Провадження № 22-ц/803/3764/19 Справа № 205/2768/17 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
17 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення суми страхового відшкодування та матеріальних збитків,
В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 липня 2015 року близько 15-00 год. по вул. Набережній Заводській в м. Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «БМВ 525», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , під його керуванням.
В результаті ДТП був пошкоджений автомобіль «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві власності належить йому.
Він та пасажир автомобіля ОСОБА_3 в результаті ДТП отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року у справі № 205/7533/15-к, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням обвинуваченого та потерпілих, закривши відносно нього кримінальне провадження.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова Компанія» (Ютико) на підставі Договору добровільного страхування № АЕ/2765846. Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 50 000,00 грн, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю - 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн.
На виконання вимог ст.ст. 33, 33-1, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 26 вересня 2015 року він надав письмове повідомлення про настання страхового випадку ПрАТ «Українська транспортна страхова Компанія», а також 18 жовтня 2016 року надано заяву про виплату страхового відшкодування та усі інші документи, що передбачені законом.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2101/16/16 від 26 січня 2016 року, розмір матеріального збитку, спричинений власнику автомобіля «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , дорівнює його ринковій вартості та становить 81 281,75 грн.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 09/11/165 від 21 листопада 2016 року ринкова вартість транспортного засобу «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , в пошкодженому стані складає 7 698,77 грн.
01 лютого 2017 року ПрАТ «УТСК» надіслало йому відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що він подав заяву на виплату страхового відшкодування з порушенням строку в один рік з дати ДТП, що передбачено ст. 37.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зазначає, що ПрАТ «УТСК» не здійснило страхове відшкодування в розмірі 49 000,00 грн та порушило строк, визначений законом, прострочивши виконання грошового зобов'язання на 83 дні за період з 17.01.2017 по 10.04.2017 включно.
Оскільки дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини ОСОБА_2 , з урахуванням вимог ст.ст. 1166, 1187, 1194 ЦК України, він зобов'язаний компенсувати йому витрати на проведення автотоварознавчих досліджень в розмірі 1700,00 грн, франшизу в розмірі 1 000,00 грн.
На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова Компанія» на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 49 000,00 грн, пеню за кожний день прострочки страхового відшкодування, 3 % річних, індекс інфляції за період з 17.01.2017 по 10.04.2017 в розмірі 4 973,16 грн, а також стягнути з ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 2 700 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення автотоварознавчих досліджень у розмірі 1 700,00 грн та франшизу в розмірі 1 000,00 грн, а всього: 2 700,00 грн.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позову до ПрАТ «УТСК» та ухвалити нове, яким стягнути зі страхової компанії на його користь суму страхового відшкодування в сумі 49 000,00 грн, пеню за кожен день прострочки виплати, 3% річних та індекс інфляції за період з 17.01.2017 року по 10.04.2017 року в сумі 4 973,16 грн.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що пропущення строку звернення з заявою про страхове відшкодування відбулося через те, що аварійним комісаром ОСОБА_4 було повідомлено, що без вироку про встановлення вини другого учасника ДТП він не може звернутися з заявою про виплату страхового відшкодування. Апелянт посилається на положення ст. 35.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої особа, якій подається заява про страхове відшкодування, зобов'язана надавати консультаційну допомогу заявнику під час складення заяви і на вимогу заявника зобов'язана ознайомити його з відповідними нормативно-правовими актами, порядком обчислення страхового відшкодування (регламентної виплати) та документами, на підставі яких оцінено розмір заподіяної шкоди.
ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому якому підтримує рішення суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 липня 2015 року близько 15-00 год. по вул. Набережній Заводській в м. Дніпропетровську відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «БМВ 525», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
В результаті ДТП був пошкоджений автомобіль «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_1 .
Водій ОСОБА_5 та пасажир автомобіля ОСОБА_3 в результаті ДТП отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 2101/16/16 від 26 січня 2016 року розмір матеріального збитку, спричинений власнику автомобіля «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , дорівнює його ринковій вартості та становить 81 281,75 грн (а.с. 17-49).
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 09/11/165 від 21 листопада 2016 року ринкова вартість транспортного засобу «ВАЗ 21099», державний номерний знак НОМЕР_2 , в пошкодженому стані складає 7 698,77 грн (а.с. 51-59).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року у справі № 205/7533/15-к, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням обвинуваченого та потерпілих, закривши відносно нього кримінальне провадження (а.с. 16).
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова Компанія» (Ютико) на підставі Договору добровільного страхування № АЕ/2765846. Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 50 000,00 грн, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю та здоров'ю - 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн.
18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова Компанія» з заявою про виплату страхового відшкодування та надав висновок експертного дослідження № 2101/16/16, ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська (а.с. 15).
01 лютого 2017 року ПрАТ «УТСК» надіслало позивачу відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що ОСОБА_1 подав заяву на виплату страхового відшкодування з порушенням строку в один рік з дати ДТП, що передбачено ст. 37.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 61).
Згідно з п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про те, що Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова Компанія» правомірно відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування, тому висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що пропущення строку звернення з заявою про страхове відшкодування відбулося через те, що аварійним комісаром ОСОБА_4 було повідомлено, що без вироку про встановлення вини другого учасника ДТП він не може звернутися з заявою про виплату страхового відшкодування, а згідно 35.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язок щодо інформування про порядок та умови здійснення страхового відшкодування покладається на страховика або уповноважену ним особу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать нормам ст. 37 вказаного Закону, яка чітко визначає початок річного строку - з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Цей строк є присічним і поновленню не підлягає.
Допитаний в суді першої інстанції ОСОБА_4 , який працює аварійним комісаром, пояснив, що в вересні 2015 року йому надійшло замовлення, 26 вересня 2015 року зустрівся з ОСОБА_1 , провів огляд його транспортного засобу та прийняв повідомлення про страховий випадок. При отриманні повідомлення про страховий випадок повідомив позивачу, що звернутися за виплатою страхового відшкодування він має право лише при наявності рішення суду про встановлення винної особи.
Однак, матеріали справи не містять жодних доказів які б свідчили, що ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах з «ПрАТ "УТСК» або був уповноважений на інформування осіб про порядок та умови здійснення "ПрАТ "УТСК" страхового відшкодування. Крім того, повідомлення про настання ДТП не є належним способом звернення за виплатою страхового відшкодування.
При цьому, "ПрАТ "УТСК" листом від 02.11.2015 року повідомляло позивача щодо обсягу документів, які необхідно подати для виконання процедури врегулювання заявлених збитків майну та здоров'ю, до переліку якого не входить рішення суду про встановлення винної особи, однак з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 звернувся тільки 18 жовтня 2016 року, тобто з пропуском встановленого Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строку.
Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: В.С.Городнича
О.В.Лаченкова