Провадження № 22-ц/803/5937/19 Справа № 171/2149/18 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
25 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор" на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2019 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор" до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, -
У жовтні 2018 року ПрАТ "Київський страховий дім", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор", звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування.
Вказували, що між ПрАТ «Київський страховий дім» та відповідачем укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1226904, на підставі якого застраховано цивільно-правову відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди за заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Зазначали, що 27 квітня 2017 року об 11-45 годині сталася ДТП за участю автомобілів марки Хюндай, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та ВАЗ21063, реєстраційний номер НОМЕР_1 , винним в якій визнано відповідача. Оскільки пошкоджений автомобіль Хюндай, реєстраційний номер НОМЕР_2 , застраховано в ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», страховик потерпілої сторони здійснив своєму страхувальнику виплату страхового відшкодування в розмірі 17.501 грн.54 коп. та в листопаді 2017 року звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогою до них про відшкодування шкоди у розмірі виплаченого страхового відшкодування.
Вказували також на те, що на підставі угоди від 27 листопада 2017 року ними сплачено на користь ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» страхове відшкодування в розмірі 12.151 грн.
Посилаючись на те, що відповідач ні у встановлений строк, ні взагалі не звертався до страхової компанії з приводу повідомлення про настання страхового випадку, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу суму в розмірі 12.151 грн., пов'язаних з виплатою страхового відшкодування та витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2019 року в задоволенні позову ПрАТ «Київський страховий дім» відмовлено.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2019 року залучено до участі у справі у якості правонаступника позивача ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор".
В апеляційній скарзі ТОВ "Фінансова компанія "Груп Фактор", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та на те, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на встановлених у справі обставинах, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована наступним:
- ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, причетного до ДТП, не виконав свого обов'язку щодо невідкладного повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду;
- питання наявності чи відсутності підстав для стягнення шкоди має вирішуватись в залежності від встановлення факту поважності невиконання вимог ст.33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в частині неповідомлення в строки страховика;
- судом першої інстанції безпідставно застосовано висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 19 листопада 2018 року у справі №621/2403/16-ц.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що автомобіль марки «ВАЗ21063», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить відповідачу ОСОБА_1 .
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» на підставі полісу №АК/1226904 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який станом на 24 квітня 2017 року був діючим (а.с.4).
27 квітня 2017 року об 11-45 годині ОСОБА_1 на 120 км. автодороги Дніпро-Миколаїв, керуючи автомобілем ВАЗ 21063, реєстраційний номер НОМЕР_3 , не вибрав безпечну дистанцію та допустив зіткнення з автомобілем Хюндай, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , що рухався попереду у попутному напрямку. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 181407 від 27 квітня 2017 року, в якому вказано обставини вчинення правопорушення, що підтверджує вищевказаний факт скоєння адміністративного правопорушення.
Вказані обставини встановлені постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року, за якою провадження по справі закрито в зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Постанова суду не оскаржена, набрала законної сили (а.с.5).
На підставі страхового акту №152389 від 19 травня 2017 року, складеного ПрАТ «АСК «ІНГО Україна», де була застрахована цивільно-правова відповідальність потерпілої сторони Астеллас Фарма ТОВ на підставі полісу № 250523260.16 131, автомобіль «Hyundai Accent», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вказана подія визнана страховим випадком та прийнято рішення про виплату потерпілій стороні страхового відшкодування в розмірі 17.501 грн.54 коп.
На підставі зазначеного ТОВ «Астеллас Фарма» виплачено ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» страхове відшкодування в розмірі 17.501 грн.54 коп., що підтверджується рахунком на оплату № 1188 від 17 травня 2017 року (а.с.7- копія рахунку) та направлено звернення до ПрАТ «Київський страховий дім» із заявою про страхове відшкодування.
На підставі угоди про здійснення страхового відшкодування, складеної 27 листопада 2017 року між ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» та ПрАТ «Київський страховий дім», останнє здійснило ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» виплату страхового відшкодування в погодженій між сторонами розмірі 12.151 грн., що підтверджується платіжним дорученням №23060 від 28 листопада 2017 року (а.с.8,9).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється. Він зафіксований правоохоронними органами. Сам позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування та не довів наявності необґрунтованих виплат, які виникли внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення судового рішення, яке у своїй основі має базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 38 Закону передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов, зокрема, якщо він не повідомив страховика про настання ДТП у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону (підпункт 38.1.1 («ґ») пункту 38.1 статті 38 Закону).
Із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» змін до статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Проте вказані зміни, що стосуються нумерації зазначеного підпункту, до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.
Згідно з підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про знаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.
Проте, в разі якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами і ніким не оспорюється, відповідач як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, позивач як страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу рішення, яке повинно ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-284цс15 та від 22 березня 2017 року у справі №6-2011цс16.
Передбачені підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об'єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.
Враховуючи, що факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, відповідач є особою винною в ДТП, факт скоєння адміністративного правопорушення відповідачем встановлений постановою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року, страхова компанія відповідача визнала такий факт, добровільно сплативши страхове відшкодування, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв'язку з неповідомленням ОСОБА_1 страховика про настання страхового випадку.
Посилання апелянта на відсутність поважних причин неповідомлення відповідачем страховика про настання ДТП є помилковими, оскільки як зазначено вище обов'язок щодо повідомлення у триденний строк страховика про ДТП установлений законом для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Сама подія ДТП визнана позивачем страховим випадком та ним добровільно сплачено страхове відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням, наявним у матеріалах справи.
Таким чином, сам по собі факт неповідомлення у цій справі відповідачем страховика про настання страхового випадку, за умови наявності у останнього фактичної можливості щодо встановлення самого факту настання страхового випадку та його обставин за допомогою інших джерел, не призвів до необґрунтованих виплат зі сторони позивача.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Груп Фактор" залишити без задоволення.
Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст постанови складено 25 липня 2019 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.