Справа №644/473/19 Суддя 1-ї інстанції: Ульяніч І.В.
Провадження № 33/818/659/19
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
23.07.2019 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Цілюрик В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.04.2019 року у відношенні ОСОБА_1 ,-
Постановою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.04.209 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Судом першої інстанції було встановлено, що 03.01.2019 року о 20-54 у м. Харкові, по вул. Осипенко, 55-а водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Land Rover Range Rover», державний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння: запах з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатору «Drager Alcotest 6810» на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я відмовився в присутності двох свідків.
Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.04.209 року скасувати.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження вказаної постанови, оскільки повний текст постанови суду першої інстанції він отримав поштою 19.04.2019 року.
В апеляційній скарзі вказує на те, що висновки суду про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є необґрунтованим, оскільки згідно пояснень свідка ОСОБА_2 у його присутності ОСОБА_1 не пропонували пройти огляд на встановлення стану сп'яніння, другого свідка поруч при цьому не було. Свідок ОСОБА_3 пояснив, що він був присутнім одноособово. Крім того, обидва свідка розписалися на чистих аркушах паперу.
Наголосив, що відповідно до оглянутого в судовому засіданні інспектор пропонував ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров'я за відсутності двох свідків.
Дослідивши матеріали справи, вважаю за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження, та відмовити в задоволенні апеляційних вимог виходячи з наступного.
В судове засідання, призначене на 23.07.2019 року ОСОБА_1 до суду повторно не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Також 23.07.2019 року судове засідання не прибув і захисник Колобов Л.В., який у судовому засіданні 11.06.2019 року, що було відкладено із-за неявки ОСОБА_1 , погодив дату наступного судового засідання на 23.07.2019 року.
Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були належним чином повідомлені про хід розгляду справ, та не прибули до суду 23.07.2019 року, при цьому ніяких звернень з їх боку не було, вважаю за можливе розглядати справу за їх відсутності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень суддею суду першої інстанції вимог вказаної правової норми.
В ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційних вимог апеляційний суд виходь з того, що відповідно до змісту наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудних камер поліцейських, останні цифри 0059, ОСОБА_1 керував автомобілем «Land Rover Range Rover», державний номер НОМЕР_1 по вул. Осипенко, 55-а в м.Харкові. Він був зупинений працівниками поліції через гучномовець, у зв'язку з керуванням транспортним засобом без увімкненого світла фар. При спілкуванні з ним було встановлено, що при собі ОСОБА_1 не мав документів на транспортний засіб та посвідчення водія. Згідно відеозапису 0064 о 21:05:25, ОСОБА_1 запропонував працівникам поліції перевірити його транспортний засіб по базі та встановити, що автомобіль його. А згідно відеозапису 0074 о 21:34, ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що автомобіль Land Rover Range Rover», державний номер НОМЕР_1 не має до нього жодного відношення, і він ним не керував. Згідно відеозапису 0093 о 21:22, ОСОБА_1 працівником поліції було повідомлено, що у нього маються ознаки алкогольного сп'яніння: запах з ротової порожнини, хитка хода, нечітка мова. При цьому вбачається присутність двох залучених свідків, та о 21:24 на неоднократні пропозиції працівника поліції пройти огляд на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я, в присутності свідків, на яких ОСОБА_1 звернув увагу, останній на це не реагував, тривалий час ігнорував ці пропозиції працівників поліції, тобто ухилявся від проходження запропонованого огляду, і такі його дії судом правильно розцінені як відмова від проходження огляду на встановлення стану сп'яніння. О 21:26:57 вбачається, як працівник поліції відбирає пояснення у одного свідка, а о 21:30:31 у іншого. З відеозапису 0073 о 21:31:16 видно, як працівник поліції заповнює пояснення свідка ОСОБА_2 , а саме його особисті данні, після чого працівник поліції повідомляє йому, що в цих поясненнях буде зафіксовано, що ОСОБА_2 залучено в якості свідка, і ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на місці зупинки або в закладі охорони здоров'я, від якого він відмовився. Після чого свідок ОСОБА_2 розписався в поясненнях. Тобто саме в той час, коли на відеозаписі 0093 ОСОБА_1 вже неодноразово пропонували пройти огляд в присутності двох свідків, в тому числі і ОСОБА_2 .. Згідно відеозапису 0091 ОСОБА_1 працівником поліції було оголошено зміст протоколу, від підпису якого він відмовився.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги та вважає їх безпідставними, оскільки відтворений у судовому засіданні відеозапис свідчить, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на встановлення стану сп'яніння як на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я в присутності двох свідків, і ОСОБА_1 проігнорував ці вимоги, фактично відмовившись від проходження огляду, не є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Також апеляційний суд не бере до уваги доводи щодо підписання свідками не до кінця заповнених бланків письмових пояснень, оскільки їх зміст відповідає встановленим обставинам, та тієї інформації, яка була оголошена працівником поліції під час оформлення цих пояснень.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння; а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вимог апелянта за посиланнями, викладеними в апеляційній скарзі, і вважає законним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 , яке ґрунтується на підставі аналізу наведених у судовому рішенні доказах, а саме пояснень свідка ОСОБА_5 , письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , змістом вказаного вище відеозапису. При цьому апеляційний суд погоджується з критичною оцінкою наданих в судовому засіданні пояснень свідка ОСОБА_2 щодо бажання ОСОБА_6 пройти огляд в медичному закладі, оскільки вони в цій частині спростовуються змістом відеозапису.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопопрушення,-
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення стрку на подачу апеляційної скарги на постанову судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.04.2019 року відносно ОСОБА_1 задовольнити, вказаний строк поновити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 02.04.2019 року у відношенні ОСОБА_1 - без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського апеляційного суду В.П. Цілюрик