Справа № 761/9498/16-к
Провадження №1-кп/761/187/2019
іменем України
25 липня 2019 року місто Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі секретарів судового засідання: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , прокурора ОСОБА_7 , потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , перекладача ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , в приміщенні суду під час відкритого судового розгляду кримінального провадження (відомості внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 24 листопада 2015 року за № 12015100000001075) по обвинуваченню
ОСОБА_17 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тбілісі, Грузія, громадянина Грузії, з середньою освітою, офіційно неодруженого (перебуває у цивільному шлюбі), має на утриманні малолітню дитину, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 8 грудня 2003 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст.185, ч. 2 ст.186 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, - на п'ять років позбавлення волі; 29 липня 2009 року вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 190 КК України - на два роки шість місяців позбавлення волі; 1 серпня 2017 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, - на дев'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Вироком Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 1 серпня 2017 року в частині призначеного покарання скасовано та призначено покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна,
та
ОСОБА_18 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Тбілісі, Грузія, громадянина Грузії, з середньою освітою, неодруженого, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
кожного, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,
24 листопада 2015 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, обвинувачений ОСОБА_13 , будучи особою, яка раніше вчинила розбій, діючи за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_14 та двома невстановленими особами, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, шляхом застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я осіб, що зазнали нападу, прибули за адресою: АДРЕСА_3 . Далі, підійшовши до вхідних дверей квартири АДРЕСА_4 і подзвонивши у дзвінок, обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та дві невстановлені особи, з метою отримання доступу до житла, шляхом введення в оману потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , представились працівниками правоохоронних органів та попросили відкрити двері. В подальшому, після того як потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відчинили двері, обвинувачений ОСОБА_13 шляхом застосування сили відштовхнув від вхідних дверей потерпілого ОСОБА_9 та наніс йому один удар кулаком в обличчя, подолавши таким чином його опір.
Далі, проникнувши до зазначеної квартири обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та дві невстановлені особи, заштовхнули до однієї з кімнат потерпілого ОСОБА_9 і потерпілу ОСОБА_8 , після чого обвинувачений ОСОБА_13 , продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на подолання опору з боку потерпілих, дістав з кишені ніж, а обвинувачений ОСОБА_14 в цей час дістав предмет, ззовні схожий на пістолет, та, погрожуючи їх життю та здоров'ю, почали вимагати віддати грошові кошти та матеріальні цінності, що знаходяться в квартирі.
В подальшому, обвинувачений ОСОБА_13 знайшов у квартирі ніж, яким наніс потерпілій ОСОБА_8 лінійну подряпину шиї зліва та наніс їй удар в праве стегно ноги, чим заподіяв різану рану стегна, тобто відповідно легкі тілесні ушкодження, які також спричинили короткочасний розлад здоров'я. Подолавши у такий спосіб опір потерпілих до спротиву, обвинувачений ОСОБА_13 спільно з невстановленою особою почали відшукувати кошти та матеріальні цінності, а обвинувачений ОСОБА_14 разом з іншою невстановленою особою спостерігали за потерпілими.
Обшукавши квартиру, обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та дві невстановлені особи заволоділи наступним майном: а) яке належить ОСОБА_9 , а саме: мобільним телефоном марки «Самсунг Гелексі GT-S5830» в якому знаходилась сім карта вартістю 500 гривень, мобільним телефоном марки «Нокіа 2730» в якому знаходилась сім карта вартістю 300 гривень, ноутбуком міні «HP» вартістю 2000 гривень, рюкзаком «Голдбі» вартістю 300 гривень, цифровою камерою «Sony Cybershot DSC-T700» вартістю 3440 гривень, програвачем мр3 «Apple iPod Touch» вартістю 700 гривень, рюкзаком вартістю 300 гривень, грошовими коштами у сумі 1000 гривень, та іншим майном, що матеріальної цінності для потерпілого ОСОБА_9 не представляє, а всього майном останнього на загальну суму 8540 гривень; б) яке належить ОСОБА_8 , а саме: планшетом марки «Асістент АР 713» вартістю 676,50 грн., мобільним телефоном марки «Нокіа 1280» вартістю 130 гривень, мобільним телефоном марки «Нокіа 2730» вартістю 300 гривень, мобільним телефоном марки «LG-КР 200» вартістю 100 гривень, срібним кулоном вартістю 500 гривень, грошовими коштами на суму 1400 гривень, 100 євро, що згідно курсу НБУ станом на 24.11.2015 становить 2558 гривень 20 копійок, портативною ігровою приставкою «Соні PSP 2000» вартістю 500 гривень, планшетом марки «Енет» вартістю 500 гривень, машинкою для стрижки волосся вартістю 500 гривень, ножем з гравіюванням вартістю 100 гривень, а всього майном на загальну суму 7264,70 гривень; в) яке належить ОСОБА_10 , а саме: навушниками «Philips SHL 5300 WT» вартістю 599 гривень, парою кросівок марки «Найк» вартістю 600 гривень та парою кросівок марки «Рібок» вартістю 600 гривень, ноутбуком «Асус х 550 СС» вартістю 3 500 гривень, іменним ножем з гравіюванням вартістю 300 гривень, а всього майном ОСОБА_10 на загальну суму 5599 гривень.
