Провадження № 22-ц/803/6217/19 Справа № 212/2116/19 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
23 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ "Суха Балка" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків.
Вказував, що він з 29 вересня 2006 року по 19 січня 2008 року та з 15 жовтня 2014 року по 29 листопада 2017 року працював в підземних шкідливих умовах на підприємстві відповідача, а у період з 23 серпня 2012 року по 14 жовтня 2014 року у підземних умовах на підприємстві ТОВ «Криворіжшахтобуд». Всього у шкідливих умовах праці на вищевказаних підприємствах працював 6 років 6 місяців. Відповідач є правонаступником ТОВ «Криворіжшахтобуд».
Зазначав, що внаслідок праці у шкідливих умовах, він отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК від 03 квітня 2018 року йому первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійними захворюваннями, з яких 25% - сидеросилікоз та 5% - туговухість, з подальшим переоглядом 01 березня 2019 року. В подальшому при переогляді йому повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності, з яких 45% - сидеросилікоз, 15% - туговухість та встановлена третя група інвалідності, з подальшим переоглядом 01 лютого 2020 року.
Посилаючись на те, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв'язків, позбавлення можливості реалізовувати свої звички та бажання, виникнення складнощів у зв'язку з загальною слабкістю, втомою, сильному кашлі, вираженій задишці, болі та важкості за грудиною, головному болю, запамороченнях, зниженні слуху, шумі у вухах, тривалий процес лікування хронічних професійних захворювань, позбавлення можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуття фізичних страждань, обґрунтованих важкістю самопочуття та особливостями лікування, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 150.228 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 70.000 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Стягнуто з ПрАТ «Суха Балка» на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн.40 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ПрАТ «Суха Балка», посилаючись на незаконність рішення суду, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач повідомлявся про умови праці, наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я; тривалість роботи працівника у шкідливих умовах праці, яка збільшує рівень професійного ризику залежить від самого працівника і лише він сам несе відповідальність за наслідки свого вибору; розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції не відповідає вимогам розумності, виваженості, справедливості.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 в період з 29 вересня 2006 року по 19 січні 2008 року, з 15 жовтня 2014 року по 29 листопада 2017 року та з 23 серпня 2012 року по 14 жовтня 2014 року працював на підприємствах відповідача на посадах підземного гірничого майстра, начальника підземної дільниці, зокрема 6 років 6 місяців у шкідливих умовах. 29 листопада 2017 року звільнений за власним бажанням з виходом на пенсію згідно ст.38 КЗпП України (копія трудової книжки а.с.32-39).
02 лютого 2018 року на підприємстві відповідача проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , про що складено Акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, затверджений начальником головного управління Держпраці у Дніпропетровській області В.В. Снісар. Професійне захворювання виникло за обставин праці в підземних умовах ШБУ ВАТ «Суха Балка», ТОВ «Криворіжшахтобуд», ПАТ «Євраз Суха Балка» та ПрАТ «Євраз Суха Балка», підземним начальником дільниці, гірничим майстром. Внаслідок недосконалості технології підземного будівництва, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничопрохідницького устаткування підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони та виробничого шуму. Вміст пилу з вмістом вільного діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 2,4 рази перевищує ГДК (4,8 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 згідно ГОСТ 12.1.005-88). Шум, еквівалентний рівень звуку, дБА:87 при гранично допустимому 80. (а.с.21-24).
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до копії виписки з акту огляду МСЕК та довідки МСЕК Серії 12 ААА №050082 від 03 квітня 2018 року позивачу ОСОБА_1 первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійними захворюваннями з яких 25% по сидеросилікозі та 5% по нейросенсорній приглухуватості з 19 березня 2018 року по 01 квітня 2019 року та наступним переоглядом 01 березня 2019 року ( а.с.25).
Згідно довідки МСЕК Серії 12ААА №054353 від 19 лютого 2019 позивачу ОСОБА_1 повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, у зв'язку з професійними захворюваннями з яких 45% по сидеросилікозі та 15% по нейросенсорній приглухуватості з 11 лютого 2019 року по 01 березня 2020 року та наступним переоглядом 01 лютого 2020 року (а.с.26).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст.153, 237-1 КЗпП України наявні підстави для відшкодування моральної шкоди в розмірі 70.000 грн., враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності, яка встановлена не безстроково, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, а також період праці на підприємстві відповідача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідно до акту розслідування професійного захворювання від 02 лютого 2018 року (а.с.21-24), причиною професійного захворювання позивача є вміст пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 2,4 перевищує ГДК (4,8 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 згідно ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-технические требования к воздуху рабочей зоны»). Шум, еквівалентний рівень звуку, дБА: 87 при гранично допустимому 80. Тобто, роботодавець, допустив перевищення гранично допустимих рівня вмісту пилу та шуму в робочій зоні позивача, що є порушенням ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці».
При цьому, посилання апеляційної скарги на добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч.2 ст.153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, у тому числі, з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Судом встановлено, що позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Зважаючи на викладені обставини, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступені вини відповідача та інших обставин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Суха Балка" залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 23 липня 2019 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.