Провадження № 22-ц/803/5459/19 Справа № 212/2724/17 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
24 липня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.,
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Чубіна А.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватний нотаріус Київського міського Нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2018 року, яке постановлено суддею Пустовітом О.Г. у м. Кривого Рогу Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 15 серпня 2018 року, -
В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватного нотаріуса Київського міського Нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 24 січня 2008 року між ним та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», було укладено кредитний договір № 0308/0108/98-009, відповідно до умов якого позивач отримав кредит в іноземній валюті в сумі 40 600 дол. США. Відповідно до п. 1.4 кредитного договору позичальник сплачує кредитору проценти в розмірі 11,9 % річних, порядок сплати яких передбачений п. 3.2, а саме, проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів за користування кредитом на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_1 відповідно до іпотечного договору № 0308/0108/98-009-Z-2, укладеного між позивачем та ВАТ Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», 24.01.2008 року.
У зв'язку з простроченням позивачем сплати кредитних коштів, рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2011 року у справі № 2-2243/11/0408, з позивача на користь ПАТ «Сведбанк» було стягнуто кредитну заборгованість в сумі 303 941 грн., що становить гривневий еквівалент заборгованості позивача в валюті зобов'язання, яка становить: 29 472 дол. США - заборгованість за кредитом, 7 201,38 дол. США - заборгованість зі сплати процентів.
13 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем було видано виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 18666 та відповідно до якого товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ: 35326253, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0308/0108/98-009 від 24.01.2008 р. за період з 01 липня 2014 року по 01 липня 2016 року в сумі: 731 742, 96 грн. - заборгованість за кредитом, 599 570, 89 грн. - заборгованість за процентами, загальна сума заборгованості - 1 331 313, 85 грн.
Позивач зауважує, що зазначена у виконавчому написі нотаріуса сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом за період з 01.07.2014 року по 01.07.2016 року в розмірі 599 570, 89 грн., є штучно завищеною стягувачем та не відповідає дійсному розміру заборгованості позивача за вказаний період часу. А відтак, зазначена у виконавчому написі нотаріуса заборгованість зі сплати процентів не є безспірною. Встановлений пунктами 1.4, 3.2 кредитного договору № 0308/0108/98-009 від 24.01.2008 року порядок передбачає нарахування та сплату процентів в розмірі 11,9 % річних, виходячи з фактичної кількості днів за користування кредитом на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, який є незмінним за кожним розрахунковим денним періодом та становить 29 472 дол. США, що підтверджується рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27.10.2011 року. У відповідності з умовами кредитного договору, позивач стверджує, що розмір процентів за користування кредитом має становити суму 181 013, 10 грн., наводячи свій розрахунок. Натомість, стягувачем було подано до нотаріуса розрахунок, який не відповідає дійсності та створює надмірний фінансовий тягар, порівняно з існуючим обсягом грошового зобов'язання боржника. Позивач вважаю розрахунок відповідача таким, що суперечить положенням кредитного договору щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом та їх розміру, що унеможливлює безспірність грошових вимог банку.
Крім того, оскільки ТОВ «Кредитні ініціативи» не надавало позивачу доказів переходу до нього прав кредитора у зобов'язаннях, що виникли на підставі кредитного договору № 0308/0108/98-009 від 24.01.2008 року, то у позивача, на його думку, існує право не виконувати свого обов'язку на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».
Заборгованість за кредитом в сумі 731 742, 96 грн., в еквіваленті іноземної валюти - 29 472 дол.США, не є такою, що виникла протягом періоду з 01.07.2014 р. по 01.07.2016 р., як зазначено у виконавчому написі нотаріуса. Адже, згідно рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2011 року у справі № 2-2243/11/0408, вона існувала ще станом на 16.09.2011 року.
Сторони кредитного договору № 0308/0108/98-009 від 24.01.2008 року визначили в ньому зобов'язання в іноземній валюті. Натомість, кредитор ПАТ «Свед Банк», звертаючись до суду у 2011 році, просив суд стягнути суму боргу за кредитом в національній валюті, тим самим погодився на визначення у подальшому зобов'язання боржника з повернення суми кредиту саме в національній валюті, яке, станом на дату ухвалення Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу у справі № 2-2243/11/0408 рішення від 27 жовтня 2011 року дорівнювало 234 989, 09 грн. Тобто, після набуття чинності судовим рішенням розмір зобов'язання позивача за тілом кредиту, процентами та пенею вимірювався у національній валюті та становив суму, відповідно 234 989, 09 грн., 57 418, 76 грн., та 11 53, 14, а загалом 303 941 грн. Оскільки, тіло кредиту є незмінною складовою загального обсягу зобов'язання позивача за кредитним договором, то станом на дату видачі нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису, позивачем визнавалась як безспірна та сума боргу за тілом кредиту, яка визначена в судовому рішенні. Посвідчуючи суму заборгованості за кредитом в розмірі 731 742, 96 грн. із застосуванням курсу іноземної валюти, діючої на дату видачі виконавчого напису, нотаріус припустився порушень принципу обов'язковості судового рішення.
