Справа № 341/1882/18
Провадження № 22-ц/4808/967/19
Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.
Суддя-доповідач Пнівчук
22 липня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В.
секретаря Петріва Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 05 квітня 2019 року, в складі судді Шамотайла О.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок пошкодження земельної ділянки, що належить на праві приватної власності,
У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача привести у належний стан належну йому земельну ділянку шляхом демонтажу прокладеного трубопроводу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обгрунтовувано тим, що він являється власником земельної ділянки загальною площею 0,1193 га, що розташована у с. Вікторів, Галицького району в урочищі «Вище зупинки», цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства.
Відповідач ОСОБА_1 є суміжним землекористувачем. У серпні 2017 року ОСОБА_1 при проведенні будівельних та ремонтних робіт - прокладанні трубопроводу на своїй земельній ділянці пошкодив 0,0036 га родючого грунту належної йому (позивачу) на праві власності земельної ділянки.
Земельною комісією 12 вересня 2017 року в складі сільського голови та двох депутатів складено акт, у якому зафіксовано факт пошкодження родючого шару грунту його земельної ділянки при проведенні ОСОБА_1 самовільних земляних робіт для прокладання трубопроводу.
На неодноразові звернення про приведення у належний стан його земельної ділянки відповідач не реагує.
Позивач посилався на те, що своїми діями ОСОБА_1 заподіяв йому матеріальну шкоду. Згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1193 га, що знаходиться в урочищі «Вище зупинки» у с. Вікторів Галицького району - ринкова вартість її становить 49282,83 грн., з чого випливає, що в результаті пошкодження родючого грунту вказаної земельної ділянки йому завдано матеріальні збитки на суму 1487,16 грн.
ОСОБА_3 зазначив про заподіяння йому протиправними діями моральної шкоди, оскільки переніс моральні страждання та нервові стреси через те, що не мав можливості обробити свою земельну ділянку та зібрати з неї урожай.
Позивач, просив зобов'язати ОСОБА_1 привести у належний стан належну йому земельну ділянку шляхом демонтажу прокладеного трубопроводу, стягнути з нього на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди: 1487,16 грн. за пошкодження шару грунту землі розміром 0,0036 га, 2000,00 грн витрат по оплаті за складання звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, 3000,00 грн по оплаті правової допомоги, витрати по оплаті судового збору - 715 грн. та 10000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 квітня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати частину трубопроводу, що прокладений через земельну ділянку що належить ОСОБА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду за пошкодження родючого шару грунту пл.0,0036 га при проведенні самовільних земляних робіт для прокладання трубопроводу ОСОБА_1 в сумі 1487 грн 16 коп, а також понесені витрати в сумі 2000,00 грн за оцінку земельної ділянки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 743 грн 58 коп. та 705 грн. витрат по оплаті судового збору.
В решті вимог позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на дане рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Представник апелянта зазначила, що всупереч вимог ЦПК України Галицьким районним судом 01.11.2018 року постановлено ухвалу про направлення справи за підсудністю в суд за зареєстрованим місцем проживання відповідача, однак, спір мав розглядатись Галицьким районним судом за місцезнаходженням земельної ділянки позивача.
ОСОБА_1 є власником домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 відповідача газифікований, однак водопостачання в будинку відсутнє. Поруч з будинком знаходиться криниця-джерело загального користування, якою користуються всі мешканці с. Вікторів.
Звертаючись до суду позовом ОСОБА_3 на підтвердження факту пошкодження родючого шару землі при проведенні самовільних земляних робіт для прокладання трубопроводу (підведення води) ОСОБА_4 подав акт обстеження земельної ділянки від 12.09.2017 року №5. Однак, на думку представника апелянта, даний документ не підтверджує вказаних позивачем обставин та не являється допустимим доказом.
Розмір збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням або тимчасовим зайняттям земельних ділянок у встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. У такому ж порядку визначаються збитки, заподіяні обмеженням прав власників землі та землекористувачів, погіршенням якості земель або приведенням їх у не придатний для використання за цільовим призначенням стан внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.
Поданий позивачем акт складено сільським головою Вікторівської сільської ради ОСОБА_5 та депутатами сільської ради ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Виходячи із положень Порядку, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 р. №284 комісія, якою було здійснено обстеження земельної ділянки не мала відповідних повноважень, вона не була створена у встановленому законом порядку та до її складу не входили особи визначені п.2 вищезазначеного Порядку, крім того зазначений акт ніким не затверджений, як це передбачено у Порядку.
Доданий позивачем розрахунок збитків, який зазначено в Звіті про експертну грошову оцінку земельної ділянки є недопустимим доказом, оскільки як зазначено в п.п. 4,2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1003 року №284 розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених або необхідних витрат на поліпшення якості земель. Такі розміри визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районним державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських рад.