Заволодівши згаданим майном, обвинувачені ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та невстановлені особи зв'язали потерпілих, після чого покинули місце вчинення злочину, та розпорядились зазначеним майном на власний розсуд, завдавши потерпілим майнової шкоди на загальну суму 21 403 гривні 70 копійок.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 свою вину в інкримінованому злочині не визнав та при цьому суду пояснив, що ОСОБА_19 , яка є донькою потерпілої ОСОБА_8 , та ОСОБА_20 винні його сім'ї грошові кошти, зокрема його дружина виступила поручителем при отриманні кредиту ОСОБА_21 і ОСОБА_22 на суму близько 250 тисяч гривень. Через якийсь проміжок часу до його дружини почали телефонувати з банку та вимагати повернення грошових коштів, отриманих ОСОБА_21 і ОСОБА_23 , при цьому саме в даний момент в його сім'ї з'явились матеріальні труднощі. Далі, як пояснив обвинувачений ОСОБА_13 , 24 листопада 2015 року Арчил в телефонному режимі повідомив, що знаходиться вдома та в нього є документи, які підтверджують, що він сплачує кредит. Маючи намір повернути кошти, які винні його сім'ї ОСОБА_23 і ОСОБА_21 , він сам поїхав за адресою, де вони проживали, і яка була зазначена останньою в договорах, а саме: АДРЕСА_5 . Приїхавши на місце, він подзвонив у двері, які йому відчинив потерпілий ОСОБА_9 , після чого, увійшовши і представившись, він повідомив, що йому потрібні документи щодо сплати кредиту ОСОБА_21 і Арчилом, однак потерпіла ОСОБА_8 , яка також перебувала в квартирі, почала кричати і намагалась вигнати його. Далі відбулась словесна перепалка в ході якої він, ОСОБА_13 , почав махати руками і випадково вдарив по нозі потерпілу ОСОБА_8 , проте яким чином і за допомогою чого він точно не пам'ятає. Перебуваючи в квартирі, він, ОСОБА_13 , намагався самостійно знайти потрібні документи, у зв'язку з чим «перевернув» всю квартиру, проте жодних речей не забирав. Не знайшовши нічого, він залишив квартиру, після чого його було затримано працівниками поліції. Крім того, обвинувачений ОСОБА_13 пояснив, що жодних насильницьких дій по відношенню до потерпілого ОСОБА_9 він не вчиняв і приїхав до квартири потерпілих виключно сам і без зброї, при цьому свої дії вважає лише самоуправством щодо вирішення боргових питань.
Обвинувачений ОСОБА_14 свою вину в інкримінованому злочині не визнав та відмовився надавати показання щодо кримінального провадження.
Незважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_14 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, вона знайшла своє підтвердження в ході дослідження всієї сукупності доказів по даній справі.
