Справа № 640/2161/16-ц
Провадження № 22-ц/818/2309/19
18 липня 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Сидорчук М.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на заочне рішення Київського районного суду міста Харкова, ухвалене 11 липня 2016 року у складі судді Зуб Г.А., -
У лютому 2016 року ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 188 411 грн. 37 коп. матеріального збитку, завданого дорожньо-транспортною пригодою (надалі ДТП), 1 992 грн. 60 коп. вартості експертизи і 1 884 грн. 12 коп. сплаченого судового збору.
В обґрунтування позову посилався на те, що ОСОБА_2 23 липня 2014 року о 20 год. 00 хв., керуючи автомобілем «Opel Tigra», номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Петровського (нині - Ярослава Мудрого) від вул. Пушкінська в напрямку вул. Сумська в м. Харкові. При виїзді з двору буд. № 24 по вул. Петровського в м. Харкові на головну дорогу, ОСОБА_2 не надав дорогу автомобілю «Jaguar XF», номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_6 , який рухався по вул. Петровського по головній дорозі. У результаті зіткнення пошкоджено автомобіль «Jaguar XF», чим позивачу завдано майнову шкоду у розмірі 188 411 грн. 37 коп. Автомобіль, яким керував ОСОБА_2 , належить на праві власності ОСОБА_3 Зіткнення автомобілів сталося з вини ОСОБА_7 , який порушив Правила дорожнього руху України.
Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 11 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнові збитки в розмірі 188 411 грн. 37 коп., витрати за проведення експертних досліджень у розмірі 1 992 грн. 60 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вина ОСОБА_7 у скоєнні ДТП 23 липня 2014 року встановлена постановою Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року. Відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) відшкодовувати шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки має ОСОБА_7 як особа винна у її заподіянні. Тому у задоволенні позову до ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , просить заочне рішення скасувати, провадження у справі закрити. Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалення рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що врахований судом при ухваленні рішення висновок експерта № 15621/3973 від 30 квітня 2015 року є неповним, неясним, необґрунтованим. У скоєнні ДТП 23 липня 2014 року винні обидва водія. Порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху спричинили аварію лише через порушення правил ОСОБА_1 .
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 липня 2016 року скасоване в частині задоволених позовних вимог, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволення позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2072 грн 54 коп., витрати за проведення комісійної судової автотехнічної експертизи в розмірі 4 952 грн.
Суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, ненадання до суду беззаперечних доказів, які б свідчили про наявність причинно-наслідкового зв'язку між спричиненою шкодою та протиправними діями лише відповідача ОСОБА_2 .
Постановою Верховного Суду від 13 лютого 2018 року постанову Апеляційного суду Харківської області від 18 квітня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд посилався на те, що суду апеляційної інстанції при розгляді справи необхідно було з'ясувати, чи правильно діяв в даній ДТП ОСОБА_2 , чи мав він технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем позивача шляхом надання йому дороги чи іншого безпечного маневру, який не створить небезпеки іншим учасникам руху та чи міг позивач уникнути зіткнення з автомобілем відповідача шляхом зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що висновок комісійної судової автотехнічної експертизи повністю побудований на поясненнях відповідача ОСОБА_2 .
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ., який діяв в інтересах ОСОБА_2 , дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається із матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 23 липня 2014 року о 20 год 00 хв при виїзді з двору будинку № АДРЕСА_1 вул АДРЕСА_2 на головну дорогу ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Opel Tigra» номерний знак НОМЕР_3 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , не надав перевагу в русі автомобілю «Jaguar XF», номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням власника автомобіля ОСОБА_1 , що рухався по вул. Петровського по головній дорозі. В результаті ДТП було заподіяно механічні пошкодження автомобілям та завдана майнова шкода.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 6 липня 2015 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП).
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року постанову Київського районного суду м. Харкова від 6 липня 2015 року скасовано, визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків, передбачених статтею 38 КУпАП (т.1 а.с. 4).
Відповідно до експертного автотоварознавчого дослідження від 15 жовтня 2014 року № 8586 майнова шкода заподіяна ОСОБА_6 в результаті ДТП станом на 23 липня 2014 року склала 116 311 грн 75 коп. (т.1 а.с. 8-26). Відповідно до експертного автотоварознавчого дослідження № 1 від 11.01.2016 майнова шкода заподіяна ОСОБА_6 в результаті ДТП станом на 11.01.2016 склала 188 411 грн 37 коп. (т.1 а.с. 8-37).
Відповідно до частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Задовольняючи позов про стягнення з ОСОБА_2 заданої позивачу матеріальної шкоди, суд першої інстанції правильно керувався нормами ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України та обґрунтовано виходив з того, що ДТП за участю сторін у справі виникло з вини ОСОБА_2 .