Позивачем не надано жодних належних доказів того, що саме на його земельній ділянці прокладено трубопровід, матеріали справи не містять даних що саме ОСОБА_1 прокладав трубопровід, не надано жодних схем, фото фіксацій, висновків спеціалістів-геодезистів, якими було б підтверджено наявність трубопровода на його земельній ділянці.
Представник апелянта просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.
Правом на подачу відзиву позивач не скористався.
У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів та визнав факт того, що відповідач дійсно проклав через земельну ділянку позивача трубопровід однак зі згоди позивача.
Позивач ОСОБА_3 заперечив вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідає у повній мірі.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 , загальною площею 0,1193 га цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства що розташована в с. Вікторів, Галицького району що розташована в урочищі «Вище зупинки», про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Відповідач ОСОБА_1 є суміжним землекористувачем.
Позивач, посилаючись на те, що ОСОБА_1 здійснюючи будівельні роботи на своїй земельній ділянці без його згоди проклав через належну йому земельну ділянку трубопровід, пошкодив родючий грунт, чим заподіяв йому матеріальну та моральну шкоду.
Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до п.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 12 ЦПК України суд розглядає справу на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами, відповідно до положень ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами;) висновками експертів; показаннями свідків.
Належними, згідно ст. 77 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставуини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх позовних вимог позивачем надано суду акт обстеження земельної ділянки №5 від 12.09.2017 року складений комісією у складі сільського голови ОСОБА_5 та двох депутатів сільської ради ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до якого земельною комісією виявлено факт пошкодження родючого шару грунту при проведенні самовільних земляних робіт для прокладання трубопроводу (підведення води) ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі представник апелянта посилався на те, що позивачем не надано належних доказів того, що на його земельній ділянці ОСОБА_1 прокладено трубопровід.
Разом з тим, у засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_8 визнав факт прокладення відповідачем через земельну ділянку ОСОБА_3 трубопроводу, однак посилався на те, що такі роботи здійснені зі згоди останнього.
Таким чином, обставини щодо прокладення ОСОБА_1 трубопроводу та наявність такого на земельній ділянці позивача, згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню як такі що визнані представником відповідача.
Що стосується посилань представника відповідача про те, що роботи по прокладенню трубопровода через земельну ділянку позивача здійснені зі згоди ОСОБА_3 , то такі не підтверджені будь-якими доказами з цього приводу.
Таким чином доводи позивача щодо прокладення відповідачем через його земельну ділянку трубопроводу без його згоди знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.
Щодо вимог позивача про заподіяння йому матеріальної шкоди внаслідок пошкодження шару грунту його земельної ділянки розміром 0,0036 га, то суд виходить з наступного.
Згідно ч.ч.2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом у тому числі відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків.
Оскільки ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_3 проклав через належну йому на праві власності земельну ділянку трубопровід, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача демонтувати прокладений ним трубопровід через земельну ділянку ОСОБА_3 .
Вирішуючи позов в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди суд виходив із того, що позивачем доведено правомірність вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1487,16 грн, яка завдана діями суміжного сусіда, що призвело до порушення родючого шару грунту на земельній ділянці площею 0,0036 га.
Однак, суд не врахував, що позивачем не надано належних доказів пошкодження родючого шару грунту частини його земельної ділянки.
Відповідно до положень ст. 4, ч.1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» б'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України. Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Згідно п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру- державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Відповідно до п.4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: виконанням умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних із порушенням ґрунтового покриву, своєчасним проведенням рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених відповідним робочим проектом землеустрою.; обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.
Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
Таким чином, акт обстеження земельної ділянки від 12.09.2017 року складений комісією у складі сільського голови ОСОБА_5 та двох депутатів сільської ради ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про пошкодження родючого шару грунту частини земельної ділянки позивача, який не містить даних обстеження земельної ділянки та опису в чому саме полягає пошкодження родючого грунту, а також звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки позивача не можуть слугувати належними доказами заподіяння позивачу матеріальної шкоди внаслідок пошкодження родючого шару грунту земельної ділянки - у сумі 1487,16 грн, а тому суду не було підстав для стягнення вказаної суми з відповідача, а також витрат по оплаті за проведення оцінки земельної ділянки.
Апеляційний суд приходить до висновку, що суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь ОСОБА_3 відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі 743,58 грн, оскільки позивач переніс моральні переживання, нервовий стрес у зв'язку із самовільним прокладення через його земельну ділянку трубопроводу, такий розмір відповідає вимогам розумності і справедливості, виходячи із суті заявленого позову.
З огляду на встановлене, апеляційний суд, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди за пошкодження родючого шару грунту та понесених витрат по оплаті за проведення оцінки земельної ділянки та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди. У решті рішення суду слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 квітня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди за пошкодження родючого шару грунту та понесених витрат по оплаті за проведення оцінки земельної ділянки скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження земельної ділянки, понесених витрат по оплаті за проведення оцінки земельної ділянки - відмовити.
У решті рішення суду залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, у випадках передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 25 липня 2019 року.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: Г.П. Мелінишин
Л.В. Ясеновенко