Так, потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 24 листопада 2015 року, о 16 годині 30 хвилин, пролунав дзвінок у двері, і її онук ОСОБА_9 відкрив їх, коли до квартири увірвались обвинувачені та ще дві особи, при цьому обвинувачений ОСОБА_13 вдарив її онука та підставив їй до горла металевий предмет, схожий на ніж, відтіснивши її до кімнати, де вона впала на крісло, а її внука повалили на диван. Далі, обвинувачений ОСОБА_13 наносив удари її онуку, якого тримав обвинувачений ОСОБА_14 , при цьому вони погрожували їм та вимагали віддати цінності. В подальшому, вони почали шукати цінні речі по квартирі, а коли обвинувачений ОСОБА_13 нічого не знайшов, він підбіг до неї та провів ножем по її шиї і вдарив цим ножем по нозі, а згодом ОСОБА_9 відвели в іншу кімнату, і їй не відомо, що там відбувалося. Потім нападники їх зв'язали мотузкою і скотчем, після чого покинули приміщення квартири, забравши з собою її майно, а саме: планшет марки «Асістент АР 713» вартістю 676,50 грн., мобільниий телефоном марки «Нокіа 1280» вартістю 130 гривень, мобільний телефоном марки «Нокіа 2730» вартістю 300 гривень, мобільний телефоном марки «LG-КР 200» вартістю 100 гривень, срібний кулон вартістю 500 гривень, грошові кошти в сумі 1400 гривень, 100 євро, портативну ігрову приставку «Соні PSP 2000» вартістю 500 гривень, планшет марки «Енет» вартістю 500 гривень, машинку для стрижки волосся вартістю 500 гривень, ніж з гравіюванням вартістю 100 гривень.
Потерпілий ОСОБА_9 суду пояснив, що 24 листопада 2015 року, о 16 годині 30 хвилин, пролунав дзвінок у двері, підійшовши до дверей йому повідомили, що це працівники поліції, після чого він відкрив двері, за якими побачив обвинуваченого ОСОБА_13 .. В подальшому обвинувачені разом з невідомими людьми зайшли до квартири та стали вимагати повернення грошових коштів, при цьому в руках у обвинуваченого ОСОБА_13 був предмет, схожий на ніж, а у обвинуваченого ОСОБА_14 предмет, ззовні схожий на пістолет. Далі, як пояснив потерпілий ОСОБА_9 , перебуваючи у приміщенні квартири, обвинувачені їм погрожували та намагались знайти цінні речі. В подальшому, його відвели до іншої кімнати, і він не знає, що відбувалось з його бабусею - ОСОБА_8 , однак чув, що їй нанесли тілесні ушкодження, а через якийсь проміжок часу їх зв'язали та покинули приміщення квартири разом з його майном, а саме: мобільним телефоном марки «Самсунг Гелексі GT-S5830» в якому знаходилась сім карта вартістю 500 гривень, мобільним телефоном марки «Нокіа 2730» в якому знаходилась сім карта вартістю 300 гривень, ноутбуком міні «HP» вартістю 2000 гривень, рюкзаком «Голдбі» вартістю 300 гривень, цифровою камерою «Sony Cybershot DSC-T700» вартістю 3440 гривень, програвачем мр3 «Apple iPod Touch» вартістю 700 гривень, рюкзаком вартістю 300 гривень, грошовими коштами у сумі 1000 гривень, та іншим майном, що матеріальної цінності для нього не становить.
Потерпілий ОСОБА_10 суду повідомив, що про розбійний напад 24 листопада 2015 року він дізнався від свого брата ОСОБА_9 , який написав про це в соціальних мережах, та коли повернувся додому, побачив бабусю ОСОБА_8 , яка лежала на дивані з порізами на шиї та нозі, а також виявив у квартирі відсутність свого майна, а саме: навушників «Philips SHL 5300 WT» вартістю 599 гривень, пари кросівок марки «Найк» вартістю 600 гривень, пари кросівок марки «Рібок» вартістю 600 гривень, ноутбуку «Асус х 550 СС» вартістю 3 500 гривень, іменного ножа з гравіюванням вартістю 300 гривень.