Згідно даних постанови Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року в зазначеній вище ДТП водій автомобіля «Opel Tigra» ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом виконання вимог пункту 10.2 Правил дорожнього руху (ПДР) України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В цій ДТП дії водія ОСОБА_2 не відповідають вимогам пункту 10.2 ПДР України та знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням ДТП. Апеляційний суд не розглядав питання щодо наявності або відсутності вини ОСОБА_6 у вищезазначеному ДТП тому, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався.
Згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серія АB2 № 711794 від 23.07.2014 ОСОБА_9 проти викладених в протоколі обставин не заперечував, про виникнення ДТП з вини водія автомобілю «Jaguar XF» не повідомив, надав пояснення на окремому аркуші (аркуші 1, 3 матеріалів адміністративної справи № 640/12729/14 - п).
Згідно з вимогами пункту 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Пункт 10.2 зазначає, що виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає. Згідно пункту 10.4 ПДР України перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот. Пунктом 12.3 ПДР України визначено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Пункт 12.4 ПДР України (у редакції на момент вчинення ДТП) дозволяв рух транспортних засобів у населених пунктах із швидкістю не більше 60 км/год.
Згідно висновку судової транспортно - трасологічної та автотехнічної експертизи № 1521/3973, проведеної в рамках справи про адміністративне правопорушення № 640/12729/14-п, від 30.04.2015 експерт зазначив, що в даній ДТП водій автомобіля «Jaguar XF» ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 11.4, 12.3 та 12.4 ПДР України. З причин, указаних у дослідницькій частині висновку, вирішити питання «Чи мав водій ОСОБА_6 технічну можливість запобігти зіткнення транспортних засобів шляхом виконання ПДР України?» та «Чи вбачається в діях водія ОСОБА_6 невідповідність вимогам ПДР України, які знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з ДТП?» - експертним шляхом, на даному етапі дослідження, неможливо (аркуші 44-65 матеріалів адміністративної справи № 640/12729/14 - п).
З висновку комісійної судової автотехнічної експертизи від 29 листопада 2017 року № 9895 (т.1 а.с. 221 - 226) у зазначеній вище ДТП 23 липня 2014 року технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів зі сторони водія «Jaguar XF» ОСОБА_6 , виходячи з пояснень водія ОСОБА_2 про механізм розвитку ДТП, визначалася виконанням ним вимог пунктів 12.3 та 12.4 ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру.
Згідно пунктів 12.3 та 12.4 ПДР України (в редакції на час виникнення ДТП) у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Дані про значене перевищення ОСОБА_6 швидкості руху перед зіткненням з автомобілем відповідача були повідомлені ОСОБА_2 у письмових поясненнях, адресованих судді Київського районного суду від 14.08.2014 (аркуші 7 - 8 справи про адміністративне правопорушення № 640/12729/14-п).
У протоколі про адміністративне правопорушення, письмових поясненнях ОСОБА_2 від 23.07.2014, інших матеріалах справи про адміністративне правопорушення № 640/12729/14-п та дійсної цивільної справи № 640/2161/16-ц будь - які дані про перевищення ОСОБА_6 швидкості руху перед зіткненням з автомобілем відповідача відсутні.
Зі змісту висновку комісійної судової автотехнічної експертизи від 29 листопада 2017 року № 9895 вбачається, що швидкість руху автомобіля ОСОБА_6 70 - 80 км на годину зазначена ОСОБА_2 , технічні параметри, які характеризують механізм ДТП на стадії зближення транспортних засобів, відсутні (т.1 а.с. 221-227).
Тобто висновок комісійної судової автотехнічної експертизи від 29 листопада 2017 року № 9895 про порушення ОСОБА_6 правил дорожнього руху, що є у причинному зв'язку з ДТП, засновані лише на поясненнях ОСОБА_2 Інших доказів руху ОСОБА_6 зі швидкістю 70 - 80 км.год. немає.
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Київського районного суду м. Харкова про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.
Письмові пояснення представника ОСОБА_2 від 15 квітня 2019 року (т.2 а.с. 105-111) в частині незаконності рішення суду про стягнення шкоди з особи, цивільна відповідальність якої застрахована, не стосуються доводів апеляційної скарги в її первісній та уточненій редакціях ( т. 1 а.с. 102-107, 122 - 127), тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції під час перегляду справи.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини у справі, перевірив докази, правильно встановив характер спірних правовідносин та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги висновків, викладених у рішенні суду, не спростовують. Тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 11 липня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 липня 2019 року.
Головуючий - О.Ю. Тичкова
Судді: А.В. Котелевець
Р.М. Піддубний