Позивач зауважує на тому, що має місце подвійне стягнення заборгованості за кредитом в сумі 303 941 грн., стягнутої рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2011 року у справі № 2-2243/11/0408.
На підставі наведеного вище позивач просив суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського Нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, вчинений 13 жовтня 2016 року та зареєстрований в реєстрі за № 18666, таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2018 року позов задоволено.
Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського Нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича (НВАП 706136), вчинений 13 жовтня 2016 року та зареєстрований в реєстрі за № 18666, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 сплачений ним при подачі позову судовий збір в розмірі 1145 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись те, що згідно договору факторингу від 28.11.2012 року ПАТ «Сведбанк» передав право вимоги за іпотечним кредитним договором № 0308/0108/98-009 від 24.01.2008 р. товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», яке, в свою чергу передало право вимоги товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на підставі договору факторингу укладеного того ж дня, тобто 28.11.2012 року.
Крім того, між цими ж сторонами було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, що свідчить про перехід прав іпотекодержателя. Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, тому посилання позивача у позові на наявність права не виконувати вимоги нового кредитора є безпідставними.
Зауважує на тому, що оскільки, згідно виконавчого напису нотаріуса стягнута заборгованість виникла за період з 01 липня 2014 по 01 липня 2016 року, відсутній спір з приводу суми боргу.
Крім того вважає, що вимоги позивача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав, що унеможливлює задоволення позовних вимог, а належним способом захисту є вимога про визнання виконавчого напису недійсним. При цьому зауважує, що приватний нотаріус Київського міського Нотаріального округу Чуловський В.А. не може бути відповідачем у даній справі.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, причини своєї неявки суду не повідомили.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 24 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», було укладено кредитний договір № 0308/0108/98-009, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав від кредитора грошовий кредит в іноземній валюті в сумі 40 600 дол. США. Відповідно до п. 1.4 кредитного договору позичальник сплачує кредитору проценти в розмірі 11,9 % річних.
Крім того, 24.01.2008 року між позивачем та ВАТ Сведбанк» було укладено договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 № 0308/0108/98-009-Z-2, згідно якого виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором було забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2011 року у справі № 2-2243/11/0408, яке набрало законної сили 07.11.2011 року, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Сведбанк» було стягнуто кредитну заборгованість в сумі 303 941 грн., що становить гривневий еквівалент заборгованості позивача в валюті зобов'язання, яка становить: 29 472 дол. США - заборгованість за кредитом, 7 201,38 дол. США - заборгованість зі сплати процентів.
08.05.2014 р. державним виконавцем Жовтневого (Покровського) відділу Державної виконавчої служби на підставі заяви стягувача - ПАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк», було відкрито виконавче провадження, №43253971 згідно виконавчого листа №2/2243 від 28.03.2012 року. Вказаний виконавчий лист видано на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 27 жовтня 2011 року у справі № 2-2243/11/0408, яким з позивача на користь ПАТ «Сведбанк» було стягнуто кредитну заборгованість в сумі 303 941 грн., загальна сума боргу за виконавчим провадження включно з судовими витратами становила 305 761 грн.
27.01.2015 року державним виконавцем Жовтневого (Покровського) відділу Державної виконавчої служби було зупинено виконавче провадження №43253971 у зв'язку із зверненням до суду із заявою про роз'яснення рішення суду. Постановою державного виконавця від 28.03.2017 року було поновлено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 43253971 згідно виконавчого листа № 2/2243 від 28.03.2012 року, постановою державного виконавця від 28.03.2017 року вказане виконавче провадження було завершене у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з відсутністю майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, про що державним виконавцем винесено постанову від 28.03.2017 року. У постанові державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.03.2017 року вказано про встановлену законом заборону здійснювати звернення стягнення на майно боржника, арештованого постановою державного виконавця від 22.09.2014 року.
