Провадження № 22-ц/803/6561/19 Справа № 176/198/19 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І. А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
24 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2019 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У січні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Вказували, що 23 листопада 2015 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти, зобов'язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідач не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, що стало причиною їх звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 22.102 грн.71 коп.
Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2019 року в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що сторони досягли істотних умов і власноручно підписали договір; правочин є презюмовано правомірним; позичальник отримав кредитний ліміт на кредитну картку та активно користувався кредитним лімітом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розмір кредитного ліміту в анкеті-заяві не зазначено, за умовами заяви-анкети позичальника, останній разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг, а долучений позивачем до матеріалів позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису ОСОБА_1 , тому АТ КБ «ПриватБанк» не доведено, що під час підписання заяви-анкети позичальника відповідач ОСОБА_1 була ознайомлена саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.
Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.
Так, ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.
З матеріалів справи, а саме: з анкети-заяви, заповненої ОСОБА_1 23 листопада 2015 року (а.с.9), вбачається, що у вказаній заяві відсутні будь-які дані стосовно оформлення кредиту, зазначення кредитного ліміту, визначення розміру процентів, пені, тощо.
За таких обставин, доказів укладення відповідачем та позивачем кредитного договору б/н від 23 листопада 2015 року з встановленим кредитним лімітом 6.200 грн. позивачем, всупереч вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, не надано.
Доказів того, що позивачем був наданий кредит в розмірі та на умовах, які зазначені в позовній заяві та доказів, що саме такі умови та правила надання банківських послуг, які надані позивачем, є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме зазначені умови та правила надання банківських послуг мала на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, та відповідно, чи брала на себе зобов'язання відповідач з повернення кредиту, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту не надано.
Тобто позовні вимоги про стягнення заборгованості, заявлені банком у загальному розмірі 22.102 грн. 71 коп., не доведені.
За таких обставин, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційної скарги на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, оскільки надані банком Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не можуть бути визнані такими, що приймалися сторонами при отриманні кредиту, в матеріалах справи не міститься жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими Умовами та Тарифами банку позичальник була ознайомлена, підписуючи анкету-заяву від 23 листопада 2015 року, вказана позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Заочне рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 24 липня 2019 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.