Провадження № 22-ц/803/4822/19 Справа № 206/3756/18 Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А.О. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
17 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2019 року
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування Самарської районної у м. Дніпрі ради, Орган опіки та піклування Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , про визнання недієздатним ОСОБА_3 та встановлення над ним опіки,
В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з вищезазначеною заявою, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є його дідусем, з 14.12.1969 року по 26.12.2003 року його дідусь ОСОБА_3 перебував в шлюбі із ОСОБА_4 , від спільного життя з якою вони мають сина ОСОБА_2 , який є його батьком.
Домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у рівних частинах.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шлюбні відносини не підтримують, не мають спільного бюджету, не ведуть спільного господарства, хоча й проживають в одному житловому будинку, але окремо один від одного.
ОСОБА_3 працював до грудня 1998 року на Новомосковському трубному заводі електромонтером, після чого звільнився і постійно та офіційно ніде не працював.
ОСОБА_3 завжди мав в певній мірі жорсткий характер, через що інколи допускав агресивну поведінку, але вчасно себе опановував.
Згодом психічний стан здоров'я ОСОБА_3 значно погіршився, що призвело до необхідності стаціонарного лікування у відділенні психіатричної лікарні. З травня 2018 року по теперішній час ОСОБА_3 проходить черговий курс стаціонарного лікування у другому відділенні КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня ДОР».
ОСОБА_3 через стійкий психічний розлад не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки позбавлений здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, оцінювати свій психічний стан і поведінку, а отже не може самостійно здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки та потребує захисту особистих і майнових прав та інтересів (а.с. 2-5).
З огляду на зазначене, просив суд визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степне Глазунівського району Орловської області, недієздатною особою та встановити над ним опіку. Призначити його опікуном над ОСОБА_3 .
Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2019 року заяву задоволено частково.
Обмежено цивільну дієздатність ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Степне Глазунівського району Орловської області, адреса проживання АДРЕСА_1 ) щодо розпорядження нерухомим майном.
Встановлено піклування над ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Степне Глазунівського району Орловської області, адреса проживання АДРЕСА_1 ), призначивши ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, адреса проживання АДРЕСА_2 ), його піклувальником.
У задоволенні вимоги про визнання недієздатним ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його заяву.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що його дідусь ОСОБА_3 страждає на хронічний стійкий психічний розлад, що встановлено висновком експерта, тому існують підстави для визнання його недієздатним з встановленням опіки над ним.
Передбаченим ст.360 ЦПК України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 зареєстрували 14 грудня 1969 року шлюб, про що видано свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с. 10)
Згідно свідоцтву про народження, виданому 13 листопада 1970 року, батьками ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.12).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 , виданого 26 грудня 2003 року Відділом реєстрації актів громадського стану Новомосковського міського управління юстиції Дніпропетровської області, 26 грудня 2003 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було розірвано, про що зроблено запис за № 319 (а.с.11).
Згідно свідоцтву про народження серії НОМЕР_6 , виданому 18 червня 1993 року, батьками ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а.с.13). Тобто, заявник ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_3 .
Згідно ч.3 ст.296 ЦПК України, заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що психічний розлад ОСОБА_3 є таким, що не позбавляє, а істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, ознаки захворювання гостро не проявляються і ОСОБА_3 у достатній мірі розуміє оточуючі його події, людей, досить логічно і послідовно дає пояснення і відповідає на запитання, тому прийшов до висновку про обмеження дієздатності ОСОБА_3 .
Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком, з огляду на наступне.
За положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Частиною другою статті 39 ЦК України встановлено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.
Відповідно ч.3 ст.297 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав суду довідку лікаря-психіатра КП «Новомосковської центральної міської лікарні» ДОС від 25.05.2018 року про перебування ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом «органическое бредовое растройство» (мовою оригіналу), висновок ДОП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області «за результатами розгляду звернення лікаря психіатра НМЛЦ» від 06.06.2018 року, висновок ДОП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області «за результатами розгляду звернення ОСОБА_7 » від 07.04.2017 року (а.с.31-33).
Також в матеріалах справи наявна довідка № 306 КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради» від 23.07.2018 року із зазначенням діагнозу ОСОБА_3 (мовою оригіналу) «органическое аффективное растройство F.06.3» (а.с.54).
В періоди з 03.04.2017 року по 01.06.2017 року та з 28.05.2018 року до 21.10.2018 року в зв'язку з погіршенням психічного стану ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні в КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР» з діагнозом «Органическое бредовое растройство» (мовою оригіналу) (а.с.60, 60-зворот).
Згідно ч.1 ст.298 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Відповідно до пункту 35 Порядку висновок експертизи повинен бути обґрунтованим і містити відповіді на поставлені перед ним питання у межах його компетенції, мати конкретний характер. У разі виявлення експертом важливих фактів, з приводу яких йому не були поставлені запитання, він дає відповідь з власної ініціативи. Відповіді не можуть мати форму рекомендацій або вказівок слідству чи суду.
З аналізу наведених норм вбачається, що висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на підставі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Отже, при проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров'я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 16 від 04.12.2018 року, ОСОБА_3 виявляє ознаки хронічного психічного розладу у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку.
За своїм психічним станом в теперішній час іспитований не може розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с. 59-61).
Зазначений висновок був зроблений на підставі аналізу медичних карт КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР» № 3157/17, № 16017/18 стаціонарного хворого ОСОБА_3 , а також на підставі безпосереднього обстеження та спостереження іспитованого ОСОБА_3 , який з 26.10.2018 року до 04.12.2018 року знаходився на стаціонарній судово - психіатричній експертизі в КП «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» ДОР».
Однак суд першої інстанції належної оцінки вищезазначеним доказам не надав та не прийняв до уваги, що встановлений за результатом експертизи стан хронічного, стійкого психічного розладу ОСОБА_3 позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними є підставою для визнання особи недієздатною.
Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов'язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.
Згідно ст.41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
Відповідно ст.55 ЦК України, опіка встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України, опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
Так, рада опіки та піклування виконавчого комітету Новомосковської міської ради у своєму поданні від 21.09.2018 року за № 528/0/6-18 про встановлення опіки та призначення опікуна над ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , пропонує призначити ОСОБА_1 опікуном над дідусем ОСОБА_3 . Рішенням Новомосковської міської ради дане подання затверджено (а.с. 66-67).
Відповідно ч.6 ст.300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення його опікуном ОСОБА_1 , визначивши строк дії рішення до 04 грудня 2020 року.
Керуючись ст.ст.300, 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2019 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Визнати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Степне Глазунівського району Орловської області, адреса проживання: АДРЕСА_1 , недієздатним та встановити над ним опіку.
Призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, адреса проживання: АДРЕСА_2 , опікуном над ОСОБА_3 .
Строк дії рішення визначити до 04 грудня 2020 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: В.С.Городнича
О.В.Лаченкова