Провадження № 22-ц/803/5824/19 Справа № 207/2399/17 Суддя у 1-й інстанції - Бистрова Л. О. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 27
23 липня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги банк мотивував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30.11.2011 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Однак ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконала в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 31 липня 2017 року становить - 54 195,95 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3 715,77 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 43 823,23 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 3 600,00 грн.; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 2556,95 грн.. Вказану суму заборгованості Банк просив стягнути з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року позовні вимоги Банку задоволено частково, а саме: стягнуто з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 51139,00 грн.. В задоволенні позовних вимог Банку про стягнення штрафів - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з невиконання відповідачкою взятих кредитних зобов'язань. При цьому, відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення не допускається.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Банку відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з копії Анкети-заяви про долучення до Умов та Правил надання банківських послуг будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 надавався кредит в розмірі 4100,00 грн. не має. Крім того, апелянт зазначає, що згідно наданого Банку розрахунку вбачається, що останній платіж був здійснений 08 липня 2014 року, що свідчить про сплив строків позовної давності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду - скасувати, з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягуючи на його користь заборгованість за кредитом, відсотками, пенею та комісією, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та законності заявлених вимог, оскільки відповідачка належним чином не виконала взяті кредитні зобов'язання. При цьому, відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення не допускається.
З вказаним висновком суду першої інстанції погодитись не можна.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк" на обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на факт укладення 30.11.2011 року між ним та відповідачем кредитного договору.
При цьому, на підтвердження укладання вказаного кредиту та виниклої кредитної заборгованості банк до позову надав: розрахунок заборгованості за договором б/н від 30.11.2011 року, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які підписані лише Головою Правління Банку - А .В . Дубілетом та Анкету-заяву, з якої не простежується, що відповідачка за нею отримала кредитні кошти в розмірі 4100,00 грн., так як вказаний документ містить анкетні дані відповідачки. При цьому, інформацію про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної кредитної картки, її строку вказана заява не містить.
Крім того, колегія суддів вважає, що наданий позивачем до матеріалів позовної заяви розрахунок заборгованості за договором № б/н від 30.11.2011 року не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані Банком у позовній заяві.
Надані позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, вказана вище Анкета-Заява виключають реальну можливість стягнення за ними заборгованості, оскільки в розумінні положення ст. 626 ЦК України не є договором, а тому за вказаними документами виключається реальна можливість стягнення будь-яких коштів.
Згідно зі статтею 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів того, що 30 листопада 2011 року відповідачці видавалась будь-яка кредитна картка та надавались кредитні кошти в розмірі 4100,00 грн., банком ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Зважаючи, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ,- зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На зазначене вище суд першої інстанції уваги не звернув, у повному обсязі обставини справи не встановив, що призвело до неправильного вирішення спору та ухвалення неправомірного рішення.
Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк".
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2400,00 грн..
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 листопада 2017 року - скасувати.
В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2400,00 грн..
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко