Справа № 2-о-66/09 Номер провадження 22-ц/814/1096/19Головуючий у 1-й інстанції Личковаха О.О. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
17 липня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Бутенко С.Б.
суддів: Кузнєцової О.Ю., Прядкіної О.В.
за участю секретаря: Кальник А.М.
розглянув в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Павелко Руслана Сергійовича
на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 12 червня 2009 року у складі судді Личковахи О.О.
у цивільній справі за заявою прокурора Хорольського району в інтересах Новачиської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання спадщини відумерлою,
У 2009 році прокурор Хорольського району Полтавської області звернувся в до Хорольського районного суду Полтавської області із заявою в порядку окремого провадження, в якій посилаючись на відсутність спадкоємців після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , якій згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Новачиської сільської ради від 11 грудня 2001 року № 122, належало 3,32 умовних кадастрових гектари на території Новачиської сільської ради, просив суд визнати спадщину відумерлою та передати її у власність територіальній громаді Новачиської сільської ради Хорольського району Полтавської області.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 12 червня 2009 року заяву прокурора Хорольського району Полтавської області про визнання спадщини відумерлою задоволено.
Визнано відумерлою спадщину, що залишилась після померлої ОСОБА_2 , яка проживала за адресою: с . Остапенки Хорольського району Полтавської області.
Передано у власність територіальної громади (комунальну власність) Новачиської сільської ради Хорольського району Полтавської області земельну ділянку площею 3,32 умовних кадастрових гектарів, яка знаходиться на території Новачиської сільської ради Хорольського району та належала померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Новачиської сільської ради народних депутатів від 11 грудня 2001 року № 122.
У березні 2019 року адвокат Павелко Р.С. в інтересах ОСОБА_1 , який не брав участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу на дане судове рішення та, вказуючи, що суд першої інстанції вирішив питання про права, інтереси та обов'язки спадкоємців ОСОБА_2 - її онуків ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які на час відкриття спадщини були неповнолітніми та в установленому законом порядку прийняли спадщину за правом представлення, просив рішення суду першої інстанції, як ухвалене судом з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, скасувати й постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви прокурора про визнання спадщини відумерлою.
У відзиві на апеляційну скаргу перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області Котяш А.І. просить відхилити апеляційну скаргу та рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 12 червня 2009 року залишити без змін. Вважає, що внаслідок визнання сільською радою вимог прокурора, згідно частини першої статті 61 ЦПК України обставини справи не підлягали доказуванню, а оскільки після смерті ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини спадкоємці не подавали, фактичні дії щодо управління та володіння спадковим майном не вчиняли, тому згідно норм статті 1270 ЦК України вважаються такими, що не прийняли спадщину. Крім того, впродовж 12 років після смерті ОСОБА_2 , 9 років після визнання судом спадщини відумерлою та набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття, жодних дій стосовно реалізації права на спадщину ним не вчинялося, бажання успадкування нерухомого майна, належного померлій ОСОБА_2 , та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом не виявлялося, а отже, питання про права апелянта судом не вирішувалося.
Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 25 квітня 2019 року у відновленні втраченого судового провадження по цивільній справі № 2-о-66/09 за заявою прокурора Хорольського району про визнання спадщини відумерлою відмовлено у зв'язку з відсутністю документів, які були подані сторонами при розгляді справи та надіслані (видані) судом до втрати провадження.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої, за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення передбачено статтею 376 ЦПК України.
Відповідно до статей 4, 5 ЦПК України кожна особа має право на судовий захист в порядку, встановленому цим Кодексом.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства (стаття 129 Конституції України, стаття 2 ЦПК України).
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для обмеження права апелянта на доступ до правосуддя шляхом апеляційного перегляду рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 12 червня 2009 року за заявою прокурора Хорольського району про визнання спадщини відумерлою за відсутності матеріалів втраченого судового провадження, оскільки оскаржуване судове рішення містить міркування, з яких виходив суд, та встановлені ним обставини справи.
Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , внаслідок чого відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті (статті 1218, 1220 ЦК України).
На підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Новачиської сільської ради народних депутатів від 11 грудня 2001 року № 122, ОСОБА_2 належало 3,32 умовних кадастрових гектарів на території Новачиської сільської ради.
