Справа № 524/6757/18 Номер провадження 22-ц/814/1936/19Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
24 липня 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,
за участю секретаря Ачкасової О.Н.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 14 травня 2019 року (час ухвалення судового рішення з 12:06:36 год. по 13:16:59 год.; дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначена) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
встановив:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, у сумі 16 399,18 грн. та моральної шкоди у сумі 100 000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що з вини відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивач отримав травми та тривалий час відновлював свій стан здоров'я.
Крім того, йому була завдана й моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок стресу, фізичного болю, вимушеної відмови від звичайного способу життя.
У заяві від 13 травня 2019 року ОСОБА_1 зменшив позовні вимоги, посилаючись на сплату йому страховою компанією страхового відшкодування у сумі 14 143,08 грн. (фактичні витрати на лікування та моральна шкода 5%).
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука 14 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в розмірі 16 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, збільшити розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , з 16 000 грн. до 100 000 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини по справі, не врахував поведінки відповідача після скоєння ДТП і під час його лікування.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
На підставі ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.
Ураховуючи, що згідно з ч.1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Полтавського апеляційного суду.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 липня 2016 року приблизно о 15 год. 30 хв. по вул. Коцюбинського в м.Кременчуці рухався велосипедист ОСОБА_1 У цей самий час по вул. Гоголя, проїздна частина якої є другорядною відносно вул. Коцюбинського та на якій встановлено дорожній знак 2.1. «Дати дорогу», зі сторони вул. Штабної в напрямку вул. Перемоги м.Кременчука, керуючи автомобілем «ЗАЗ-110247» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ОСОБА_2
Наближаючись до нерегульованого перехрестя вул.Гоголя та вул.Коцюбинського м.Кременчука, водій ОСОБА_2 , порушуючи вимоги п.п.10.1, 16.11 та п. 2.1 розділу 33 «Правил дорожнього руху України», виїхав на вищевказане перехрестя не надав дорогу велосипедисту ОСОБА_1 , що наближався до перехрестя по головній дорозі, та допустив наїзд передньою частиною свого автомобіля в праву бокову частину велосипеду.
В результаті наїзду ОСОБА_1 згідно з висновком судово-медичної експертизи № 824 від 01.09.2016 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому правої великої і малогомілкової кісток зі зміщенням уламків та гематоми м'яких тканин правої гомілки, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за критерієм довготривалого розладу здоров'я.
Вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука від 15.05.2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами (а.с.3-5).
У результаті отриманої травми ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні міської лікарні № 3 м.Кременчука у період з 11.07.2016 року по 26.07.2016 з діагнозом: закритий осколочний перелом нижньої н/3 обох кісток, правої великогомілкової кістки зі зміщенням. 14.07.2016 року проведено операцію «закрита репозиція блокуючий інтрамедулярний остеосинтез правої великогомілкової кістки системою «Остеосинтез». 26.07.2016 року виписаний на амбулаторне лікування, рекомендовано ходіння на костилях 4 тижні (а.с.6).
10.01.2017 року в умовах стаціонару травматологічного відділенні міської лікарні № 3 м.Кременчука позивачу проведено оперативне втручання у вигляді динамізації стрижня (а.с.8).
З 27.06.2017 року по 04.07.2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні міської лікарні № 3 м.Кременчука. 27.06.2017 року проведено оперативне втручання у вигляді видалення інтрамедулярного стрижня з правої великогомілкової кістки (а.с.7).
ОСОБА_1 з 11.07.2016 року по 24.02.2017 року та з 27.06.2017 року до 17.08.2017 року перебував на лікарняних та був тимчасово непрацездатним (а.с.15-26).
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 15 травня 2019 року оскаржується лише в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, тому у апеляційного суду відповідно до ст.367 ЦПК України відсутні підстави для його перегляду у повному обсязі.
Згідно частинам 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ч.1 ст.1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.
При визначенні розміру моральної шкоди суд в повній мірі врахував засади добросовісності, справедливості та розумності (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), що входять до змісту принципу верховенства права, врахував розмір душевних страждань, яких позивач зазнав, тривалість часу, протягом якого винна особа не вчинила жодної дії, спрямованої на відшкодування моральної шкоди, характер майнових втрат, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини, їм надано належну правову оцінку.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Докази та обставини, на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом було дотримано норми процесуального закону. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди позивача з оцінкою судом першої інстанції доказів.
Європейський суд з прав людини вказав що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року), а тому оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість чи обов'язок скасування або зміни судового рішення.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 14 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 24.07.2019 року
Головуючий О. А.Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов