Справа № 537/4475/18 Номер провадження 22-ц/814/1946/19Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
17 липня 2019 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Обідіної О.І.
Суддів: Бутенко С.Б., Кузнєцової О.Ю.
Розглянула в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Полтавської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області в складі судді Хіневича В.І. від 13 травня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживача та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до АТ «Укрпошта», в якому просила стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди 1137,04 грн. та 1500 грн. моральної шкоди.
Вимоги обґрунтовані тим, що під час відправлення посилки з відділення «Укрпошти» №30 в м. Кременчуці варіантом «Авіа» з України до Російської Федерації, яка була повернута Поштою Росії з підстав «різниці у вазі посилки» та відсутності бланку «СN23» нею було сплачено 1137,04 грн. В подальшому, після повернення посилки, працівниками Головпоштамту в м. Кременчуці їй була надана допомога в відправленні посилки залізничним транспортом, з належним оформленням всіх документів з вартістю доставки 646,84 грн.
Вважає, що працівниками відділення №30 АТ «Укрпошта» під час відправлення посилки не було надано всієї інформації стосовно способу доставки, не належно заповнено бланки, що унеможливило доставку посилки адресату та призвело до її повернення, що, в свою чергу, завдало їй як споживачу поштових послуг матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 травня 2019 рокупозов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживача та відшкодування матеріальної та моральної шкодидо Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про захист прав споживачів та відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрпошта», на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1137,04 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» на користь держави судовий збір в сумі 1536,80 грн.
Задоволення позову ОСОБА_1 вмотивовано встановленими судом обставинами надання послуг неналежної якості працівниками відповідача при здійсненні пересилання її відправлення, у зв'язку з чим внесена нею оплата за таке поштове відправлення підлягає відшкодуванню та стягненню з відповідача моральної шкоди згідно до Закону України «Про захист прав споживача».
В апеляційній скарзі АТ «Укрпошта», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Зокрема, апелянт вказує про належне оформлення працівником поштового відділення всіх необхідних для пересилання міжнародного поштового відправлення документів та відсутність вини товариства в поверненні посилки митними органами Російської Федерації.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення останньої.
Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 19.02.2018 року ОСОБА_1 уклала договір про надання послуг поштового зв'язку з ПАТ «Укрпошта» відділення № 30 м. Кременчук, а саме: доставку посилки СР396059533UA, вагою 4,306 кг., повітрям до Російської Федерації, про що свідчить копія чеку та супровідного бланку.
При цьому позивачем було сплачено 9,90 грн. за ящик для посилки та 1127,74 грн. за послуги АТ «Укрпошти», що підтверджується відповідною квитанцією та фіскальними чеками.
До місця призначення в Російській Федерації посилка СР396059533UA не була доставлена і в березні 2018 року повернута ОСОБА_1 .
Відповідно до Акту № 23105 «на внешнее состояние отправления и разницу в весе» від 01.03.2018 року, підставами повернення стало різниця у вазі, «подавательский вес отправления: 1,306 кг., фактический вес отправления: 4,370 кг., дополнительная информация, поступила без СN23».
06.03.2018 року позивач звернулась до ПАТ «Укрпошта» з заявою про повернення коштів за недоставлену посилку, на що отримала відповідь від 07.05.2018 року за вих. № 38-18-7180-У/14 про те, що згідно з відповіддю призначеного оператора Росії, посилка № СР396059533UA надійшла в установу обміну м. Москва та була повернута митною службою країни призначення.
З огляду на обґрунтоване повернення посилки за зворотною адресою, призначений оператор Росії відхиляє будь-яку претензію та у відповідності до п. 3 ст. 24 Всесвітньої поштової конвенції призначені оператори не несуть відповідальність за рішення, прийняті митними органами при перевірці поштових відправлень.
Задовольняючи позов, місцевий суд дійшов висновку про неналежне оформлення документів працівником поштового відділення №30 м. Кременчука, що унеможливило доставку відправлення адресату та призвело до повернення посилки позивачу, що завдало останній як споживачу поштових послуг матеріальної та моральної шкоди, відшкодування яких передбачено нормами ЗУ «Про захист прав споживачів».
Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з вказаними висновками суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
Згідно п. 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про поштовий зв'язок», оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості. У договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв'язку. Договір про надання послуги поштового зв'язку вважається укладеним після оплати користувачем вартості цієї послуги, якщо інше не передбачене відповідними договорами.
Згідно з «Правилами надання послуг поштового зв'язку», які затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 (надалі - Правила), правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними (п. 1).
Оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів. До міжнародних поштових відправлень належать: посилки - без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю (п. 8);
Відповідно до п. 12 Правил поштові відправлення, поштові перекази поділяються на внутрішні (пересилаються в межах України) та міжнародні (пересилаються за межі України, надходять до України, переміщуються через територію України транзитом).
Згідно з п. 16 Правил поштові відправлення пересилаються наземним, водним або повітряним видом транспорту чи комбіновано.
Пунктом 69 Правил передбачено, що фізичні особи подають для пересилання міжнародні посилки, міжнародні відправлення з оголошеною цінністю, відправлення "EMS", дрібні пакети відкритими.
Згідно п. 70 Правил, для пересилання дрібних пакетів, мішків "M", міжнародних посилок, міжнародних відправлень з оголошеною цінністю, відправлень "EMS" відправник у встановленому порядку заповнює митні декларації у кількості, що визначена країною призначення у Керівництві з приймання міжнародних поштових відправлень. У разі подання для пересилання фізичною особою в міжнародних поштових відправленнях товарів, сукупна вартість яких перевищує суму, визначену законодавством, приймання здійснюється у порядку та на умовах, встановлених законодавством для юридичних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 «Положення про митні декларації» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 450, товари, що пересилаються через митний кордон України в міжнародних поштових відправленнях, декларуються шляхом подання митному органу: митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа або у випадках, не зазначених у підпункті 1 цього пункту, - уніфікованих міжнародних документів, форми яких установлені актами Всесвітнього поштового союзу, а саме: митної декларації CN 23, використання якої обов'язкове під час пересилання посилок, міжнародних згрупованих поштових відправлень з позначкою "Консигнація" і відправлень "EMS" та можливе у разі пересилання відправлень з оголошеною цінністю.
Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами відправлення позивачем через відділення № 30 м. Кременчук АТ «Укрпошта» посилки СР396059533UA, повітряним шляхом до Російської Федерації, а в подальшому повернення її відправнику.
Підставою для повернення стала різниця в вазі та відсутність митної декларації СN 23, обов'язковість якої визначена зазначеними Правилами .
Так, з матеріалів справи вбачається, що вага посилки зазначена на супровідному бланку та в квитанції про оплату співпадає та становить 4,306 кг.
Іншою підставою повернення посилки була відсутність митної декларації CN 23, що є порушенням Правил надання послуг поштового зв'язку та Положення про митні декларації, якими передбачено її обов'язкове складання.
З долученої до справи упаковки посилки вбачається, що до неї прикріплено лише супровідний бланк СР, заповнений як позивачем, так і представником поштового відділення, але при цьому митна декларація CN 23 відсутня на упаковці посилки.
Відповідачем не було спростовано тієї обставини, що при оформленні поштового міжнародного відправлення працівником відділення було складено та заповнено митну декларацію CN 23, а також існування останньої під час її слідування до місця призначення, чи втрату її під час проходження митного контролю.
Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про поштовий зв'язок» за порушення законодавства у сфері надання послуг поштового зв'язку оператори несуть відповідальність згідно із законами України. Вартість попередньо оплачених користувачем послуг, що фактично не були йому надані, відшкодовується користувачеві у повному обсязі на підставі квитанції чи іншого документа про оплату цих послуг. У разі незгоди користувача з визначеним цією статтею розміром відшкодування питання про відшкодування завданих йому фактичних збитків, моральної шкоди, втраченої вигоди через неналежне виконання операторами своїх зобов'язань, а також інші спори між користувачами та операторами розглядаються у судовому порядку.
Частиною 1 ст. 906 ЦК України визначено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлене договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 4 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
З огляду на неналежне оформлення документів, обов'язковість яких встановлена як національним, так і міжнародним законодавством, що призвело до неможливості вручення посилки адресату та її повернення позивачу, на користь останнього підлягають попередньо оплачені ним послуг, що фактично не були йому надані, в повному обсязі, згідно до наданих споживачем квитанцій.
Разом з цим, погоджуючись з правомірним стягненням коштів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди.
Так, спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової ) шкоди.
Згідно ст.611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню в разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.
В даному випадку правовідносини між сторонами утворились в сфері надання послуг поштового зв'язку, які надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.
Покладаючи на відповідача обов'язок відшкодувати моральну шкоду, суд безпідставно застосував правила статті 1167 ЦК України, яка на спірні відносини не поширюється, оскільки регулює позадоговірні (деліктні) відносини., оскільки в даному випадку правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо надання послуг поштового зв'язку.
Крім того, відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;
Між тим, по справі не встановлено обставин, з якими цей Закон пов'язує право споживача на відшкодування моральної шкоди, а отже заявлена позивачем вимога до відповідача про відшкодування моральної шкоди в сумі 1500 грн. не ґрунтується на законі, а тому по справі відсутні достатні правові підстави для її задоволення.
За вказаних обставин рішення суду в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в стягненні моральної шкоди.
З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судового збору на користь держави, шляхом його зменшення з 1536,80 грн. до 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Полтавської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» задовольнити частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 травня 2019 року в частині задоволення вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» про стягнення моральної шкоди в розмірі 1500 грн. - скасувати та постановити в цій частині нове рішення про відмову в її задоволенні.
Змінити рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 травня 2019 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» на користь держави судового збору, зменшивши його з 1536,80 грн. до 768,40 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 липня 2019 року.
Судді: Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Кузнєцова О.Ю.