Справа № 420/3749/19
25 липня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тарасишиної О.М.,
за участю секретаря: Пивовар Т.В.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Вовк Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними дій щодо неприйняття первинної декларації та коригування митної вартості, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, в якому позивач просив суд визнати протиправними дії працівників Одеської митниці ДФС щодо неприйняття первинної декларації з заявленою фактурною вартістю транспортного засобу «PEUGEOT 508 SW 1.6 E-HDI», 2013 року випуску (№ кузова НОМЕР_1 ) з 5200 ЄВРО до 205541,62 грн. по курсу валюти 30.182 за даними НБУ станом на 14.03.2019 року та дії щодо коригування митної вартості транспортного засобу.
Ухвалою від 27.06.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
11.07.2019 року (вх. № 24794/19) представником позивача до канцелярії суду подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.
11.07.2019 року (вх. № 24796/19) представником відповідача до канцелярії суду подано заяву про відкладення судового засідання.
Ухвалою від 15.07.2019 року у задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції відмовлено.
22.07.2019 року (вх. № 26412/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема зазначив, що для проведення митного оформлення, придбаного в Федеративній Республіці Німеччина транспортного засобу «PEUGEOT 508 SW 1.6 E-HDI», 2013 року випуску (№ кузова НОМЕР_1 ), позивачем було подано до Одеської митниці ДФС відповідні документи, однак, всупереч наявності всього переліку необхідних документів на підтвердження придбання транспортного засобу та його вартості, позивачеві було відмовлено в прийнятті митної декларації та вказано на необхідність коригування митної вартості автомобіля. Так, керуючись вимогами працівників Одеської митниці ДФС, початкову вартість автомобіля, яка складала 5200 євро, скориговано до 205541,62 грн. (по курсу валюти за даними НБУ 30,182 станом на 14.03.2019 року) за резервним методом визначення митної вартості. При цьому, працівниками Одеської митниці ДФС не було вказано, як аргумент про наявність недостовірності заявленої вартості транспортного засобу, так і не зазначено жодного посилання на докази, що свідчили б про заниження митної вартості автомобіля.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, в яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що для здійснення митного оформлення товару транспортного засобу «PEUGEOT 508 SW 1.6 E-HDI», 2013 року випуску (№ кузова НОМЕР_1 ) до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію (МД) № UA500630/2019/006990 від 13.03.2019 року, у якій митну вартість товару у графі 42 МД декларантом вказано на рівні 5200 євро, що згідно з курсом на час подання МД (29,720396 грн.) складає 154546,6 грн. Так, під час здійснення митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UA500630/2019/006990 від 13.03.2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю 103-1, 105-2, 106-2, 210-1, 911-1, відповідно до яких «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ (митної вартості) за VIN-кодами: НОМЕР_3, валюта - EUR, вартість - 6790,00». 14.03.2019 року особа декларант позивача ОСОБА_2 за результатами проведених консультацій 14.03.2019р. звернулася до Одеської митниці із заявою, якою у відповідності до положень статті 269 Митного кодексу України просила надати дозвіл на відкликання МД № UA500630/2019/006990 від 13.03.2019, в обґрунтування якої вказано «Внесення змін у гр. 45, 47», що стало підставою для дроблення відповідної відмітки про відмову декларанта від оформлення товару за МД UA500630/2019/006990 від 13.03.2019. В подальшому, 14.03.2019 року декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару подано митну декларацію (МД) № UA500630/2019/007006, у якій в графі 42 «Ціна товару» вказано 5200 євро, в графі 43 «Код МВВ» декларантом вказано, що митна вартість визначена за 6 методом (резервним), а в графі 45 «Коригування» декларантом вказано митну вартість товару - 205541,62 грн. Враховуючи зазначене, відповідач наголошує на тому, що Одеська митниця ДФС не відмовляла позивачу у митному оформленні товару, митне оформлення товару було здійснено за поданою декларантом (МД) № UA500630/2019/007006, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товарів та самостійно сплатив усі належні податки та збори, а тому податкові зобов'язання платника податків вважаються узгодженими та не підлягають оскарження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 4 частини 1 пунктів 23 та 29 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 70 частини 1 Митного кодексу України, метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.
