Провадження № 22-ц/803/5391/19 Справа № 175/3234/18 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Доповідач - Макаров М. О.
Категорія 48
25 липня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів,-
У серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, в якому просив звільнити його від сплати аліментів, стягнутих рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №175/2900/15-ц на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11 січня 2016 року по день коли він був відрахований з денної форми навчання.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки із доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_3 продовжує навчання на заочному відділенні на контрактній основі, не отримує стипендію та потребує в зв'язку із цим матеріальної допомоги і не досяг двадцяти трьох років, позивач спроможний надавати матеріальну допомогу сину, позов ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, підстави для звільнення від сплати аліментів з позивача відсутні, таким чином, суд приходить до висновку, що права, свободи чи інтереси, за захистом яких звернувся позивач, порушені не були, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.
Так, судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16). Сторони сімейно-шлюбні відносини не підтримують, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2015 року по справі №175/2900/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1500 грн., щомісячно починаючи з 22 липня 2015 року і до досягнення сином двадцяти трьох років (а.с.8), про що 14 грудня 2015 року ОСОБА_2 отримала виконавчий лист (а.с.7), який 17 грудня 2015 року пред'явила до примусового виконання до Бабушкінського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ (а.с.10).
Згідно Договору на платну підготовку спеціаліста в Державному закладі «Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України» №5.01.106.2014 від 12.08.2014 року, ОСОБА_3 навчався на денній формі навчання з 01.09.2014 року (а.с.42-43), однак маючи скрутне матеріальне становище, 11.01.2016 року ОСОБА_3 був вимушений перейти з денної форми навчання на заочну. Вартість оплати за навчання згідно вищевказаного Договору складала 138698 грн. (а.с.44). Окрім цього, згідно Договору про навчання у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара №663-16 від 03.08.2016 року, ОСОБА_3 навчається на заочній формі навчання, за напрямком підготовки - право, в період з 01 вересня 2016 року по 30 червня 2020 року (а.с.53). Вартість освітньої послуги складає 9000 грн. на рік.
14.02.2016 року, та повторно 30.05.2018 року будинок, де постійно проживає ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_3 був пограбований, викрадено цінні речі, велосипед (а.с.29,30). Позивач аліменти не сплачує, має заборгованість. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну допомогу на навчання ОСОБА_3 у розмірі 24259,26 грн. (а.с.33-34).
Згідно Інформаційної довідки в Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №62046635 від 23.06.2016 року, позивач ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с.91), окрім цього позивач має у користуванні легковий автомобіль, подорожує та відпочиває за кордоном, що підтверджується фотокартками (а.с.55,56,57). Доводи позивача, що він не спроможний сплачувати аліменти на повнолітнього сина, оскільки має сезонну роботу, а його дохід є не значним, на підтвердження чого надає Довідку про доходи №1 за травень 2018 року видану ФГ «Дарниця» 25.06.2018 року (а.с.13) та він сам потребує постійного лікування, а син працює та має стабільний заробіток, не заслуговують на увагу, оскільки утримання дитини віком до 23 років у навчанні є обов'язком батьків і нормами права не передбачено повне звільнення одного із батьків від участі у витратах на дитину, яка продовжує навчання.
Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що оскільки із доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_3 продовжує навчання на заочному відділенні на контрактній основі, не отримує стипендію та потребує в зв'язку із цим матеріальної допомоги і не досяг двадцяти трьох років,позивач спроможний надавати матеріальну допомогу сину, позов ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, підстави для звільнення від сплати аліментів з позивача відсутні, таким чином, суд приходить до висновку, що права, свободи чи інтереси, за захистом яких звернувся позивач, порушені не були, відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 180 СК батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.
Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Аналіз ст.ст. 182, 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років, з умовами, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Так, дійсно, ОСОБА_3 навчався у Державному закладі "Дніпропетровська медична академія Міністерства охорони здоров'я України" на денній формі навчання, за контрактом, за спеціальністю "Лікувальна справа" з 01 вересня 2014 року по 11 січня 2016 року, проте був відрахований з 2 курсу 3 семестру 2015/2016 навчального року.
Оскільки обов'язок утримувати повнолітню дитину виникає за обов'язкової сукупності певних факторів, зокрема продовження навчання, то у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у задоволення позову про звільнення від сплати аліментів.
Той факт, що з 01 вересня 2016 року ОСОБА_3 навчається на заочній формі у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара, не позбавляє право на повторне звернення до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
На вказані вимоги закону та обставини справи, суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим прийшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задовольнити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2019 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів, стягнутих на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області № 175/2900/15 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 11 січня 2016 року, коли він був відрахований з денної форми навчання.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді Е.Л. Демченко
Т.Р. Куценко