності використовує найману працю.
Згідно відомостей, зазначених у Звіті, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) у 2018 році становила 11 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1 особа, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1 особа /а.с. 9/.
Разом із тим, на переконання позивача, відомості про працевлаштування позивачем однієї особи з інвалідністю, є недостовірними, оскільки працевлаштування особи з інвалідністю у ФОП ОСОБА_2 мало місце лише у жовтні 2018 року, а відтак, середньооблікова річна кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складає 0 осіб.
Частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарські санкції у розмірі 23150,00 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 347,25 грн. /а.с. 9/.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно з частинами першою та другою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина четверта статті 217 Господарського кодексу України).
Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналіз вищевикладеного дає підстави стверджувати, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Судом встановлено та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні, що до 01 жовтня 2018 року у ФОП ОСОБА_2 працювало 6 найманих працівників, що виключало обов'язок останнього створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.
З жовтня 2018 року кількість найманих працівників збільшилась до 24 осіб, а з листопада - до 26 осіб. Вищевказані обставини зумовили необхідність створення робочого місця для працевлаштування інваліда, реєстрацію позивача у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та подальшого подання звітів до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі Наказу № 48 від 04 жовтня 2018 року на посаду робітника з комплексного прибирання та утримання будинків з прилеглими територіями з 05 жовтня 2018 року прийнято громадянку ОСОБА_3 , якій в установленому порядку встановлено третю групу інвалідності /а.с. 89, 148/. З пояснень представника відповідача встановлено, що трудові правовідносини позивача з вищевказаною особою тривають і станом на дату розгляду цієї справи судом.
Таким чином, упродовж 2018 року ФОП ОСОБА_2 дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що виключає наявність правових підстав для застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій в порядку статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
За викладених обставин, позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судового збору відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Європейська, 49, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26 липня 2019 року.
Суддя А.О. Чеснокова