Крім того, вина обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтверджується й іншими дослідженими в суді доказами, а саме відомостями, які містяться у:
-витягу з кримінального провадження № 12015100000001075, згідно якого 24 листопада 2015 року до ЄРДР внесено відомості за повідомленням потерпілого ОСОБА_9 з приводу того, що 24 листопада 2015 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин, невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи за попередньою змовою групою осіб, незаконно проникли в житло ОСОБА_8 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , де вчинили напад із застосуванням зброї на останню та ОСОБА_9 , з метою заволодіння їх майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, внаслідок чого заволоділи відповідним майном потерпілих;
-протоколі огляду місця події від 24 листопада 2015 року з фототаблицею, відповідно до якого оглянуто приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_5 , - в ході огляду виявлено та вилучено сліди папілярних узорів, сліди структури матеріалу, сліди взуття, скотч у виді мотузки та дріт білого кольору;
-протоколах пред'явлення особи для впізнання від 26 листопада 2015 року з фототаблицями, згідно яких потерпіла ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_13 та ОСОБА_14 як осіб, які 24 листопада 2015 року, о 16 годині 30 хвилин, вчинили розбійний напад із застосуванням зброї, на неї та ОСОБА_9 в квартирі, що за адресою: АДРЕСА_5 ;
-протоколах пред'явлення особи для впізнання від 26 листопада 2015 року з фототаблицями, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_13 та ОСОБА_14 як осіб, які 24 листопада 2015 року, о 16 годині 30 хвилин, вчинили розбійний напад із застосуванням зброї, на нього та ОСОБА_8 в квартирі, що за адресою: АДРЕСА_5 ;
-протоколі огляду місця події від 27 листопада 2015 року, відповідно до якого слідчим оглянуто мобільний телефон марки «LG» ІМЕІ НОМЕР_1 , що надав о/у ВКР Шевченківського РУ НП у м. Києві, який був вилучений у ОСОБА_14 під час поверхневого огляду;
-висновку експерта № 3375 від 30 листопада 2015 року, згідно якого при судово-медичній експертизі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено: лінійна подряпина - на лівій боковій поверхні шиї в верхній третині; різана рана - по внутрішній поверхні правого стегна в середній третині. Вказані ушкодження спричинені гострим предметом (предметами), та могли утворитися 24.11.2015, внаслідок 2-х травматичних впливів та відносяться до легких тілесних ушкоджень та легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
-висновку експерта № 340/д від 7 грудня 2015 року, відповідно до якого експертом Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України проведено трасологічну експертизу слідів пальців рук, вилучених під час огляду місця події (приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_5 ) та встановлено, що окремі надані на дослідження сліди залишені ОСОБА_13 , потерпілими та іншими особами;
-протоколах огляду предмета від 29.12.2015 з ілюстрованими таблицями, відповідно до яких слідчим оглянуто дві мотузки, використаний скоч та дріт від подовжувача, що були вилучені під час огляду місця події від 24.11.2015 в приміщенні квартири, за адресою: АДРЕСА_5 ;
-протоколі огляду предмета від 12 лютого 2016 року з ілюстративною таблицею, відповідно до якого оглянуто два телефони марки «Самсунг» моделі: GT-E1081T, IMEI: НОМЕР_2 , s/n: НОМЕР_3 та «Нокіа» моделі: 1280, ІМЕІ: НОМЕР_4 , які були вилучені у ОСОБА_13 при затриманні;
-протоколі огляду предмета від 12 лютого 2016 року з ілюстративною таблицею, відповідно до якого було оглянуто телефон марки «LG» моделі: KP200, IMEI: НОМЕР_1 , s/n: НОМЕР_5 , вилученого у ОСОБА_14 . В результаті огляду увімкненого телефону встановлено наявність інформації, пов'язаної з потерпілими;
-протоколі пред'явлення речей для впізнання від 13 лютого 2016 року з довідкою та фототаблицею, відповідно до якого потерпілій ОСОБА_8 пред'явлено для впізнання 11 мобільних телефонів, серед яких вона за зовнішніми ознаками та інформації, яка в них міститься, впізнала свої телефони: марки «LG» моделі KP200, IMEI: НОМЕР_1 , марки «Нокіа» моделі 1280, ІМЕІ: НОМЕР_4 , якими заволоділи 24 листопада 2015 року під час розбійного нападу;
-протоколі пред'явлення речей для впізнання від 13 лютого 2016 року з довідкою та фототаблицею, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_9 пред'явлено для впізнання 11 мобільних телефонів, серед яких він впізнав телефон марки «LG» моделі KP200, IMEI: НОМЕР_1 та телефон марки «Нокіа» моделі 1280, ІМЕІ: НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_8 , якими заволоділи під час розбійного нападу 24 листопада 2015 року;
-протоколі огляду предмета від 23.02.2016 з додатком, відповідно до якого слідчим оглянуто лазерний диск «VIDEX», вилучений у оператора мобільного зв'язку ТОВ «Лайфселл» з інформацією стосовно абонентів телекомунікаційних послуг по мобільних терміналах IMEI: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_4 та НОМЕР_6 , які здійснювали з'єднання у період часу з 24.11.2015 по 26.11.2015 через базові станції ТОВ «Лайфселл» і виявлено, що з телефону ОСОБА_8 здійснювалися вхідні та вихідні дзвінки з 24.11.2015, тобто в період часу до затримання ОСОБА_13 та вилучення у останнього згаданого телефону;
-протоколі огляду предмета від 23.02.2016 з додатком; відповідно до якого слідчим оглянуто лазерний диск «VIDEX», вилучений у оператора мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна» з інформацією стосовно абонентів телекомунікаційних послуг по відповідним мобільним терміналах, в тому числі і IMEI: НОМЕР_1 (телефон марки «LG» з номером НОМЕР_7 , який належить потерпілій ОСОБА_8 , що знаходився у ОСОБА_14 до затримання),
Що ж стосується протоколу огляду предмета від 23.02.2015 з додатком; протоколу огляду предмета від 02.03.2016 з ілюстративною таблицею, то оскільки такі документи за своїм змістом прямо чи непрямо не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, суд вважає їх неналежними доказами.
Показання обвинуваченого ОСОБА_13 про непричетність останнього до вчиненого злочину, а також заперечення щодо участі ОСОБА_14 у спільних протиправних діях, суд оцінює критично і вважає, що у зазначений спосіб останні намагаються уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, або зменшити свою роль у злочинному прояві.
Так, наведені доводи обвинуваченого ОСОБА_13 спростовуються показаннями потерпілих, які прямо вказали саме на останнього та ОСОБА_14 , як на осіб, які разом з іншими невідомими здійснили розбійний напад відносно них, зокрема такі показання потерпілих є послідовними, узгодженими з іншими дослідженими доказами, при цьому позбавлені буд-яких протиріч, а відтак в основу даного вироку суд кладе згадані показання потерпілих.
Також суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_24 - колишньої співмешканки ОСОБА_14 , яка в суді пояснила, що 24 листопада 2015 року вона вдень зустрілась з обвинуваченим ОСОБА_14 у центрі Києва і на протязі вказаного дня вони спільно проводили час гуляючи по місту, а роз'їхались у своїх справах лише у вечері.
Так, суд зважає на те, що свідок ОСОБА_24 , згідно пояснень останньої, раніше з ОСОБА_14 підтримувала достатньо близькі стосунки, а відтак суд вважає, що саме через це вказаний свідок є зацікавлений у штучному створенні відповідного алібі у обвинуваченого ОСОБА_14 , при цьому такі показання свідка цілком та беззаперечно спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , які як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду впізнавали ОСОБА_14 як учасника розбійного нападу на них.
Не заслуговують на увагу і показання свідка ОСОБА_25 - цивільної дружини обвинуваченого ОСОБА_13 , яка суду повідомила, що до неї звернувся її знайомий ОСОБА_20 з проханням допомогти в отриманні кредиту. З урахуванням її зв'язків та можливості виступити поручителем в оформленні кредиту, вона погодилась та він оформив кредит, а вона разом з його дружиною виступили поручителями. Через деякий час їй стали надходити телефонні дзвінки з банку з повідомленням про факт несплати грошових коштів по кредитним зобов'язанням, а ОСОБА_20 та його дружина перестали виходити на зв'язок.
Такі показання свідка ОСОБА_25 судом оцінюються лише в контексті тих обставин, що між останньою та іншими особами мали місце відповідні договірні відносини, учасниками яких не були потерпілі по даній справі - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , при цьому вказані обставини (щодо кредитних зобов'язань) взагалі носять сумнівний характер, оскільки документального підтвердження в судовому засіданні не знайшли.
Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_13 , які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством та з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, особою яка раніше вчинила розбій, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 187 КК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_14 , які виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 187 КК України
При призначенні покарання обвинуваченим, суд визнає обставиною, яка обтяжує їх покарання - вчинення злочину щодо особи похилого віку, а ОСОБА_13 , окрім цього, ще і рецидив злочинів, оскільки останній, маючи судимості за умисні злочини (ч. 2 ст.185, ч. 2 ст.186, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України) вчинив новий умисний злочин.
Крім того, при призначенні покарання обвинуваченим, суд також враховує дані, які їх характеризують, зокрема те, що ОСОБА_14 раніше не судимий, є неодруженим, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, а ОСОБА_13 , перебуваючи у цивільному шлюбі, та маючи на утриманні малолітню дитину, знаходиться на наркологічному обліку з діагнозом «розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Вживання зі шкідливими наслідками», при цьому за своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними, в тому числі і станом на 24 листопада 2015 року.
Водночас, суд зважає на те, що обвинувачені свою вину у інкримінованому злочині не визнали, а відтак наміру щодо перевиховання та виправлення не проявили, в тому числі і не висловили певні слова вибачення на адресу потерпілої сторони, через що, на переконання суду, правових підстав для визначення мінімального за розміром покарання обвинуваченим немає, при цьому в даному конкретному випадку суд бере до уваги і безпосередню роль кожного з обвинувачених, зокрема більш активні протиправні дії ОСОБА_13 , в тому числі пов'язані з насильством відносно жінки похилого віку.
Додаткове покарання, передбачене в санкції ч. 3 ст. 187 КК України як обов'язкове, суд призначає обвинуваченим ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у виді конфіскації всього належного кожному з них майна.
Крім того, враховуючи те, що ОСОБА_13 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України, до постановлення вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 1 серпня 2017 року, який вироком Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року в частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_13 покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, суд вважає необхідним при визначенні остаточного покарання ОСОБА_13 частково приєднати покарання за вказаним вироком.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинувачених.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вигляді тримання під вартою - необхідно залишити без зміни.
Також, враховуючи факт перебування під вартою ОСОБА_13 з 10 вересня 2013 року по 8 серпня 2015 року включно (в рамках справи за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 1 серпня 2017 року), а також, як і обвинуваченого ОСОБА_14 , з 26 листопада 2015 року, тобто з моменту затримання по даній справі, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вимоги ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIIІ від 26 листопада 2015 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIIІ від 26 листопада 2015 року, зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В той же час, відповідно до Закону України від 18 травня 2017 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», внесені зміни в частину 5 статті 72 Кримінального кодексу України, якими попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
За таких обставин, оскільки вироком суду строк попереднього ув'язнення буде продовжений до набрання вироком законної сили, а вирок набирає законної сили під час дії Закону України від 18 травня 2017 року, становище обвинуваченого при застосуванні до нього вимог ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону від 18 травня 2017 року погіршується.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а також згідно до положень ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Оскільки положення Закону України від 18 травня 2017 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» погіршують становище обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , з урахуванням вимог ст. 5 КК України, він зворотної дії в часі не має, а тому суд застосовує положення ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VIIІ від 26 листопада 2015 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_13 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком одинадцять років з конфіскацією майна.
ОСОБА_14 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком дев'ять років з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, частково приєднати ОСОБА_13 покарання за вироком Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року і остаточно призначити ОСОБА_13 покарання у виді чотирнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , кожному окремо,рахувати з моменту затримання та перебування під вартою, із урахуванням правил, передбачених ст. 5 і ст. 72 КК України, в тому числі у редакції щодо зарахування строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (з 26 листопада 2015 року по день набрання вироком законної сили - відносно ОСОБА_14 ; з 10 вересня 2013 року по 8 серпня 2015 року, та з 26 листопада 2015 року по день набрання вироком законної сили - відносно ОСОБА_13 ).
Речові докази по справі: мобільні телефони: «LG KP200», «Нокіа 2730», «Нокіа 1280» - повернути потерпілій ОСОБА_26 , а інші речові докази - знищити.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в сумі 2579,76 грн. - стягнути на користь держави з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у наступному вигляді: з ОСОБА_13 - 1289,88 грн. та ОСОБА_14 - 1289,88 грн.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , кожному окремо,у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Судді