Згідно зі статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів і документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Статтею 4 частиною 1 пунктом 8 Митного кодексу України, визначено, що декларант - це особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.
Статтею 265 частиною 1 пунктом 1 Митного кодексу України, встановлено, що декларантами мають право виступати при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір; в інших випадках - особа, яка відповідно до законодавства України має право вчиняти щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення юридично значущі дії від свого імені.
Статтею 4 частиною 1 пунктом 63 Митного кодексу України, визначено, що уповноважена особа (представник) - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з проведенням митних формальностей, щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.
Для проведення митного оформлення, придбаного в Федеративній Республіці Німеччина транспортного засобу «PEUGEOT 508 SW 1.6 E-HDI», 2013 року випуску (№ кузова НОМЕР_1 ), позивачем було подано до Одеської митниці ДФС митну декларацію (МД) № UA 500630/2019/006990 від 13.03.2019 року (а.с. 60-61).
Як зазначено у відзиві на позовну заяву, під час здійснення митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UA500630/2019/006990 від 13.03.2019 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю 103-1, 105-2, 106-2, 210-1, 911-1, відповідно до яких «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов'язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ (митної вартості) за VIN-кодами: НОМЕР_3, валюта - EUR, вартість - 6790,00».
14.03.2019 року особа декларант позивача ОСОБА_2 за результатами проведених консультацій звернулася до Одеської митниці із заявою, якою у відповідності до положень статті 269 Митного кодексу України просила надати дозвіл на відкликання МД № UA500630/2019/006990 від 13.03.2019, в обґрунтування якої вказано «Внесення змін у гр. 45, 47», що стало підставою для дроблення відповідної відмітки про відмову декларанта від оформлення товару за МД UA500630/2019/006990 від 13.03.2019 (а.с. 60, 62).
Приписами статті 52 частини 3 пункту 5 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема, приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів.
Статтею 264 частинами 1, 2 (абзацу 1), 8 Митного кодексу України, визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно статті 255 частини 1 Митного кодексу України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Відповідно до статті 255 часини 2 Митного кодексу України, строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.
За приписами статті 55 частин 5, 6 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Відповідно до статті 255 частини 4 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Згідно із статтею 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
Як визначено статтею 269 частиною 1 Митного кодексу України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.
У відповідності до статті 269 частини 7 Митного кодексу України порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається КМУ.
Відповідно до пункту 33 Положення про митні декларації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 (далі по тексту - Положення № 450) За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.
У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.
Дозвіл митного органу на зміну або відкликання митної декларації, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.
Відповідно до пункту 34 Положення № 450, не дозволяється: внесення змін до граф 1 (перший і другий підрозділи), 14, 37 (перший підрозділ) і 54 митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа; внесення змін або відкликання митної декларації у разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у цій митній декларації товарів; внесення змін до митної декларації, якщо з поданих документів не випливає, що відомості, зазначені у цій митній декларації, необхідно змінювати; внесення змін або відкликання митної декларації після надання декларанту або уповноваженій ним особі митним органом, якому подана така митна декларація, інформації про призначення митним органом митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення або перевірки документів на товари (крім випадків, коли після проведення зазначених митних формальностей порушень митних правил не виявлено); внесення змін до митної декларації або її відкликання у разі відсутності документів, що підтверджують необхідність внесення таких змін або її відкликання; внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа з метою подання відомостей у випадках, коли Митним кодексом України передбачена необхідність подання з цією метою додаткової декларації.
Відповідно до пункту 36 абзаців 3, 4 Положення № 450, внесення змін до поданої митному органу електронної митної декларації здійснюється шляхом її відкликання. Заява декларанта або уповноваженої ним особи щодо відкликання електронної митної декларації надсилається декларантом митному органу у складі засвідченого електронним цифровим підписом електронного повідомлення.
Таким чином, за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу здійснюється відкликання поданої митному органу електронної митної декларації, водночас відкликання митної декларації може бути здійснено виключно у випадку надання декларантом документів, що підтверджують необхідність відкликання митної декларації, які декларант повинен подати митному органу.
Позивач через уповноважену ним особу декларанта, скориставшись наданим статтею 269 Митного кодексу України правом, відкликав митну декларацію №UA500630/2019/006990 від 13.03.2019 року, шляхом подання 14.03.2019 до митного органу заяви, зазначивши причиною відкликання митної декларації внесення змін у гр. 45, 47 (а.с. 62).
На підставі вказаної заяви позивача, відповідач у відповідності до статті 256 Митного кодексу України за заявою декларанта прийняв рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні в межах строку, відведеного статтею 255 Митного кодексу України для завершення митного оформлення, про що була зроблена відповідна відмітка у митній декларації (а.с. 60).
Таким чином, оскільки заява про відкликання митної декларації була подана позивачем до завершення митних формальностей, її відкликання не заборонялося враховуючи вищевказані нормативні положення.
Отже, позивач у порядку, визначеному Митним кодексом України, звернувся з належною та обґрунтованою заявою про відкликання митної декларації, в свою чергу, відповідач діяв у відповідності до указаних норм законодавства.
В подальшому, 14.03.2019 року декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару «Легковий автомобіль, із двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від стисненням (дизель), такий що використовувався - 1шт. Марка «PEUGEOT», модель «PEUGEOT 508 SW 1.6 E-HDI», ідентифікаційний (VIN) № НОМЕР_1 , тип двигуна - дізель, робочим об'ємом циліндрів - 1560 см3, номер двигуна - не визначено. Загальна кількість місць, включаючи місце водія-5, призначення - для використання по дорогах загального користування, тип кузова - універсал, кількість дверей - 5, колісна формула - 2х4, календарний рік виготовлення - 2013 рік, Модельний рік виготовлення - 2013 рік, торгівельна марка - «PEUGEOT», виробник «PSA Peugeot Citroen», Країна виробник - FR до Одеської митниці ДФС подано митну декларацію (МД) № UA500630/2019/007006, у якій в графі 42 «Ціна товару» вказано 5200 євро, в графі 43 «Код МВВ» декларантом вказано, що митна вартість визначена за 6 методом (резервним), а в графі 45 «Коригування» декларантом вказано митну вартість товару - 205541,62 грн. (а.с. 14).
Митне оформлення було здійснено у звичайному порядку без застосування процедури, передбаченої ч.7 ст.55 МКУ.
Згідно з п.46.1. ст.46 ПК України митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.
Відповідно до п.54.1. ст.54 ПК України платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у митній декларації, що подається контролюючому органу у строки, встановлені законодавством. Митний орган є контролюючим органом щодо мита, акцизного податку, ПДВ тощо (ч.41.1.2. ст.41 ПК України).
Пункт 56.11. ст.56 ПК України містить норму про те, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що митне оформлення товару було здійснено за поданою декларантом (МД) № UA500630/2019/007006, в якій позивач самостійно визначив митну вартість товарів та самостійно сплатив усі належні податки та збори.
Таким чином, суд вважає, що сплачена позивачем сума митних платежів вважається узгодженим податковим зобов'язанням.
Враховуючи зазначене в сукупності, судом встановлено відсутність протиправних дій працівників Одеської митниці ДФС щодо неприйняття первинної декларації з заявленою фактурною вартістю транспортного засобу «PEUGEOT 508 SW 1.6 E-HDI», 2013 року випуску (№ кузова НОМЕР_1 ) з 5200 ЄВРО до 205541,62 грн. по курсу валюти 30.182 за даними НБУ станом на 14.03.2019 року та загалом дій щодо коригування митної вартості транспортного засобу.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Одеської митниці ДФС (місцезнаходження: вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, 65078; код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними дій щодо неприйняття первинної декларації та коригування митної вартості - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2019 р.
Суддя О.М. Тарасишина
.