Згідно довідки № 02-26/217 від 13.04.2009 року, виданої виконкомом Новачиської сільської ради Хорольського району Полтавської області, секретарем Новачиської сільської ради заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався.
Відповідно до повідомлення Хорольської державної нотаріальної контори № 01-14/661 від 08.05.2009 року заяви про прийняття спадщини від спадкоємців ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надходили і спадкова справа не відкривалась.
Задовольняючи заяву прокурора, суд першої інстанції виходив з наявності визначених статтею 1277 ЦК України правових підстав для визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна до територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Проте, колегія суддів не може погодитися із рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (статті 1217, 1258 ЦК України).
У першу чергу згідно статті 1261 ЦК України право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина перша статті 1266 ЦК України - спадкування за правом представлення).
Стаття 1268 ЦК України встановлює, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частиною другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу, - якою встановлено право на відмову від прийняття спадщини.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що особа, яка відноситься до спадкоємців за законом тієї черги, що отримала право на спадкування, і на час відкриття спадщини не мала належної цивільної дієздатності, тобто здатності своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, є такою, що фактично прийняла спадщину, якщо в порядку, встановленому статтею 1273 ЦК України не відмовилася від неї. За таких обставин подання заяви про прийняття спадщини у шестимісячний строк з дня її відкриття не вимагається.
За правилами частини першої статті 1277 ЦК України відумерлою суд визнає спадщину у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.
Як вбачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Новачиха Хорольського району Полтавської області, серії НОМЕР_2 , виданого на підставі запису в книзі реєстрації актів про народження 21 липня 1991 року за № 4 Новачиського сільЗАГС Хорольського району Полтавської області, батьком заявника зазначений ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця села Новачиха Хорольського району Полтавської області, серії НОМЕР_3 , виданого на підставі запису № 21 у книзі записів актів громадянського стану від 12 листопада 1967 року Новачанської сільської ради Хорольського району Полтавської області, матір'ю останнього була ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Новачиською сільською радою Хорольського району Полтавської області згідно актового запису за № 4 від 07 квітня 2003 року.
Таким чином, ОСОБА_1 є онуком померлої ОСОБА_2 та спадкоємцем першої черги за законом за правом представлення.
На час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був неповнолітнім, в порядку, встановленому частиною третьою статті 1273 ЦК України від спадщини не відмовлявся, отже, є таким, що прийняв спадщину відповідно до закону.
Вказані обставини свідчать про те, що на час відкриття спірної спадщини на земельну ділянку площею 3,32 умовних кадастрових гектарів на території Новачиської сільської ради Хорольського району у ОСОБА_2 був спадкоємець - ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після померлої баби, що відповідно до положень статті 1277 ЦК України виключає факт відумерщини спадщини.
Заперечення прокурора колегією суддів до уваги не беруться, оскільки спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття й відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина п'ята статті 1268, частина третя статті 1296 ЦК України).
Посилання прокурора на записи у господарських книгах № 10 села Остапенки за 2001-2005 роки та 2006-2010 роки щодо не проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини є безпідставними, оскільки прийняття заявником спадщини відбулось з інших правових підстав, в силу неповнолітнього віку, що могло бути встановлено на час розгляду справи в суді першої інстанції шляхом витребування та дослідження таких записів, з яких вбачається належність неповнолітніх онуків, у тому числі заявника ОСОБА_1 , до членів домогосподарства ОСОБА_2 та відмітка про смерть сина останньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6, що давало змогу суду з'ясувати підставність заявлених прокурором вимог.
Суд першої інстанції зазначених обставин не перевірив та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність територіальної громади Новачиської сільської ради Хорольського району Полтавської області, неправильно застосувавши норми матеріального права, оскільки наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, виключає можливість застосування до правовідносин положень статті 1277 ЦК України.
Оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_1 , який не був залучений до участі у справі, що є процесуальною підставою для скасування рішення суду.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції через неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, та ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні заяви прокурора про визнання спадщини відумерлою (пункт 2 частини першої статті 374, пункти 3, 4 частини першої, пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павелко Руслана Сергійовича - задовольнити.
Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 12 червня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні заяви прокурора Хорольського району в інтересах Новачиської сільської ради Хорольського району про визнання спадщини відумерлою - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: С.Б. Бутенко
Судді: О.Ю. Кузнєцова
О.В. Прядкіна