Провадження № 22-ц/803/4508/19 Справа № 209/2414/15 Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є.Д. Суддя у 2-й інстанції - Красвітна Т. П.
25 червня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Сіленко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року по справі за поданням державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського Міського управління юстиції Дніпропетровської області, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_1 , про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -
У червні 2015 року державний виконавець Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ Дніпропетровської області звернувся до суду з даним поданням, посилаючись на те, що на виконанні у відділі знаходиться виконавче провадження №47479097 від 07 травня 2015 року з примусового виконання виконавчого листа №2/0417/6903/14 від 02.12.2014 року, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суми боргу в розмірі 369732,22 грн. 07 травня 2015 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду, копію постанови направлено сторонам із пропозицією боржнику добровільного сплатити грошові суми. У встановлений державним виконавцем строк для самостійного виконання рішення суду, боржник рішення не виконала. Державним виконавцем також здійснювався вихід за адресою мешкання боржника по АДРЕСА_1 . Проте згідно акту державного виконавця двері квартири ніхто не відкрив; боржнику був залишений виклик на 19 травня 2015 року. Враховуючи значну суму боргу за виконавчим документом та відсутність реального погашення заборгованості, а також беручи до уваги, що боржник приховує від державного виконавця дані стосовно отримання доходів, є підстави вважати, що боржник може виїжджати за межі України і в даному праві боржника необхідно обмежити до повного виконання ним цивільних зобов'язань. Тому державний виконавець просив обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань за виконавчим провадженням №47479097 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в розмірі 369732,22 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року подання задоволено, тимчасово обмежено боржника, ОСОБА_1 , у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 09 жовтня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суми боргу в розмірі 369732,22 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та просить ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні подання державного виконавця.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток АТ КБ "ПриватБанк" (ПАТ КБ "ПриватБанк") та Дніпровському ВДВС м.Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області, які долучені до матеріалів справи. Від АТ КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому банк просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу місцевого суду скасувати, в задоволенні подання про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України - відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції знаходилось виконавче провадження №47479097 від 07 травня 2015 року з примусового виконання виконавчого листа №2/0417/6903/14, виданого 24.10.2014 року Індустріальним районним судом м.Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" грошових коштів в розмірі 369732,22 гривень (а.с. 4).
Постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції від 07 травня 2015 року відкрито виконавче провадження №47479097 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа та боржнику надано строк для його виконання до 13.05.2015 року (а.с. 5).
На адресу боржника ОСОБА_1 08 травня 2015 року було направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 07 травня 2015 року №47479097, що підтверджується копією реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції за 08.05.2015 року (а.с. 6, 7).
Згідно копії інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно №96744052 від 19.05.2015 року, у боржника ОСОБА_1 відсутнє у власності нерухоме майно (а.с. 8).
Державним виконавцем було здійснено запити до Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України, за результатами яких отримано відповіді про відсутність у вказаних органах інформації стосовно боржника за виконавчим провадженням - ОСОБА_1 (а.с. 10).
Також, державним виконавцем здійснювався вихід за адресою мешкання боржника по АДРЕСА_1 , проте згідно акту державного виконавця, двері вищезазначеної квартири ніхто не відкрив (а.с. 11).
Статтею 33 Конституції України гарантовано, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так, пунктом 2 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Також, згідно п. 5 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 377-1 ЦПК України, в редакції, що діяла по 14.12.2017 року, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Згідно п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N606-XIV, який був чинним на час спірних правовідносин, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України, до виконання зобов'язань за рішенням.
Таким чином, право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Матеріали справи не містять доказів умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на неї зобов'язань щодо сплати грошової суми в розмірі 369732,22 гривень, з приводу чого відкрито виконавче провадження №47479097.
Зокрема, відсутні належні докази отримання боржником копії постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №47479097, а також отримання ОСОБА_1 будь-яких викликів до державного виконавця, тощо.
Представлена суду копію реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції за 08.05.2015 року, є підтвердженням лише відправлення на адресу ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 07 травня 2015 року №47479097, але не свідчить про отримання цього відправлення адресатом (а.с. 6, 7).
Долучена до матеріалів справи копія акту державного виконавця від 15.05.2015 року про вихід за адресою по АДРЕСА_1 без зазначення мети виходу, а також оформленого без понятих, за присутності представника стягувача, - не доводить факту ухилення ОСОБА_1 від виконання боргових зобов'язань, враховуючи непредставлення суду доказів доведення до відома боржника чи осіб, що зареєстровані у вказаній вище квартирі, про дату та час прибуття виконавця за зазначеною адресою для здійснення виконавчих дій (а.с. 11).
Також, суду не надано доказів вручення особисто ОСОБА_1 виклику до державного виконавця на 14:00 год. 19.05.2015 року (а.с. 11 зворот).
Отже, доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання обов'язку щодо сплати заборгованості за вказаним вище виконавчим листом не надано, клопотань про витребування відповідних доказів судом не заявлено, що стверджується протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.
Крім того, колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 зареєстрована проживаючою з 25 травня 1990 року по АДРЕСА_2 , що підтверджується копією її паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Жовтневим РВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 14.12.2009 року (а.с. 37). Суду не надано доказів, що у 2015 році боржник повідомлявся державним виконавцем за вказаним зареєстрованим місцем проживання.
Листом Дніпровського ВДВС м. Кам'янське ГТУЮ у Дніпропетровській області від 22.05.2019 року №7963 апеляційний суд повідомлено, зокрема, що надати матеріали виконавчого провадження або їх копії стосовно боржника ОСОБА_1 про стягнення коштів на користь ПАТ КБ «Приват Банк» не є можливим через те, що зазначене провадження завершено 22.06.2015 року та передано до архіву; по спливу трирічного терміну зберігання архівних матеріалів, матеріали провадження знищені відповідно до п.9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5, про що комісією складений Акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 31.01.2019 року, який затверджений керівником відділу 31.01.2019 року, копія якого долучена до матеріалів справи.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги недоведеність факту ухилення боржника від виконання зобов'язань зі сплати вищевказаної заборгованості; встановивши також, що зазначене вище виконавче провадження №47479097 було завершено 22.06.2015 року, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для обмеження ОСОБА_1 у її праві виїзду за межі України, а тому ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні подання державного виконавця.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 червня 2015 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні подання державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського Міського управління юстиції Дніпропетровської області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді