Провадження № 22-ц/803/5909/19 Справа № 199/1251/19 Суддя у 1-й інстанції - Руденко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
24 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 лютого 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без руху для усунення недоліків, зазначених в ухвалі у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 лютого 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що він не повинен сплачувати судовий збір за вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 лютого 2019 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що у справах про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачі від сплати судового збору не звільняються, тому ОСОБА_1 повинен сплатити за майнову вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судовий збір в розмірі 768 грн.40 коп.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Судовий збір не повинен обмежувати право заявника на доступ до правосуддя, його розмір має бути розумним. Разом з цим судовий збір виконує роль обмежувального заходу, який попереджає подання необґрунтованих й безпідставних позовів та перенавантаження судів.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.
Зміни у визначенні порядку оплати судового збору відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 01 вересня 2015 року. Цим Законом звужено перелік суб'єктів, які звільняються від оплати судового збору (стаття 5 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній до 01 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
З 01 вересня 2015 року зменшено кількість платників, що звільняються від сплати судового збору.
Пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діє з 01 вересня 2015 року, визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Отже, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі у справах за вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях справ: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці», а також розроблена відповідно до нього Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (далі - Інструкція).
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» та Інструкції заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є ані основною, ані додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною або компенсаційною виплатою в розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не містять підстав для її задоволення, судом першої інстанції дотримано норми матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваної ухвали в оскаржуваній частині.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 18 лютого 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 24 липня 2019 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.