22 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1688/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання- Безеги А.А.
позивача - ОСОБА_1
представників позивача - ОСОБА_6, ОСОБА_7
представника відповідача - Яловець М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про скасування постанови, -
13 травня 2019 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області в якій просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ2993/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 23 квітня 2019 року;
визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Полтавській області про усунення виявлених порушень № ПЛ3996/156/АВ/П від 10 квітня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що спірна постанова винесена відповідачем без достатніх на те правових підстав. Крім того, зазначив про порушення відповідачем порядку розгляду його справи, а також вказував на те, що заходи контролю Управлінням Держпраці у Полтавській області здійснені та оформленні з порушеннями чинного законодавства.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху через невідповідність останньої вимогам статей 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
13 червня 2019 року судом отримано відзив, у якому відповідач спростовує доводи позовної заяви та наполягає на обґрунтованості спірної постанови /а.с. 40-43/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті.
18 червня 2019 року судом одержано заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ2993/156/АВ/П/ТД-ФС від 23 квітня 2019 року та зупинення стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ2993/156/АВ/П/ТД-ФС від 23 квітня 2019 року, яка ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року задоволена судом.
21 червня 2019 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якому ФОП ОСОБА_1 наполягав на відсутності між ним та гр. ОСОБА_3 трудових правовідносин /а.с. 98-99/.
В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в заявах по суті справи.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
ОСОБА_1 зареєстрований 29 травня 2003 року як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з ЄДР /а.с. 21-22/. Свою господарську діяльність позивач здійснює у сфері роздрібної торгівлі.
У період з 09 квітня 2019 року по 10 квітня 2019 року уповноваженими особами відповідача проведено інспекційне відвідування магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 , у якому здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
Результати проведеного заходу контролю відображені в акті інспекційного відвідування від 10 квітня 2019 року № П3996/156/АВ /а.с. 47-54/. Проведеним заходом державного контролю встановлено факт допущення позивачем працівника до роботи без належного оформлення з ним трудових правовідносин, що стало наслідком винесення припису про усунення виявлених порушень № ПЛ3996/156/АВ/П від 10 квітня 2019 року /а.с. 8-9/.
У подальшому начальником Управління Держпраці у Полтавській області прийнято рішення від 11 квітня 2019 року про призначення справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 до розгляду на 23 квітня 2019 року в Управлінні Держпраці у Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Пушкіна, 119 /а.с. 61/.
За наслідками розгляду справи, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу від 23 квітня 2019 року № ПЛ2993/156/АВ/П/ТД-ФС в розмірі 125190,00 грн., примірник якої Управлінням Держпраці у Полтавській області направлено на адресу позивача /а.с. 70/.
Із зазначеною постановою позивач не погодився; вважає її незаконною, такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернувся до суду з цим позовом.
Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, проаналізувавши підстави та законодавче обґрунтування позовних вимог та заперечень відповідача, вивчивши письмові докази, залучені учасниками до матеріалів адміністративної справи, вислухавши покази свідків, суд приходить до наступних висновків.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, статтею 4 Закону України "Про охорону праці" визначено, що державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.
Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386/2011, затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення № 386/2011), відповідно до пункту 1 якого Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).
Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує, зокрема, реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.
Одними із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю /пункт 3 Положення № 386/2011/.
За приписами підпункту 1 пункту 4 цього ж Положення Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства.
У відповідності до вимог пункту 6 Положення № 386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, видавати в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, а також фондам загальнообов'язкового державного страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; складати у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.
За змістом пункту 7 Положення № 386/2011 Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Крім того, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877).
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Відтак, визначений у статті 1 Закону № 877 перелік не є вичерпним.
З аналізу наведеного вбачається, що встановлення законодавцем такої форми перевірки як інспекційне відвідування обумовлене необхідністю реалізації статті 259 КЗпП України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що встановлено статтею 259 Кодексу законів про працю України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Відповідно до положень пунктів 2-3 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження).
Таким чином, відповідач, як територіальний орган Держпраці, наділений правом проводити позапланові заходи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позивача з питань, віднесених до його компетенції, зокрема, у формі інспекційних відвідувань.
Окремо належить звернути увагу на те, що імперативні норми щодо вичерпного переліку контрольних заходів, які може здійснювати суб'єкт владних повноважень, - відсутні, а відтак, інспектори у своїй діяльності можуть використовувати інші (не заборонені законодавством) форми контролю додержання суб'єктами господарювання вимог трудового законодавства, зокрема у формі інспекційного відвідування, що унормовано приписами 259 КЗпП України та нормами Порядку № 295.
Пунктом 3 Порядку № 295 встановлено, що контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
Таким чином, інспектори з праці, які є посадовими особами Держпраці та її територіальних органів, наділені контрольними повноваженнями на проведення інспекційних відвідувань, що підтверджується наявними службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
У відповідності до вимог частин 1-4 статті 7 Закону № 877, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Таким чином, наявність належним чином оформлених наказу, направлення та посвідчення на проведення перевірки є достатньою правовою підставою для здійснення інспекторами відповідного заходу державного нагляду (контролю) відповідно до вимог Закону № 877.
З матеріалів справи встановлено, що на виконання вищезазначених норм права відповідачем оформлено наказ від 08 квітня 2019 року № 83П про проведення заходів державного контролю /а.с. 45-46/.
09 квітня 2019 року Управлінням Держпраці у Полтавській області сформовано направлення № 734 на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в діяльності ФОП ОСОБА_1 /а.с. 44/.
В ході проведення інспекційного відвідування уповноваженими представниками відповідача встановлено факт виконання гр. ОСОБА_3 продажу продуктів харчування в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1". Документів на підтвердження оформлення трудових відносин між позивачем та вищеназваним найманим працівником до перевірки не надано.
Посилаючись на те, що гр. ОСОБА_3 здійснює власну підприємницьку діяльність в частині приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" та не має жодного відношення до підприємницької діяльності позивача, в тому числі не перебуває з ним у трудових відносинах, ФОП ОСОБА_1 наполягає на хибності висновків інспекційного відвідування щодо виконання вказаною особою функцій продавця товарів позивача без оформлення трудових відносин.
На підтвердження своїх доводів позивачем надано суду копію договору оренди ФОП ОСОБА_3 . частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_4 /а.с. 25-26/.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 22 травня 2015 року, яка здійснює свою господарську діяльність у сфері торгівлі одягом у спеціалізованих магазинах /а.с. 64/.
З акта інспекційного відвідування № ПЛ3996/156/АВ від 10 квітня 2019 року встановлено та не спростовано позивачем, що під час проведення відповідачем заходів контролю гр. ОСОБА_3 здійснювала реалізацію продуктів харчування, з огляду на що суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що зазначена вище особа здійснювала власну незалежну господарську діяльність, а не виконувала функції продавця товарів ФОП ОСОБА_1 .
Крім того, відібраними під час проведення заходу контролю письмовими поясненнями гр. ОСОБА_3 підтверджено, що вона працює у ФОП ОСОБА_1 продавцем продовольчих та непродовольчих товарів в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" з березня 2018 року згідно графіка з 8:00 до 18:00 без перерви та вихідних, отримує заробітну плату в розмірі мінімальної, у липні 2018 року надавалась відпустка тривалістю 24 дні /а.с. 56/.
Слід зауважити, що надані ОСОБА_3 пояснення узгоджуються з письмовими поясненнями іншого продавця магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" ( ОСОБА_5 )., трудові відносини з яким позивачем оформлено належним чином /а.с. 55/.