13 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем було видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 18666, відповідно до якого товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ: 35326253, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0308/0108/98-009 від 24.01.2008 року за період з 01 липня 2014 року по 01 липня 2016 року в сумі: 731 742, 96 грн. - заборгованість за кредитом, 599 570, 89 грн. - заборгованість за процентами, загальна сума заборгованості - 1 331 313, 85 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості, для покриття якої приватним нотаріусом Чуловським В.А. був вчинений виконавчий напис від 13.10.2016 року, не є безспірною, отже, під час вчинення оскаржуваного виконавчого напису не було дотримано положеннь статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Пунктом 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюються Главою 14 Закону України «Про нотаріат» та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Аналогічний порядок вчинення нотаріальних дій передбачений пунктами 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Згідно статті 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним Законом України «Про іпотеку».
При цьому стаття 33 Закону України «Про іпотеку», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачала, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частинами першою, другою статті 35 цього Закону визначено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Положення частини першої статті 35 цього Закону не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 84цс19).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського Нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, вчинений 13 жовтня 2016 року та зареєстрований в реєстрі за № 18666, сума заборгованості за кредитним договором № 0308/0108/98-009 від 24.01.2008 року зазначена за період з 01 липня 2014 року по 01 липня 2016 року, в той час, як рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2011 року, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором, станом на 16 вересня 2011 року, яка складалась із 29 472 дол.США по тілу кредиту та процентів по кредиту в сумі 7 201,38 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 303 941 грн.
Таким чином викладені обставини свідчать про наявність спору щодо заборгованості та про стягнення заборгованості не за період, що зазначений у виконавчому написі.
Встановивши вказані обставини справи, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов обґрунтованого висновку, що існують підстави, які свідчать про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, оскільки розмір заборгованості за кредитним договором, який значиться на виконавчому написі нотаріуса не відповідає дійсній сумі заборгованості.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року набуло право вимоги за кредитним договором № 0308/0108/98-009 від 24.01.2008 року та право вимоги за іпотечним договором, тому мало право на звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, оскільки, позовні вимоги позивача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено з підстав відсутності ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, а не з підстав неправомірності набуття відповідачем права вимоги за кредитним договором.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що згідно виконавчого напису нотаріуса стягнута заборгованість виникла за період з 01 липня 2014 по 01 липня 2016 року, відсутній спір з приводу суми боргу, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2011 року, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 16 вересня 2011 року, яка складалась із 29 472 дол. США - тіла кредиту та з процентів по кредиту в сумі 7 201,38 дол. США., тобто було заявлено вимогу про дострокове повернення тіла кредиту та нарахованих процентів, отже право нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинено пред'явленням до позичальників вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України
Велика Палата Верховного Суду, у висновку, викладеному у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у аналогічній справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Наведене вище свідчить про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами.
Оскільки, тіло кредиту є незмінною складовою загального обсягу зобов'язання позивача за кредитним договором, то станом на дату видачі нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису, позивачем визнавалась як безспірна саме та сума боргу за тілом кредиту, яка визначена в судовому рішенні. Посвідчуючи суму заборгованості за кредитом в розмірі 731 742, 96 грн. із застосуванням курсу іноземної валюти, діючої на дату видачі виконавчого напису, нотаріус припустився порушень принципу обов'язковості судового рішення.
В даному випадку, на думку колегії суддів, відповідач фактично змінив обсяг грошового зобов'язання боржника, визначеного у національній валюті та встановленого судовим рішенням, що є неприпустимим, а також включив до розрахунку заборгованість, яке виникла ще у 2011 році, а не протягом періоду з 01 липня 2014 року по 01 липня 2016 року, як зазначено у заяві ТОВ «Кредитні ініціативи» про вчинення виконавчого напису від 13.10.2016 року та виконавчому написі нотаріуса від 13.10.2016 року.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на нечинний нормативний документ, а саме на те, що вимоги позивача про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню не відповідає встановленим законом способам захисту цивільних прав, що унеможливлює задоволення позовних вимог, а належним способом захисту є вимога про визнання виконавчого напису недійсним, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суд першої інстанції інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував чинні на час розгляду справи норми права, які їх регулюють.
Не приймаються до уваги колегією суддів доводи апеляційної скарги про те, що приватний нотаріус Київського міського Нотаріального округу Чуловський В.А. не може бути відповідачем у даній справі, оскільки зазначення позивачем в якості відповідача нотаріуса, який вчинив оспорюваний виконавчий напис, не є підставою для скасування законного рішення, оскільки не впливає на його законність.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови вкладено 24 липня 2019 року.
Головуючий:
Судді: