Провадження № 22-ц/803/6993/19 Справа № 210/6446/18 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
25 липня 2019 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/6446/18
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.,
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.,
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2019 року, яке ухвалене суддею Сільченком В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні),-
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання та додаткових витрат на оплату вартості навчання та проживання у гуртожитку.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась її донька ОСОБА_3 , батьком якої є ОСОБА_2 .
У 2015 році ОСОБА_3 змінила ім'я на « ОСОБА_4 », про що було видано свідоцтво про зміну імені від 16 жовтня 2015 року, актовий запис 24.
08.08.2017 року ОСОБА_5 досягла повноліття, є студенткою денної форми навчання Національного університету «Львівська політехніка». Термін навчання з 01.09.2017 року по 30.06.2020 року.
Крім того позивачка щороку оплачує за навчання грошові кошти згідно договору про надання освітніх послуг № 616-17 від 10.11.2017 року та вартість житлово-комунальних послуг під час проживання доньки у гуртожитку.
Відповідач не бажає приймати участі в утриманні дитини на час її навчання, повністю усунувся від виконання свого обов'язку, передбаченого ст. ст. 198, 199 СК України, матеріальної допомоги їй не надає.
Просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки - ОСОБА_5 , яка продовжує навчання у розмірі 9000,00 грн.; стягнути на користь позивача додаткові 1/2 витрат на оплату навчання доньки ОСОБА_5 , яка продовжує навчання в розмір 25 760,00 грн.; стягнути на користь позивача 1/2 додаткових витрат на оплату проживання доньки ОСОБА_5 в гуртожитку за час навчання на другому та третьому курсах у Національному університеті «Львівська політехніка» в розмірі 3457,50 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що вона неналежний позивач є хибним, оскільки, прибувши на навчання до міста Львова її донька поселилась до гуртожитку обраного навчального закладу та змушена була зареєструватись за новим місцем проживання. З паспорта доньки вбачається що попереднє місце проживання у її повнолітньої доньки за адресою місця проживання позивача, що свідчить про те, що повнолітня донька перебуває на повному утриманні позивача. Крім того, зазначає, що вона, як позивач, має право приймати участь в судових засіданнях, однак суд першої інстанції, приймаючи заочне рішення не повідомив її, також зазначає, що не допускається проведення заочного розгляду справи за наявності заперечень позивача проти такого вирішення справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 07).
Згідно свідоцтва про зміну імені Серії НОМЕР_1 від 16.10.2015 року ОСОБА_3 змінила ім'я на « ОСОБА_4 », актовий запис 24 ( а.с.8).
Згідно довідки про навчання від 28 серпня 2018 року № 296, ОСОБА_5 навчається в Національному університеті «Львівська політехніка» на денній формі навчання. Термін навчання складає: з 01.09.2017 року по 30.06.2020 року (а.с. 17,17 - зворот, 18).
Відповідно копії паспорту, місце проживання ОСОБА_5 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 з 15.11.2017 року (а.с.12-15).
Згідно довідки про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги від 28 серпня 2018 року № 361, ОСОБА_5 прописана за адресою : АДРЕСА_1 ( а.с.6).
Відповідно копії паспорту, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 з 07.09.1992 року (а.с.10-10-зворот).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався ч.3 ст. 199 СК України та виходив з того, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки повнолітня донька проживає окремо від неї, письмових доказів спростування цього матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, додаткових витрат на оплату вартості навчання у вищому навчальному закладі та проживання в гуртожитку.
У відповідності до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною першою статті 48 ЦПК України передбачено, що сторони в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Неналежний позивач - це особа, якій не належить право вимоги з пред'явленого в суді позову.
Згідно із положеннями ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і в зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або місце перебування фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 ЦК і статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон) реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації.
Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи зареєстрованим місцем проживання позивачки є АДРЕСА_2 , проте місце проживання її повнолітньої доньки ОСОБА_5 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 з 15.11.2017 року (а.с.12-15), що свідчить про окреме проживання повнолітньої доньки та позивачки.
Беручи до уваги вищезазначене, у даному випадку тільки донька має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання у зв'язку з навчанням, відповідно до вимог ч.3 ст. 199 СК України.
Доказів того, що ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_1 правом на звернення до суду в своїх інтересах матеріали справи не містять.
Отже, мати не мала повноважень у порядку, визначеному ст. 60 ЦПК України, представляти в суді її інтереси.
Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що вона неналежний позивач, колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріали справи спростовують факт проживання разом позивачки з повнолітньою донькою.
Крім того, позивачка зазначила в апеляційні скарзі, що донька дійсно зареєстрована у місті Львові, що виключає підстави для її звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, додаткових витрат на оплату вартості навчання у вищому навчальному закладі та проживання в гуртожитку, оскільки відповідно до ч.3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Щодо доводів апеляційної скарги про неповідомлення позивачки судом першої інстанції про проведення заочного рішення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки справа, відповідно до ухвали Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17.01. 2019 року, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін по справі, копію якої позивачка отримала 02.02.2019 року, про що в матеріалах справи наявне поштове повідомлення ( а.с. 31).
Твердження позивачки в апеляційній скарзі про те, що не допускається проведення заочного розгляду справи за наявності заперечень позивача проти такого вирішення справи, спростовується матеріалами справи, оскільки подаючи позовну заяву позивачка не зазначила, що вона проти заочного розгляду справи.
Судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 22 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 травня 2019 року.
Головуючий:
Судді