Справа №: 644/192/18 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №: 11-кп/818/2476/19 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: Продовження строку тримання під вартою
18 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , за участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , який приймав участь в режимі відеоконференції, з участю потерпілої ОСОБА_9 , з участю представника потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові дану справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 06 2019 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою колегії суддів Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27 червня 2019 року задоволено клопотання прокурора та продовжено щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 27 серпня 2019 року, включно.
Так, за даними викладеними у обвинувальному акті, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.2 ст.121, ч.1 ст.263 КК України, тобто в участі у злочинній організації, у викраденні людини, вчиненому у складі злочинної організації, з корисливих мотивів, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань потерпілому; у вимаганні, вчиненому у складі злочинної організації, поєднаному з пошкодженням майна потерпілого, із застосуванням насильства та погрозою його застосування; умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого, а також у незаконному поводженні з бойовими припасами.
За матеріалами розслідування ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.2 ст.121, ч.1 ст.263 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подали.
На вищевказану ухвалу суду першої інстанції захисником обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу районного суду скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Апеляційна скарга мотивована тим, що колегія суддів не перевірила обґрунтованість та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Також захисник вважає ухвалу суду необґрунтованою та незаконною, постановленою без дослідження в сукупності всіх матеріалів справи.
З приводу даних, які характеризують особу обвинуваченого, вказав, що він має мати - пенсіонерку за віком, яка має статус «ветеран праці», є соціально адаптованою особою, одружений, раніше не судимий та має постійне місце проживання.
Крім того, ОСОБА_7 на даний час хворіє та потребує лікування. Лікування не може бути забезпечено в умовах слідчого ізолятору, що також свідчить про необхідність зміни міри запобіжного заходу ОСОБА_7 .
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, заслухавши обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили відмовити в продовженні строку тримання під вартою та обрати обвинуваченому більш м'якого виду запобіжного заходу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №4-р/2019 від 13 06 2019 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.2 ст.392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Тому, беззаперечно, оскаржуване судове рішення має бути переглянуте судом апеляційної інстанції з дослідженням всіх доводів поданих апеляційних скарг.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання про продовження строку дії міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого по даній справі, суд першої інстанції прийняв до уваги ту обставину, що він підозрюються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі.
В своїй апеляційній скарзі захисник, серед інших доводів, посилається на стан здоров'я підзахисного (а.с.235-236). Однак, ця обставина перевірялась судом першої інстанції і була прийнята до уваги при прийнятті судового рішення, що оскаржується.
Разом з тим, як вбачається з наявних матеріалів кримінального провадження, на час постановлення оскаржуваної ухвали в даному кримінальному провадженні не були допитані всі свідки, судом не встановлені та не перевірені всі фактичні обставини справи, судовий розгляд наразі триває.
Що стосується посилання на наявність алібі по епізоду злочину у відношенні ОСОБА_12 , то вказаним доказам суд може надати оцінку при ухваленні остаточного рішення після дослідження доказів за всіма епізодами обвинувачення ОСОБА_7 .
Також, судом встановлено, що на момент затримання ОСОБА_7 офіційно працевлаштований не був, відповідно постійного джерела для існування не мав, раніше не судимий, був неодружений, що давало суду достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на свободі має можливість переховуватись від суду; надання захистом нових даних щодо реєстрації шлюбу на цей час ОСОБА_7 та наявністю у нього хронічних захворювань, не зменшує ризиків, врахованих при застосуванні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Надані суду відомості щодо встановленого попереднього діагнозу не дають суду підстав вважати, що необхідне спеціальне лікування, забезпечення якого неможливе в умовах тримання під вартою.
Також апелянт посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Бойченко проти Молдови», в якому зазначено, що заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання іншого запобіжного заходу, а у справі «Мамедова проти Росії» посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім».
В рішенні ЄСПЛ по справі «Таран проти України» міститься посилання на те, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстровано владою.
Аналогічні рішення ЄСПЛ щодо недоведеності ризиків, як ознаки свавілля та недопущення необґрунтованості позбавлення волі було прийнято у справах «Тимошенко проти України», «Белчев проти Болгарії», «Кастравет проти Молдови»,»І.А. проти Франції».
В той же час Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_7 злочинів, які свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, у сукупності із тяжкістю можливого покарання та даними про особу підозрюваного, спростовують доводи апеляційної скарги про недоведеність та необґрунтованість ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, дослідивши представлені матеріали, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що побоюючись відповідальності за скоєне, обвинувачений може спробувати ухилитися від слідства та суду, вплинути на його хід чи спробувати продовжити свою злочинну діяльність, що виключає можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції по даній справі, апеляційний суд приймає до уваги рішення Конституційного Суду України від 13. 06. 2019 року в тій його частині, де звернуто увагу на необхідність дотримання вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України щодо оцінки в сукупності всіх обставин, у тому числі вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.
Крім того, як випливає із вищевказаного Рішення Конституційного Суду України, на даний час, коли кримінальна справа знаходиться у провадженні суду першої інстанції, то тепер уже суд має перебирати на себе як ризики можливої втечі обвинувачених, так і забезпечення їх участі в судових засіданнях.
На думку колегії суддів апеляційного суду, підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції, за обставин, викладених в апеляційній скарзі, на даний час не вбачається.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 197, 199, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 27.06.2019 року по справі щодо ОСОБА_7 ,- залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого, - залишити без задоволення.
Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Головуючий Судді