Посилання позивача на те, що вказані вище пояснення ОСОБА_3 були продиктовані працівниками Управління Держпраці у Полтавській області не визнаються судом обґрунтованими, оскільки вищевказана особа власноруч склала та скріпила особистим підписом зазначений документ. З наданих ОСОБА_3 суду пояснень встановлено, що заходи примусу з боку працівників відповідача до неї не застосовувались.
У подальшому гр. ОСОБА_3 складено та подано відповідачу додаткові пояснення зміст яких повністю спростовує первинні. Слід зауважити, що зазначені додаткові пояснення ОСОБА_3 Управлінням Держпраці у Полтавській області правомірно не були взяті до уваги під час розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 , оскільки вивчення таких документів не передбачено Порядком № 509.
Таким чином, суд розцінює трудову діяльність ОСОБА_3 в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" позивача як таку, що здійснюється без оформлення трудових відносин з найманим працівником; а твердження позивача про те, що вказана особа не має статусу найманого працівників - суд визнає недостовірними та такими, що мають на меті уникнення відповідальності роботодавця за порушення законодавства у сфері трудових правовідносин.
За змістом статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У відповідності до вимог статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Суд зважає на те, що Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Cудовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи порушення позивачем вимог статті 24 Кодексу законів про працю України відтак, штрафі санкції, застосовані до ФОП ОСОБА_1 розраховані правомірно.
Суд відхиляє доводи позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 , оскільки розгляд такої справи відбувся без його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, з огляду на таке.
За правилами пунктів 3-4, 6 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі акта інспекційного відвідування № ПЛ3996/156/АВ від 10 квітня 2019 року начальником Управління Держпраці у Полтавській області прийнято рішення від 11 квітня 2019 року про призначення справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 до розгляду на 23 квітня 2019 року в Управлінні Держпраці у Полтавській області за адресою м. Полтава, вул. Пушкіна, 119, про що позивача повідомлено листом від 11 квітня 2019 року /а.с. 61/, який повернувся відповідачу із відміткою поштового відділення про закінчення терміну зберігання поштового відправлення /а.с. 62/.
Аналіз викладеного дає підстави вважати, що відповідачем додержано вимоги Порядку № 509 в частині повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу.
Так само, відхиляються судом посилання позивача на відсутність передбачених пунктом 5 Порядку № 509 підстав для прийняття наказу про проведення інспекційного відвідування з огляду на таке.
У відповідності до пунктів 19-21 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Судом встановлено, що позивачем 17 квітня 2019 року подано заперечення на акт інспекційного відвідування № ПЛ3996/156/АВ від 10 квітня 2019 року /а.с. 63/, відомості про наявність у ФОП ОСОБА_1 заперечень містяться також в акті інспекційного відвідування № ПЛ3996/156/АВ від 10 квітня 2019 року /а.с. 54/.
Разом із тим, зі змісту заперечень на акт інспекційного відвідування № ПЛ3996/156/АВ від 10 квітня 2019 року випливає, що станом на дату проведення відповідачем заходу контролю позивач не мав зауважень щодо підстав та правомірності його проведення. Окремо слід звернути увагу, що письмові зауваження до акта інспекційного відвідування позивачем подано поза межами передбаченого пунктом 21 Порядку № 295.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається факт допуску суб'єктом господарювання до інспекційного відвідування фахівців контролюючого органа, проведення вказаного заходу контролю з відома та у присутності позивача.
Відтак, у ході розгляду справи судом порушень процедури проведення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю суб'єктом владних повноважень не встановлено.
Відповідно до положень частин першої - третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, зміст письмових документів, долучених сторонами до письмових заяв по суті справи, показання свідка, суд встановив, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість спірної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ2993/156/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 23 квітня 2019 року та припису про усунення виявлених порушень № ПЛ3996/156/АВ/П від 10 квітня 2019 року; натомість позивачем правомірність зазначених актів індивідуальної дії належними, достовірними, допустимими та достатніми доказами не спростовано.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Полтавській області ( вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39777136 ) про скасування постанови відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26 липня 2019 року.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова