Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1136/19
номер провадження 2-а/695/33/19
24 липня 2019 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Середи Л.В.
за участю - секретаря Оніщенко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Золотоноша справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №3 Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Лелеки Віталія Валерійовича, про скасування постанови ДП018 №226811, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського СРПП №3 Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Лелеки Віталія Валерійовича, про скасування постанови ДПО18 №226811.
Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що постановою серії ДПО 18 №226811 від 14.03.2019 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в сумі 425.0 грн. за те, що він начеб-то 14.03.2019 року о 10 год. 30 хв., на 121 км автодороги Бориспіль-Запоріжжя керував транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Заперечуючи свою вину позивач наполягає, що він дійсно був зупинений працівником поліції, однак на вимогу позивача пояснити причину зупинки працівник поліції почав надумувати різні порушення правил дорожнього руху, які позивач не вчиняв, а на вимогу позивача надати відповідні докази, які б підтверджували його вину, працівник поліції відмовився. За таких обставин між позивачем та відповідачем виникла словесна перепалка, в ході якої останній вимагав у позивача показати йому посвідчення водія, а потім відразу, не дочекавшись відповіді позивача, почав складати відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення. Увесь цей час з ними був присутній батько позивача, який також надавав пояснення, однак із невідомих позивачу причин працівник поліції, а ні його, а ні пояснення позивача до уваги не взяв.
Позивач наполягає, що працівником поліції жодні зауваження позивача взяті до уваги не були, а самим поліцейським, не дивлячись на заперечення позивача своєї вини, показу поліцейському посвідчення водія відповідної категорії, була складена на місці постанова про адміністративне правопорушення, хоча матеріали справи не містять жодних доказів, які підтверджують вину позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а тому, на підставі вказаного вище позивач просив суд визнати дії працівника поліції незаконними, а постанову про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її.
Розгляд вказаної справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні відповідно до ухвали суду від 01.04.2019 року.
Позивач по справі в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву, відповідно до якої розгляд справи просив проводити за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.
Відповідач по справі до суду не з'явився, із заявами про розгляд справи за їх відсутності, поясненнями стосовно обставин справи, відзиву на позовну заяву до суду не звертався, доказів на підтвердження правомірності своїх дій суду також не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у порядку визначеному чинним законодавством, що стверджується поштовим повідомленням про отримання копії позовної заяви з додатками.
З метою недопущення порушення прав позивача на своєчасність розгляду вказаної справи, а також строків розгляду даної категорії справ, які визначені ч. 1 ст. 286 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд даної справи за відсутності сторін, на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 14.03.2019 року серії ДП018 №226811 позивача визнано винним у тому, що він 14.03.2019 року о 10 год. 30 хв. на 121 км автодороги Бориспіль-Запоріжжя керував транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, та був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425.0 грн.
Нормами ч. 1 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається дсГ адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
У частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Згідно із ст. 276 Кодексу справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягується до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).
Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов'язковою і має передувати такому розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено відповідачем на місці вчинення правопорушення без складання адміністративного протоколу, тим більше, що сам позивач обставини справи та свою вину у вчиненні правопорушення не визнав.
Суд зважає, що відповідачем по справі жодні докази, на підтвердження винних дій позивача до суду надано не було.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обгрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. З ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, 'Запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може грунтуватися на припущеннях.
Окрім того, статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Доказів надання позивачу можливості в повному обсязі скористатись правами, передбаченими ст. 268 КУпАГЇ та того, що права при розгляді справи про адміністративне правопорушення були роз'яснені позивачеві під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем суду не надано.
Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерту речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Заперечуючи свою вину позивач наполягав на тому, що між ним та працівником поліції виникла суперечка з приводу причин зупинення транспортного засобу під керуванням позивача, надуманість причин такої зупинки, а також складення працівником поліції оспорюваної постанови відразу ж після його пропозиції позивачу показати таке посвідчення водія. Позивач наполягає, що він навіть не встиг пред'явити своє водійське посвідчення , як йому відразу ж було вручено оспорювань постанову.
Відповідно до ст.9 ЗУ «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух" визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).
Пунктом 2.1 "а" Правил дорожнього руху України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Так в матеріалах справи наявне посвідчення водія, № НОМЕР_1 , категорії «В», складене відносно позивача по справі, яке видане 31.08.2005 року, та яке надає право на керування автомобілями, дозволена максимальна вага яких не перевищує 3500 кг і кількість сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми.
Із оспорюваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 здійснював керування Renault Logan, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (серії НОМЕР_2 ) є легковим універсалом, категорії «В».
Таким чином судом встановлено, що позивач має право на керування транспортним засобом відповідної категорії та, відповідно, має відповідне посвідчення водія.
Отже, працівником поліції при виявлені правопорушення, фіксації правопорушення, формуванні доказової бази (матеріалів справи), розгляду справи про адміністративне правопорушення не дотримано вимог ст. 258 КУпАП, оскільки після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення.
За змістом 4.5 ст.258 КУпАП інспектор патрульної поліції не був зобов'язаний складати протокол про адміністративне правопорушення щодо позивача, разом з тим, він мав право це зробити з урахуванням того, що особа заперечувала факт вчинення правопорушення та для збереження доказу правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно дост.251 КУпАП міг бути доказом його вчинення.
Нормами ч. 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної категорії справ відповідачу належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.
Принцип обгрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обгрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.
У разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначеністаттею 251 КУпАП), які у відповідності достатті 252 цього Кодексуповинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.
Всупереч даним вимогам, суб'єктом владних повноважень жодного доказу в обгрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП, не було в наявності та відповідно, не долучено до матеріалів справи.
Стаття 7КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
На підставі викладеного в судовому засіданні встановлено, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення.
На необхідності безсумнівного доведення вини особи у вчиненні правопорушення, що слугує єдиною підставою для можливості притягнення її до відповідальності, також звертає увагу Європейський суд з прав людини. Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. При цьому принцип презумпції невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень, що визнав ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" (остаточне рішення від 15 травня 2008 року).
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обгрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Враховуючи наведене, суд вважає висновки відповідача по справі, про порушення позивачем ПДР припущеннями та такими, що не підтверджені фактичними даними для доказування вини особи, оскільки обставини з якими закон пов'язує настання даних подій відповідачем не доведені.
Відповідно до норм ч. Зет. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до з ч. 1ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.,ст. 2, 5, 6-10, 122,139,159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст., ст. 7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд -
ВИРІШИВ;
Адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського СРПП №3 Золотоніського ВИ ГУНП в Черкаській області Лелеки Віталія Валерійовича, про скасування постанови ДПОІ8 №226811 - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ДП018 №226811 від 14.03.2019 року, винесену поліцейським СРПП №3 Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Лелекою В.В., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425.0 гривень за порушення ст. 126 ч. 1 КупАП, а справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Середа Л.В.